Постанова 4809 № 404/8064/20

ПОСТАНОВА Іменем України 13 червня 2024 року м. Кропивницький справа № 404/8064/20 провадження № 22-ц/4809/806/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Іванова Н. Ю.) від 17.01.2024, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 21.12.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просив суд про таке: 1)визнати договір дарування серія та номер 1/761, виданий 25.06.2018 Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 1, ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним; 2)визначити, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у прав спільної сумісної власності на будинок з господарсько-побутовими будівлями за номером АДРЕСА_1 , складала 28/30 його частин; 3)визнати за ОСОБА_1 право власності на 29/30 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_4 . Позов обґрунтовано тим, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , придбаний ОСОБА_4 у період шлюбу з ОСОБА_6 , а тому, відповідно до ст. 22 КпШС України, являвся їх спільною сумісною власністю, хоча право власності було зареєстровано лише за ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_6 внаслідок чого відкрилася спадщина на 1/30 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину прийняла дружина померлого ОСОБА_4 , але не оформила свої спадкові права. 23.07.2005 відбулася державна реєстрація шлюб ОСОБА_7 і ОСОБА_4 , якій було присвоєно прізвище ОСОБА_4 . 06.04.2015 ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт на 14/15 часток домоволодіння з господарсько-побутовими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 , з яких: 9/10 часток належала їй особисто, а 1/30 - ОСОБА_6 , яку вона успадкувала після його смерті, але не оформила. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Постановою Апеляційним судом Кіровоградської області 15.05.2018 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом. 25.06.2018 ОСОБА_3 уклала нотаріально посвідчений договір дарування з ОСОБА_2 й подарувала останній 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 404/7247/16-ц визначено, що 1/5 частка у праві спільної власності на житловий будинок придбана ОСОБА_4 під час шлюбу з ОСОБА_6 і є їх спільною сумісною власністю та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/30 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.10.2020 державний нотаріус Кропивницької міської нотаріальної контори № 2 Ляшенко В. Є. постановою відмовив у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу на підставі поданої заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказав, що нотаріальне оформлення його спадкових прав наразі неможливе через суперечності у правах його батьків на майно та невідповідність оспорюваного ним договору дарування вимогам закону та порушення його прав, а тому він просив суд задовольнити позов. 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2024 позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав договір дарування серії та номер 1/761, виданий 25.06.2018 Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 1, ОСОБА_2 на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , недійним. Суд також визнав, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на будинок з господарсько-побутовими будівлями за номером АДРЕСА_1 , складає 28/30 його частин. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 29/30 частки будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 . Суд мотивував своє рішення тим, що судовим рішенням в іншій справі, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, скасовано. Фактично їй належить 1/30 частка у цьому майні, а решта - позивачу, проте вона подарувала 1/6 частку у праві власності на спірне майно ОСОБА_2 . Заповіт, який складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , чинний. Позивач не може оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку. З огляду на це суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом задоволення його позовних вимог. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Відповідачка у справі ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2024 у справі № 404/8064/20 та ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так суд не взяв до уваги аргумент відповідачки про неможливість визнання в повному обсязі недійсним договору дарування від 25.06.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На час укладення цього договору ОСОБА_3 належало право власності на 1/6 частку житлового будинку на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2018 та постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.05.2018 у справі № 404/7247/16. Згідно з пізнішою за часом постановою Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 404/7247/16 розмір належної ОСОБА_3 частки у праві власності на житловий будинок становить 1/30, а тому в цій частині оспорюваний договір дарування відповідає закону. За таких обставин суд мав би застосувати норму ст. 217 ЦК України, яка передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком його недійсність в цілому. Крім того, суд необґрунтовано задовольнив вимоги позивача про визнання за ним права власності на 29/30 часток у праві власності на житловий будинок так, як його права на 4/5 часток у майні можуть бути захищені нотаріусом шляхом видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася по смерті ОСОБА_4 . Для цього позивач мав би оскаржити до суду постанову нотаріуса про відмову у видачі йому відповідного свідоцтва. 4.Відзиву на апеляційну скаргу 17.05.2024 представник позивача у справі ОСОБА_1 - адвоката Сьора Оксани Миколаївни засобами підсистеми «Електронний суд» надала до суду апеляційної інстанції від відзив на апеляційну скаргу до суду. Проте встановлений ухвалою суд від 15.04.2024 десятиденний строк на подання відзиву з дня отримання копі ухвали суду сплинув 02.05.2024. Позивач та його представник заву про продовження строку на відзив на апеляційну скаргу не подали, причини пропуску строку не вказали. Ухвалою суд від 20.05.2024 поданий представником відповідача відзиві на апеляційну скаргу залишено без розгляду. Відповідач у справі ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не подала. