Постанова Одеський апеляційний суд № 504/4099/16-ц
від 28.06.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДНомер провадження: 22-ц/813/1425/23 Справа № 504/4099/16-ц Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - Громіка Р.Д., суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря - Триколіч І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2018 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , інтернет видання «368.MEDIA Український антикорупційний портал» про встановлення факту недостовірності інформації, ВСТАНОВИВ: 1.
ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заяви. У грудні 2016 року ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» звернулося до Комінтернівського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту недостовірності інформації, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , інтернет-видання «368.MEDIA Український антикорупційний портал». В обґрунтування позову ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» посилалось на те, що в мережі інтернет на сайті, доступ до якого є вільним, в режимі відкритого доступу була розміщена недостовірна інформація про заявника у вигляді статті. Вказана інформація не відповідала дійсності оскільки будь-які твердження про вчинення особою корупційного діяння до винесення обвинувального вироку суду або до винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення є такими, що не відповідають дійсності, а саме, є недостовірними оскільки особа вважається винуватою у вчиненні злочину/правопорушення лише після прийняття відповідного обвинувального вироку/постанови суду що набрав законної сили. Відтак, за відсутності вироку суду по кримінальному провадженні, є повністю протиправними твердженнями про те, що «группа компаний «Трансинвестсервис» наживалась за счет государства» та ґрунтується на не підтвердженій інформації. Процесуальний рух справи: у суді першої інстанції: Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2018 року заяву ТОВ «Трансінвестсервіс» задоволено. Встановлено факт того, що інформація, розміщена в мережі Інтернет: «Трансинвестсервис» наживалась за счет Государства», яка була поширена невідомими особами у статті за веб-посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в порту Южный», - недостовірна. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про власника веб-сайту та автора статті. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то особа, право якої порушено, може в порядку окремого провадження звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. У статті, розміщеній на сайті 368.media, міститься інформація про те, що «СБУ и Генпрокуратура расследуют коррупционную схему в порту Южный, благодаря которой группа компаний «Трансинвестсервис» наживалась за счет Государства». Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Отже, за відсутності обвинувального вироку суду твердження про те, що «Трансинвестсервис» наживалась за счет Государства» слід вважати недостовірною інформацією. у суді апеляційної інстанції: Постановою Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2018 року скасовано. Заяву ТОВ «Трансінвестсервіс» залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику його право подати позов на загальних підставах. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Разом з тим за змістом частини четвертої статті 277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома; у такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Однак, встановлюючи факт недостовірності інформації, суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Трансінвестсервіс» у своїй заяві вказало на особу, яка є головним редактором інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_5, - ОСОБА_2 , зазначивши його заінтересованою особою. Зі змісту заяви також вбачається, що товариство зверталося до ОСОБА_2 із запитами щодо надання підтверджень обставин, викладених у статті під назвою «СБУ расследует аферу Мининфраструктуры и «ТИС» в порту Южный». Крім того, в довідці Українського мережевого інформаційного центру, який здійснює управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен, від ІНФОРМАЦІЯ_6 № 54-ДР-ЦК зазначено, що веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_5 позиціонує себе як сайт «Украинский Антикоррупционный Проект»; на цьому веб-сайті наявні наступні ідентифікатори: « АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ; Главный редактор: ОСОБА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_2 ». Отже, ТОВ «Трансінвестсервіс» було обізнане про осіб, які створили технічну можливість та умови для поширення інформації, яку заявник вважає недостовірною, - головного редактора веб-сайту ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також - про місцезнаходження сайту, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування частини четвертої статті 277 ЦК України. Таким чином, заява ТОВ «Трансінвестсервіс» про встановлення факту недостовірності інформації містить спір про право, що виключає можливість її розгляду в порядку окремого провадження. у суді касаційної інстанції: Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «ТІС» задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 14 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що всупереч вищезазначеним вимогам процесуального законодавства апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення за відсутності в матеріалах справи належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що саме заінтересовані особи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) є авторами відповідного інформаційного матеріалу та/або власниками (засновниками) веб-сайта 368.media, на якому розміщена оспорювана інформація. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи зареєстроване інтернет-видання на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 в установленому законом порядку як засіб масової інформації. Тому висновок цього суду про те, що безпосереднім джерелом поширення оспорюваної інформації є веб-сайт «Украинский Антикоррупционный Проект», редакція 368 Media, головний редактор - ОСОБА_2 , також ґрунтується на припущеннях. Таким чином, не встановивши осіб, які поширили оспорювану інформацію (ні автора відповідного інформаційного матеріалу, ні власника веб-сайта), суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення заяви ТОВ «Трансінвестсервіс» без розгляду згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що заява ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» про встановлення факту недостовірності інформації містить спір про право, а тому розгляд справи мав бути здійснений у порядку позовного провадження (т. 2 а.