Постанова 4807 № 331/2182/20

Дата документу 28.09.2021 Справа № 331/2182/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 331/2182/20 Провадження №22-ц/807/3029/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Маловічко С.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гончарової Жанни В`ячеславівни на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2021 року про забезпечення позову, в складі судді Жукової О.Є., в справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Симонця Євгенії Олександрівни до ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільної сумісної власності, В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільної сумісної власності, в якому просила визнати договір дарування частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, Вовк І.І., 29 липня 2016 року, удаваним; визнати Ѕ частину приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 ідеальної частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно із забороною ОСОБА_1 чи будь-яким іншим особам відчужувати спірне нерухоме майно до вирішення спору по суті, а саме нежитлове приміщення № 111, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування вказаної заяви зазначала, що вона дізналась від спільних друзів, а також одного із заявлених нею свідків, що відповідач має намір продати вищезазначене нежитлове приміщення, що є предметом спору. Окрім того, ОСОБА_4 , сусідка, яка проживає у будинку, де знаходиться спірне майно бачила, як відповідач робив обзорні фото нежитлового приміщення з метою створення оголошення про продаж нерухомого майна. Вказує, що є достатні підстави вважати, що з метою ускладнення чи невиконання у подальшому рішення суду щодо поділу майна подружжя відповідач може вчинити дії щодо відчуження спірного нежилого приміщення. Вважає, що заявлений захід забезпечення позову співмірний із заявленими позовними вимогами. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2021 року заяву задоволено. Накладено арешт із забороною відчуження на нежитлове приміщення 111, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гончарової Ж.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд не визначив їх співмірність із заявленими позовними вимогами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні відомості, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання рішення суду, є необґрунтованими, оскільки є суб`єктивною оцінкою зі сторони відповідача. Заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо неспівмірності заходів забезпечення позову, оскільки неможливо накласти арешт на ј частину майна, на яку вона може претендувати, адже зазначена частка не є виділеною у натурі. Вважає, що оскарження ухвали про забезпечення позову свідчить про те, що відповідач має намір відчуження спірного майна. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є нежитлове приміщення 111, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності відповідачу, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. За роз`ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. З виділених матеріалів справи вбачається, що однією з позовних вимог ОСОБА_2 є визнання за нею права власності на 1/4 частини нежитлового приміщення № 111 за адресою: АДРЕСА_2 . З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 210162512 від 26.05.2020 вбачається, що право власності на вищевказане приміщення зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 9-11). Ураховуючи, що між сторонами існує спір про право, зокрема щодо визнання за позивачем права власності на 1/4 частину вищезазначеного приміщення, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі, є цілком доречним, достатнім та співмірним видом забезпечення позову. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши обставини справи, встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є співмірним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів наголошує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відповідача відчужити майно не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вимоги ОСОБА_2 мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя та існує обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що призведе до невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Ураховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для встановлення порушення судом норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2021 року про забезпечення позову в цій справі є такою, що відповідає вимогам процесуального закону, тому підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гончарової Жанни В`ячеславівни залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2021 року про забезпечення позовув цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 вересня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська С.В. Маловічко