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні 13.06.2024 Апелянт ОСОБА_2 особисто до суду не з`явилася, а її представник - адвокат Іванова Ірина Анатоліївна підтримала апеляційну скаргу, надала усні пояснення щодо мотивів оскарження рішення суду. Позивач ОСОБА_1 особисто до суду не з`явився, а його представник - адвоката Сьора Оксана Миколаївна апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення. Відповідачка у справі ОСОБА_3 повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, але до суду не з`явилася. Третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1 повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, але явку до суду свого представника не забезпечила. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: Відповідно до договору купівлі-продажу 08.01.1962 ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_10 3/5 частин домоволодіння в АДРЕСА_1 . 17.11.1963 було зареєстровано шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_11 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , взамін договору купівлі-продажу від 08.01.1962, видано свідоцтва про право власності на 4/5 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому її частка у домоволодінні збільшена з 3/5 до 4/5. 06.03.1984 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбала у власність 1/5 частину домоволодіння в АДРЕСА_1 . Згідно з архівною довідкою ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на домоволодіння з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а саме: 4/5 частини - на підставі свідоцтва про право власності від 16.06.1980, 1/5 частини - на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.1984. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 являлися батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на 1/10 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за номером АДРЕСА_1 . Спадщину, яка відкрилася по смерті ОСОБА_6 , прийняли в порядку, визначеному п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК України, його спадкоємці за законом першої черги: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 . Спадкова справа № 545/2016 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 була заведена 09.09.2016 Кіровоградською міською державною нотаріальною конторою № 1 за заявою ОСОБА_3 . 16.09.2016 державний нотаріус Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 виніс постанову № 1662/02-31 про відмову ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , так, як відсутній правовстановлюючий документ на частку ОСОБА_6 у спільному сумісному майні подружжя, що позбавляє нотаріуса можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом після його смерті на частку житлового будинку. 13.11.2020 державний нотаріус Кропивницької міської нотаріальної контори № 1 виніс постанову № 1635/02-31 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на частку домоволодіння з господарсько-побутовими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючого документа на частку ОСОБА_6 у спільному сумісному майні подружжя, зареєстрованого в БТІ. ОСОБА_4 до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини, яка лишилася після її чоловіка ОСОБА_6 не зверталася, відповідно свідоцтво про право на спадщину їй не видавалося. 23.07.2005 зареєстровано шлюб ОСОБА_7 і ОСОБА_4 , дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 . 16.04.2015 державний нотаріус Кіровградської міської нотаріальної контори № 2 Шполянська А. О. посвідчила заповіт ОСОБА_4 згідно з яким на випадок своєї смерті вона зробила розпорядження, а саме: все її майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. 31.08.2016 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 . За його заявою 31.08.2016 Кіровоградська міська державна нотаріальна контора № 2 завела спадкову справу № 433/2016 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . 05.09.2016 ОСОБА_3 звернулася до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 . 05.09.2016 ОСОБА_2 звернулася до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 2 із заявою про прийняття спадщини після смерті баби - ОСОБА_4 . Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.03.2017 у справі № 404/7252/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18.05.2017, у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2018 у справі № 404/7247/16-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: встановлено факт належності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва на право власності на будівлю від 16.06.1980 № 1588/6 на 4/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , та договору купівлі-продажу від 06.03.1984, реєстровий № 1-542, на 1/5 частину зазначеного житлового будинку; у частині позовних вимог про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування відмовлено. Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.05.2018 у справі № 404/7247/16-ц рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2018 скасовано в частині відмови у визнанні за ОСОБА_3 права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . 25.06.2018 ОСОБА_3 згідно з посвідченим нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 договором дарування подарувала ОСОБА_2 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2020 у справі № 404/7247/16-ц постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 15.05.2018 в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом скасовано. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом змінено, викладено її мотивувальну частину у редакції постанови. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право на 1/30 частку у справі спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 13.10.2020 державний нотаріус Кропивницької міської нотаріальної контори № 2 постановою № 1515/02-31 відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , через те, що право власності на частку у спільній сумісній власності за ОСОБА_6 не зареєстровано, а після його смерті ОСОБА_4 не оформила свої спадкові права.

