Постанова 4873 № 910/2851/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" травня 2026 р. Справа №910/2851/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Шапрана В.В. Буравльова С.І. секретар судового засідання - Ярітенко О.В. представники сторін: від позивача: Вербицький Я.В. від відповідача: Майстро Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/2851/26 (суддя Лиськов М.О.) за позовом Акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "МС Авіа-Грейд" про стягнення коштів у розмірі 7 616 661,88 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви про забезпечення позову Акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" (далі - АТ "НТК "Електронприлад") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті, так і в іноземній валюті, що належать та містяться на відкритих банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "МС Авіа-Грейд" (далі - ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд") у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми (позовних вимог) у розмірі 7 616 661,88 грн, а зокрема на грошові кошти на рахунках: IBAN: НОМЕР_1 в ДКСУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя, МФО 820172; IBAN: НОМЕР_2 , в АТ "Укрексімбанк", м. Київ; МФО 322313; - накладення арешту на все рухоме майно ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд", про яке у відповідних державних реєстрах, зокрема у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація (запис) про власність ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд", у межах позовних вимог у розмірі 7 616 661,88 грн, а зокрема на: автомобіль "BMW X1", 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ; автомобіль "Toyota Land Cruiser, 2023 року випуску, державний номер НОМЕР_4 ; автомобіль "Mitsubishi L200", 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_5 ; автомобіль "Mitsubishi L200", 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 ; автомобіль "Lexus LX500D", 2025 року випуску, державний номер НОМЕР_7 ; автомобіль "Fiat Ducato" 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_8 ; автомобіль "Jetour T2", 2025 року випуску. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на небажання відповідача сплатити заборгованість у добровільному порядку, можливість відповідача відчужувати транспортні засоби та зменшувати кількість грошових коштів на рахунках перераховуючи їх пов`язаним особам, а отже, на думку заявника, існує ризик, що незастосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача призведе до невиконання або істотного утруднення виконання майбутнього судового рішення, у разі задоволення позовних вимог. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 відмовлено у задоволенні заяви АТ "НТК "Електронприлад" про забезпечення позову. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку стосовно доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення заяви АТ "НТК "Електронприлад" про забезпечення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, АТ "НТК "Електронприлад" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 та задовольнити заяву про забезпечення позову. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим має бути скасована. Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обрані позивачем засоби забезпечення позову не є співмірними і не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечують збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігають порушенням у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідають інституту забезпечення позову в господарському процесі, а тому мав всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 апеляційну скаргу АТ "НТК "Електронприлад" у справі №910/2851/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НТК "Електронприлад" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.05.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали у справі №910/2851/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.04.2026. 13.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26. У судовому засіданні 06.05.2026 оголошено перерву до 27.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 задоволено заяву представника ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу 15.04.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу АТ "НТК "Електронприлад" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 - без змін. Так, відповідач зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивачем не вказано яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову. Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено або унеможливлено. Крім того, задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі може призвести до істотного ускладнення та фактичного зриву виконання державних контрактів у сфері оборони. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 27.05.2026 з`явилися представники сторін. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 та задовольнити заяву про забезпечення позову. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом У березні 2026 року АТ "НТК "Електронприлад" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд" заборгованості у розмірі 7 616 661,88 грн, з яких: 5 000 000,00 грн - основна сума боргу, 511 865,11 грн - інфляційні втрати, 190 232,43 грн - три проценти річних, 1 914 564,34 грн - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання продукції від 21.12.2023 №509/23, в частині оплати поставленої продукції. Також, разом з позовною заявою АТ "НТК "Електронприлад" подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на грошові кошти та рухоме майно ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд". Обґрунтування заяви наведено вище за текстом цієї постанови. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови Пунктом 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. За змістом статті 136 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17). Колегія суддів зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18. Водночас, частина 4 статті 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 5 000 000,00 грн, які, як стверджує останній, не оплачені відповідачем всупереч умовам договору на постачання продукції від 21.12.2023 №509/23. Крім того, за порушення грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 511 865,11 грн інфляційних втрат, 190 232,43 грн трьох процентів річних та 1 914 564,34 грн пені. Отже, оскільки виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане з предметом позову. Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви про забезпечення позову, вона обґрунтована, зокрема, таким: - досудове розслідування кримінального провадження №22024000000000418 від 13.05.2024 за ознакою вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України, що здійснюється слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України, в ході якого встановлено, що посадові особи ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд", ТОВ "Массаріолі", ТОВ "Фагнер Компані", ТОВ "Карго Линк", ТОВ "Віталіті Літа" можуть бути задіяні у розтраті (привласненні) бюджетних коштів на загальну суму 34 685 950,00 грн, ймовірно з метою подальшої легалізації коштів (ухвала Київського апеляційного суду від 29.05.2025 у справі №761/11232/25). Тобто в минулому посадовими особами ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд", ймовірно, використано кошти, отримані від державних замовників, для власних цілей і не перераховано кошти підрядникам за договорами, що подібно до того як відповідач вчинив за договором на постачання продукції від 21.12.2023 №509/23. - позов ТОВ "Співдружність Авіа Буд" до ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд" про стягнення 11 442 230,91 грн, з яких: сума боргу - 10 772 240,22 грн, компенсація інфляційних втрат - 381 759,35 грн, штрафні санкції - 288 231,34 грн за договором на виконання робіт від 15.02.2024 №7701.24. Розгляд цієї справи по суті призначено на 16.04.2026 о 15 год 00 хв. Тобто відповідач, ймовірно, допустив невиконання договору не лише щодо позивача, а і щодо ТОВ "Співдружність Авіа Буд" на суму основного боргу 10 772 240,22 грн. Оскільки позов у справі №910/484/26 поданий раніше, і рішення суду про стягнення боргу може бути проголошене вже при розгляді справи по суті 16.04.2026, то ТОВ "Співдружність Авіа Буд" матиме можливість первинного примусового стягнення з ТОВ НВФ "МС Авіа-Грейд" 11 442 230,91 грн, що в свою чергу значно утруднить примусове виконання рішення про стягнення заборгованості на користь позивача. Накладення арешту на банківські рахунки відповідача забезпечить виконання рішення саме на користь позивача, а не інших осіб. Зважаючи на викладене, адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти відповідача, у межах ціни позову, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення, у разі задоволення позову. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивач не довів суду фактичні обставини або докази, які б дали змогу припускати виникнення у відповідача такої поведінки що, ускладнювала б процес виконання рішення суду. Однак, як уже наголошувалося вище, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Колегія суддів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), порушує баланс інтересів сторін. До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22). Суд враховує, що позивачем здійснено посилання саме на судовий спір, за результатами розгляду якого з відповідача може бути стягнута значна сума коштів. При цьому, як наголошує позивач та підтверджено відповідачем, в останнього відсутнє будь-яке нерухоме майно, на яке може бути звернуто стягнення, у разі відсутності у відповідача коштів у необхідному розмірі. Наведені обставини свідчать про велику ймовірність того, що у разі ухвалення судом у даній справі рішення про задоволення позову у відповідача може не бути достатньої кількості коштів задля виконання такого рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які просить вжити позивач у даній справі, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є помилковим. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що відповідач не зазначив про наявність у нього на відкритих рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, що свідчитиме про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Водночас, стосовно заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, в частині накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби, які зареєстровані за відповідачем, то колегія суддів зазначає, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19. Тобто, у даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на транспортні засоби і предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватись майна, що належить до предмета спору. За таких обставин, вимоги заявника, наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно боржника (транспортні засоби) не є співмірними із позовними вимогами останнього, а тому в цій частині заява позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала суду в цій частині підлягає залишенню без змін. Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладенні арешту на грошові кошти відповідача не ґрунтуються на дослідженні усіх обставин та доводів заявника у справі. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з частинами 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу АТ "НТК "Електронприлад" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у даній справі частково обґрунтованою щодо наявності підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти. Ухвала Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 підлягає скасуванню, в частині відмови у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, а в іншій частині (про відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби) підлягає залишенню без змін. Розподіл судових витрат У зв`язку скасуванням ухвали місцевого господарського суду в частині, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать та містяться на відкритих банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "МС Авіа-Грейд" у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми (позовних вимог) у розмірі 7 616 661,88 грн скасувати.

3. Заяву Акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" про забезпечення позову в цій частині задовольнити.

4. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать та містяться на відкритих банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "МС Авіа-Грейд" у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми (позовних вимог) у розмірі 7 616 661 (сім мільйонів шістсот шістнадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня) 88 коп, зокрема на грошові кошти на рахунках: - IBAN: НОМЕР_1 в ДКСУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя, МФО 820172; - IBAN: НОМЕР_2 , в АТ "Укрексімбанк", м. Київ; МФО 322313.

5. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 щодо відмови у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "МС Авіа-Грейд", про яке у відповідних державних реєстрах, зокрема у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, міститься інформація (запис) про власність Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "МС Авіа-Грейд", у межах позовних вимог у розмірі 7 616 661,88 грн, залишити без змін.

6. Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" (04116, місто Київ, вулиця Богдана Гаврилишина, будинок 27/29; ідентифікаційний код 14312134).

7. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "МС Авіа-Грейд" (01133, місто Київ, вулиця Коновальця Євгена, будинок 36Д, офіс 58; ідентифікаційний код 37359102).

8. Постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 27.05.2029.

9. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/2851/26 повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді В.В. Шапран С.І. Буравльов