Постанова 4809 № 405/4930/21

ПОСТАНОВА Іменем України 11 липня 2023 року м. Кропивницький справа № 405/4930/21 провадження № 22-ц/4809/218/23 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Голованя А.М., Мурашка С.І., при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда у складі судді Шевченко І.М. від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кропивницької міської ради про визнання права власності на житло за набувальною давністю, - встановив: У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона проживає та утримує будинок, який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 61,8 кв.м з 2011 року. Вказала, що у її власності перебуває частини вказаного будинку, інша будинку частина на теперішній час нікому не належить, тому вона утримує весь будинок вже протягом 10 років. Вказаний будинок належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його спадкоємцями були: на - дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на - позивачка, та на дочка померлого - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також вказала, що на підставі заповіту, посвідченого Кіровоградською міською державною нотаріальною конторою №1 10.03.2016 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2-75, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивачка, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/2 (однієї другої) частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд під номером АДРЕСА_1 , який належав чоловікові спадкодавці - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 09.02.1972 року Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-680 та акту готовності від 25.05.1994 року № 375, зареєстрованого Кіровоградським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації 17.03.1999 року та записаного в реєстрову книгу за № 22121/146, з якої: 1/4 (одна четверта) частка належала чоловіку спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав, а 1/4 (одна четверта) частка батькові ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його донька ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої була її мати ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишилась частка майна за адресою: АДРЕСА_1 , яку ніхто не прийняв, і яка протягом 10 років нікому не належить, у зв`язку чим вважає, що у неї виникло право власності на вказаний об`єкт за набувальною давністю. Посилаючись на ці обставини справи, позивач просила визнати за нею право власності на частину вказаного домоволодіння. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати по справі віднесено за рахунок позивача. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем до участі у справі був залучений неналежний відповідач, оскільки належними відповідачами у даній справі є спадкоємці ОСОБА_6 , а саме його дружина ОСОБА_7 , вона як дочка померлого, та її сестра ОСОБА_8 , які прийняли спадщину на підставі ч.ч.3,4 ст. 1268 ЦК України, як малолітні, неповнолітні спадкоємці, та спадкоємці, які постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 09.02.1972 року Першою кіровоградською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-680 та акту готовності від 25.05.1994 року № 375, зареєстрованого Кіровоградським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації 17.03.1999 року та записаного в реєстрову книгу за № 22121/146 належав будинок АДРЕСА_1 . Житловий будинок загальною площею 61,8 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м. ОСОБА_3 , 1927 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 спадкоємцями померлого ОСОБА_3 були: дружина померлого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/4 (одну четверту) частку у спадщині; дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на 1/4 (одну четверту) частку у спадщині; син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/4 (одну четверту) часткуу спадщині; дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/4 (одну четверту) частку у спадщині. Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 (одну четверту) частку житлового будинку видано ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 (одну четверту) частку житлового будинку ОСОБА_4 ще не видано. Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 (одну четверту) частку житлового будинку ОСОБА_6 ще не видано. Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 (одну четверту) частку житлового будинку ОСОБА_5 ще не видано. ОСОБА_4 за життя склала заповіт, посвідчений 10.03.2016 року державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 Кушнір В.П., відповідно до якого усі свої права та обов`язки, які належать їй на момент складення цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому, та усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.11.2017 року позивач ОСОБА_2 оформила своє спадкові права на частину будинку АДРЕСА_1 . Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишилась частка майна за адресою: АДРЕСА_1 , яку ніхто не прийняв та протягом 10 останніх років позивач добросовісно те безперервно користується даним будинком, самостійно несе витрати по утриманню будинку, сплачує комунальні платежі, переоформила на своє ім`я договори та книжки по оплаті житлово-комунальних послуг, утримує в належному стані будинок та прибудинкову територію, що є підставою для визнання за нею права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю. Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань. Як убачається з копії матеріалів спадкової справи, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дочка спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , дочка спадкодавця ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , син спадкодавця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які прийняли спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент смерті. Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч.1,4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном-протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Відповідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Касаційного цивільного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18, позов про визнання права власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала хто є власником. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого не відомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем й у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Однак, під час розгляду справи суд першої інстанції не з`ясував наявність спадкоємців померлого ОСОБА_6 , якому належить частина спірного домоволодіння, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову, адже суб`єктний склад відповідачів є неналежним, що є підставою для відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Відповідно до вимог статей 141, 382 України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1362 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до Кропивницької міської ради про визнання права власності на житло за набувальною давністю відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1362 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13.07.2023. Судді: О.А.Письменний А.М. Головань С.І. Мурашко