с. 51-54) 2.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванні з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, згідно зі статтею 293, частиною другою статті 315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення в особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення. Колегією суддів встановлено, що в обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Трансінвестсервіс» посилалося на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 08 годині в мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_7 була опублікована стаття під назвою «СБУ расследует аферу Мининфраструктуры и «ТИС» в порту Южный», в якій міститься недостовірна інформація щодо нього. Оскільки визначити власника веб-сайта та автора статті заявнику неможливо, то виникла необхідність встановити факт неправдивості спірної інформації в порядку окремого провадження. Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 12, 13 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України. У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Апеляційним судом також встановлено, що ТОВ «Трансінвестсервіс» у своїй заяві вказало на особу, яка є головним редактором інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_5, - ОСОБА_2 , зазначивши його заінтересованою особою в цій справі. Зі змісту заяви також вбачається, що товариство зверталося до ОСОБА_2 із запитами щодо надання підтверджень обставин, викладених у статті під назвою «СБУ расследует аферу Мининфраструктуры и «ТИС» в порту Южный». Згідно з довідкою Українського мережевого інформаційного центру, який здійснює управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен, від ІНФОРМАЦІЯ_6 № 54-ДР-ЦК веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_5 позиціонує себе як сайт «Украинский Антикоррупционный Проект»; на цьому веб-сайті наявні наступні ідентифікатори: « АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ; Главный редактор: ОСОБА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_2 ». У постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 461/6366/15-ц (провадження № 61-221св18), від 28 лютого 2018 року у справі № 347/1525/14-ц (провадження № 61-5966св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18), на які послався заявник у касаційній скарзі, зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 761/29315/16-ц (провадження № 61-23368св18), на яку також послався заявник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, міститься висновок про те, що тлумачення частини четвертої статті 277 ЦК України свідчить, що у разі поширення недостовірної інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, є дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені. Окрім того, доменне ім`я може бути переделеговане іншій особі на підставі відповідного цивільно-правового договору. Доменне ім`я є ідентифікатором особи в мережі інтернет, а власник веб-сайту доменного імені може також визначити власну назву такого сайту (логотип). Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів слід також керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації. У такому випадку належним відповідачем, окрім автора відповідного інформаційного матеріалу та власника (засновника) веб-сайта, може також виступати редактор відповідного засобу масової інформації, якщо він поширив певну інформацію і на нього не покладено посадових обов`язків (функцій) з її розповсюдження. Отже, наявність на веб-сайті, щодо якого відсутні дані про його реєстрацію в установленому законом порядку як засобу масової інформації, відомостей, що певна особа є його головним редактором, не може слугувати підтвердженням того, що такий суб`єкт є належним відповідачем та розповсюджувачем спірного матеріалу. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року клопотання адвоката Кешкентія Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про витребування доказів задоволено. Витребовано у Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» довідку з відомостями про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 / реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення станом на 28 жовтня 2016 року та на дату видачі довідки. 29 вересня 2022 року копія ухвали Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року доставлена до електронної скриньки Дочірнє підприємство «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, однак виконана не було. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року повторно витребовано у Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» довідку з відомостями про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 / реєстранта доменного імені або інформацією про його встановлення станом на 28 жовтня 2016 року та на дату видачі довідки. Ухвала Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року також не була виконана. Таким чином, апеляційний суд немає можливості встановити власника або розповсюджувача (автора) оскаржуваного матеріалу. Крім того апеляційний суд зазначає, що в довідці від ІНФОРМАЦІЯ_6 №54-ДР-ЦК ОП «Український мережевий інформаційний центр» відсутня інформація про власника веб-сайта 368.Media чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу. Інших відмовостей щодо власника веб-сайта 368.Media чи розповсюджувача (автора) відповідного матеріалу стороною позивача не надано. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , інтернет видання «368.MEDIA Український антикорупційний портал» про встановлення факту недостовірності інформації необхідно відмовити у зв`язку із недоведеністю. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 травня 2018 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», за участі заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , інтернет видання «368.MEDIA Український антикорупційний портал» про встановлення факту недостовірності інформації відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 липня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк