Ухвала КЦС ВС № 307/595/17

Ухвала Іменем України 10 липня 2023 року м. Київ справа № 307/595/17 провадження № 61-9545ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., учасники справи: заявник - Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» боржник - ОСОБА_1 , розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Готри Т. Ю., Мацунича М. В., ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» (далі - АТ «Комерційний інвестиційний банк» або Банк) звернулося до суду із заявою, в якій просило: 1) визнати поважною причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання; 2) поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 307/595/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний інвестиційний банк» заборгованості в сумі 1 091 584,51 грн та 16 373,77 грн сплаченого судового збору; 3) видати дублікат такого виконавчого листа у цивільній справі № 307/595/17. Заява мотивована тим, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року у справі № 307/595/17 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» 1 091 584,51 грн та 16 373,77 грн сплаченого судового збору. На виконання цього рішення Тячівським районним судом Закарпатської області 08 серпня 2017 року видано виконавчий лист у справі № 307/595/17, який пред`явлено для примусового виконання та 05 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Надалі старшим державним виконавцем Тячівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винесено постанову від 30 березня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2с частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення. Банк зазначену постанову про повернення виконавчого документа не отримував і звертався до Тячівського РВ ДВС тричі із заявами про направлення такої постанови та повернення оригіналу виконавчого листа, що підтверджується заявами Банку від 19 березня 2021 року № 02-93/6-61, від 17 лютого 2022 року № 02-93/6-29, від 09 червня 2022 року № 02-93/6-113. Тільки на останню заяву відділ ДВС надав у відповідь довідку від 24 червня 2022 року № 21864, в якій зазначено, що оригінал виконавчого листа та постанова були надіслані до Банку ще 30 березня 2019 року, та що повторно на виконання такий виконавчий документ на пред`являвся. Оскільки оригінал виконавчого листа втрачено, виконавчий документ Банком не отримано від відділу ДВС, про його втрату стягувач дізнався тільки з відповіді від 24 червня 2022 року № 21864, тому ця обставина позбавляє Банк можливості стягнення коштів, присуджених судовим рішенням у справі № 307/595/17. Посилаючись на дані обставини, Банк просив поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видати дублікат виконавчого листа. Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2022 року у задоволенні заяви АТ «Комерційний інвестиційний банк» відмовлено. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу «Комерційний інвестиційний банк» задоволено. Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2022 року скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення заяви банку. Поновлено АТ «Комерційний інвестиційний банк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 307/595/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний інвестиційний банк» заборгованості в сумі 1 091 584,51 грн та 16 373,77 грн сплаченого судового збору. Видано дублікат виконавчого листа № 307/595/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Комерційний інвестиційний банк» заборгованості в сумі 1 091 584,51 грн та 16 373,77 грн сплаченого судового збору. У травні 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року, яка надійшла на адресу суду 28 червня 2023 року. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що стягувачем не доведено поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки процесуальній поведінці стягувача. Зазначає, що висновки судів суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12. Щодо оскарження судового рішення в частині визнання причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними та його поновлення Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Таким чином, пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином постанова Закарпатського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягає касаційному оскарженню. Щодо оскарження судового рішення в частині видачі дубліката виконавчого листа Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Такого висновку Суд дійшов з огляду на наступне. Судами встановлено, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року у справі № 307/595/17 позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» 1 091 584,51 грн та 16 373,77 грн сплаченого судового збору. На виконання цього рішення Тячівським районним судом Закарпатської області 08 серпня 2017 року видано виконавчий лист у справі № 307/595/17, який пред`явлено для примусового виконання 05 жовтня 2017 року державним виконавцем Тячівського РВ ДВС винесено постанову від про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. 30 березня 2019 старшим державним виконавцем Тячівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення. Банк тричі звертався до органу державної виконавчої служби із заявами про направлення йому постанови про повернення виконавчого листа разом оригіналом виконавчого листа, що підтверджується заявами Банку від 19 березня 2021 року № 02-93/6-61, від 17 лютого 2022 року № 02-93/6-29, від 09 червня 2022 року № 02-93/6-113. Лише у відповідь на звернення банку від 09 червня 2022 року орган державної виконавчої служби надав довідку від 24 червня 2022 року № 21864, в якій зазначив, що оригінал виконавчого листа та постанова були надіслані до Банку ще 30 березня 2019 року, та що повторно на виконання такий виконавчий документ на пред`являвся. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви». Задовольняючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа, апеляційний суд встановив, що Банк тричі (19 березня 2021 року, 17 лютого 2022 року, 09 червня 2022 року) звертався до органу державної виконавчої служби зі зверненнями про направлення йому постанови про повернення виконавчого листа разом оригіналом виконавчого листа, відповідь на які отримав після закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (24 червня 2022 року). Крім того, судом враховано, що саме виконавче провадження у січні 2023 року було знищено, тобто у той час, як судом вже розглядалась заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для задоволення заяви АТ «Комерційний інвестиційний банк» про видачу дубліката виконавчого листа з огляду на його втрату. Посилання в касаційній скарзі на судову практику як на обґрунтування своєї позиції, зокрема на постанову Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 не підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права у цій справі, оскільки фактичні обставини у цих справах різні. Верховний Суд, направляючи справи на новий розгляд справи № 2-6471/06 та № 643/20898/13-ц, зазначив, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати виконавчого листа. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечать висновкам у справах № 2-6471/06 та № 643/20898/13-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку боржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог заяви, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Отже, відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України є підстави для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування норми права щодо відмови у видачі дубліката виконавчого листа є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись пунктом 1 частини другої, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадженняу справі за заявою Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак