Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/409/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/409/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29) Секретар судового засідання: Соловйова Д.В; Представники сторін: Від відповідача Петрова А.М.; Від позивача не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Цели" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 за позовом Обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Морський 1" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Цели" про стягнення 9 462 873,90 грн, (суддя місцевого господарського суду: Желєзна С.П., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29), ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 заяву Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» (далі ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1») про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах або інших фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Цели (далі ТОВ «Цели»), які будуть виявлені державним та/або приватним виконавцем, в межах ціни позову у розмірі 9 462 873,90 грн. /дев`ять мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три грн. 90 коп./. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ЦЕЛИ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. ТОВ «Цели» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм процесуального права, а саме, ст.73, 74, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. На переконання скаржника, застосовані судом заходи забезпечення позову порушують баланс інтересів сторін та порушують права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Крім того, застосований захід не спроможний гарантувати фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, а направлений на блокування роботи відповідача. Також апелянт звертає увагу, що кошти, призначені на виконання Договору будівельного підряду №3003/23 від 30.03.2023 та Договору підряду від 27.02.2023 залишились на рахунках ТОВ «Цели» заблокованими. Арешт банківських рахунків ТОВ «Цели» вже призвів до порушення прав ТОВ «МІЦУЇ УКРАЇНА», АТ «Українська залізниця» філія «Вокзальна компанія», оскільки унеможливлює виконання зобов`язань за укладеними договорами. Такий захід є втручанням в господарську діяльність всіх підприємств, що є недопустимим за нормами чинного законодавства. ТОВ «Цели» вважає, що негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову є набагато більшими за ті, що можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем у даній справі не надано жодних належних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову у справі та неможливості в подальшому виконати рішення суду у ній, а заява, як і оскаржуване рішення, грунтується лише на припущеннях можливого невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Цели" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21, призначено розгляд справи №916/409/21 за апеляційною скаргою ТОВ „Цели" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 на: 19.06.2023 року об 11-00 год, 05.06.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач у відзиві зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, висновками суду та доводами, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, ухвала відповідає приписам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування ухвали. В судовому засіданні 19.06.2023 оголошено перерву по справі №916/409/21 до 03.07.2023 до 12-30 го. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкладено розгляд справи №916/409/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Цели" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 на іншу дату, судове засідання по справі призначено на 11.07.2023 року о 10-30 год. В судове засідання 11.07.2023 з`явивяс представник апелянта, представник позивача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами. За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне. Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, в провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/409/21 за позовом ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» до ТОВ „Цели) про стягнення 9 462 873,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами Додаткового договору №2 від 26.05.2016, укладеного до Договору будівельного підряду №БП-15 від 31.08.2015, в частині збереження відповідачем переданого для виконання підрядних робіт майна, вартість якого, за визначенням позивача, є збитками, понесеними позивачем. Ухвалою суду від 01.03.2021 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. 09.04.2021 до господарського суду від ТОВ „Цели надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №916/2581/20. Ухвалою суду від 29.04.2021 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №916/2581/20. За наслідками розгляду заявленого відповідачем клопотання суд дійшов висновку, що у межах справи №916/2581/20 будуть встановлені обставини, які матимуть преюдиційне значення для вирішення даного спору, а саме виконання ТОВ „Цели підрядних робіт за рахунок матеріалів ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1». При цьому, судом також було враховано, що дослідження зазначених обставин впливатиме на оцінку правомірності позовних вимог «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» про стягнення грошових коштів, які є вартістю матеріалів, та які, як стверджує відповідач, були використані під час виконання підрядних робіт. 02.05.2023 до суду від ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» надійшло клопотання про поновлення провадження по даній справі у зв`язку із прийняттям Південно-Західним апеляційним господарським судом постанови від 19.04.2023 по справі №916/2581/20. 02.05.2023 до суду від ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» також надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог у розмірі 9 462 873,90 грн., які належать відповідачу та знаходяться на банківських рахунках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем при виконанні судового рішення. В обґрунтування поданої заяви ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» було наголошено, що на виконання укладеного договору позивачем були передачі відповідачу матеріали на виконання підрядних робіт. Проте, з 30.04.2020 ТОВ „Цели припинило виконання робіт за договором, що стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами. При цьому, ТОВ „Цели, посилаючись на виконання зобов`язань за договором, було пред`явлено позовну заяву до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» в межах справи №916/2581/20 про стягнення заборгованості у розмірі 1937637, 95 грн. та розірвання договору. Проте, як було наголошено ОК „ЖБК „Морський 1, судом апеляційної інстанції у межах справи №916/2581/20 було встановлено, що належні докази виконання ТОВ „Цели підрядних робіт відсутні, що стало підставою для відмови у задоволенні вимог в частині стягнення 1 617 858,94 грн. та розірвання договору; заборгованість ОК „ЖБК „Морський 1 перед ТОВ „Цели у розмірі 319 779,01 грн. була визнана ОК „ЖБК „Морський 1 у зв`язку із підписанням акту, що стало підставою для її присудження до стягнення на користь ТОВ „Цели згідно постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 по справі №916/2581/20. Посилаючись на викладене, а також на відсутність в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно даних про набуття відповідачем права власності на будь-яке майно, на переконання ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», це свідчить про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову. Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 заяву Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» (далі ОК «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1») про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах або інших фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Цели (далі ТОВ «Цели»), які будуть виявлені державним та/або приватним виконавцем, в межах ціни позову у розмірі 9 462 873,90 грн. /дев`ять мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят три грн. 90 коп./. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що враховуючи наявність у ТОВ „Цели можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, є підстави вважати, що відсутність у відповідача грошових коштів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. При цьому, суд зазначає про відсутність можливості перевірки факту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно з моменту державної реєстрації ТОВ „Цели, з 26.02.2009, до 01.01.2013, тобто до початку функціонування Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, вжиття інших заходів забезпечення позову, наприклад, шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача за даних обставин справи не може забезпечити фактичну можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Разом з тим судом враховано, що відповідачем, протягом періоду з 01.01.2013 по 02.05.2023, не було набуто у власність жодне нерухоме майно. Так, враховуючи наявність у ТОВ „Цели можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, відсутність зареєстрованого нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок виконання судового рішення у випадку задоволення позову, довготривале погашення ТОВ „Цели суми стягнення у межах виконавчого провадження №64637975, господарський суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ОК „ЖБК „Морський 1 шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах, та належать відповідачу в межах ціни позову у розмірі 9 462 873,90 грн., оскільки невжиття обраних позивачем заходів може істотно утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення. Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України). Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17). Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18. Водночас частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом ОК «Житлово-будівельний кооператив «морський 1» про стягнення 9462873,90 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову. Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22). Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23. Посилання апелянта на відмінність наведених позицій, викладених у постановах судів, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не відповідають дійсним обставинам. Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається. До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22). Суд зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не зазначає про наявність у нього на відкритих рахунках в банківських та інших фінансово-кредитних установах достатньої кількості грошових коштів, що свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що заявник не надав суду жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів. Вірним є посилання суду першої інстанції на те, що у наданій у наданій ОК „ЖБК „Морський 1 інформаційній довідці з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно №330906666 від 02.05.2023 відсутня інформація про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем. Відтак, у разі задоволення позову та відсутності грошових коштів у відповідача, рішення суду залишиться невиконаним, адже майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог, у відповідача відсутнє, За таких обставин, враховуючи матеріали справи, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать ТОВ „Цели на момент пред`явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми позовних вимог. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття хаходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, дійшла висновку про те, що вжиті госпорським судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, та вимогам розумності, обгрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і такі заходи спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що вжиті заходи запезпечення позову є тимчасовими та не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства чи інших третіх осіб.Тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням прав позивача та забезпечення збалансованості інтересів сторін. Враховуючи викладене вище, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що арешт коштів призвів до порушення прав третіх осбі, судом відхиляються як необгрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач не звертався у даній справі з вимогою про зустрічне забезпечення, з огляду на що колегією суддів відхиляються доводи апелянта щодо блокування його господарської діяльності внаслідок вжиття заходів забезпечення позову. Таким чином, вжиті господарським судом заходи забезпечення позову є обґрунтованими та правомірними, з огляду на те, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову. У межах доводів апеляційної скарги відповідач не спростував висновки оскаржуваної ним ухвали суду. Отже, апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Цели" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 - без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Цели" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 залишити без задоволення. Ухвалу осподарського суду Одеської області від 04.05.2023 по справі №916/409/21 залишити без змін. Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2023 року. Головуючий суддя Н.М. Принцевська Судді: А.І. Ярош Г.І. Діброва