7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. 7.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення У справі яка переглядається в апеляційному порядку позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав на спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті його батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прав на спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цій справі, з урахуванням преюдиційних рішень судів трьох інстанцій у справі № 404/7247/16-ц, встановлено такі обставини: - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 перебували у шлюбі й були батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; -відповідно до ст. 22 КпШС України 1/5 частка у праві власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності; -4/5 частки у праві власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належало ОСОБА_4 . ОСОБА_4 на праві особистої власності; -спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок смерті ОСОБА_6 , відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК Ураїни, прийняли спадкоємці за законом першої черги: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 . Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям не видавалися. Спадщина складалася із 1/10 частки у праві власності на житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 . Постановою Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 404/7247/16-ц встановлено, що кожен зі спадкоємців має право на 1/30 частку у праві власності на будинок з господарсько-побутовими будівлями, на цій підставі Верховний Суд визнав за ОСОБА_3 право власності - 1/30 частку спадкового майна; -спадщину за заповітом на все майно ОСОБА_4 , яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок її смерті, прийняв ОСОБА_6 . Спадщина складається з 28/30 (4/5 + 1/10 + 1/30 = 28/30) часток у праві власності на житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 ; - 25.06.2018 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 1/6 частку у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку, що у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на частку ОСОБА_6 у спільній власності на житловий будинок з приналежностями жоден з його спадкоємців не міг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом. З огляду на це ОСОБА_3 пред`явила позов до ОСОБА_1 у справі № 404/7247/16-ц про визнання за нею права власності на успадковане по смерті ОСОБА_6 майно, який в цій частині було задоволено постановою Верховного Суду від 24.06.20220 та визнано за нею право на 1/30 частку у праві власності на будинок. З цих самих підстав право позивача у справі ОСОБА_1 на спадщину, яка відкрилася після смерті його батька, теж може бути захищене лише в судовому порядку, бо державний нотаріус Кропивницької міської нотаріальної контори № 1 постановою від 13.11.2020 № 1635/02-31 відмовив йому у видачі відповідного свідоцтва. Спадкоємець ОСОБА_6 , його дружина ОСОБА_4 , також не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, як і свідоцтво про право на частку у спільному майні, тож правовстановлюючі документи про розмір її частки у спільному майні, як і документи про успадковані нею права, відсутні. При цьому її частка у праві спільної сумісної власності (частка, яку вона успадкувала після чоловіка та частка у майні, яка належала їй на праві особистої власності) входять до складу спадщини, яка відкрилася по її смерті. Відсутність комплекту правовстановлюючих документів ОСОБА_4 на 28/30 часток у праві власності на житлового будинку з приналежностями стало підставою для відмови нотаріусом у видачі позивачу у справі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася по її смерті. Можливості отримати такі документи позивач не має. Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта про те, що позивач має можливість отримати окреме свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 на 4/5 часток житлового будинку з приналежностями з огляду на зміст ст. 1296, ст. 1297 ЦК України, ст. 67, ст. 69 Закону України «Про нотаріат», а також положення п.п. 4.12, 4.16 п. 5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, якими не передбачено видачу спадкоємцю окремих свідоцтв про право на спадщину за законом на частини спадкового майна. Окремі свідоцтва на спадщину видаються, якщо спадкоємців декілька. Отже, за обставин цієї справи позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6 , та свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , що є достатньою підставою для його звернення до суду з позовом про визнання права на спадкове майно. В позові позивач просив визнати за ним право власності на єдину часту (29/30), яка утворилася внаслідок спадкування ним права, яке належало його батьку (1/30 частка), а також внаслідок спадкування права, яке належало його матері (28/30 часток). Встановивши обставини, які за законом є підставою для переходу до позивача прав його померлих батьків на належні їм частки у праві власності на будинок з приналежностями, місцевий суд правильно застосував норми матеріального права й визнав за позивачем право власності на це майно. Колегія судів апеляційного суду звертає увагу, що визнавши за позивачем право власності на спадкове майно, суд першої інстанції фактично вирішив спір між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які рішення суду не оскаржили. Натомість відповідачка ОСОБА_2 , яка оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, не являється спадкоємцем ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_4 , а отже й учасником правовідносин, стосовно яких вини спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . Крім того, встановивши, що відповідачка ОСОБА_3 , якій належить 1/30 частка у праві власності на житловий будинок з приналежностями (підтверджено постановою Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 404/7247/16-ц), уклала 25.06.2018 з ОСОБА_2 договір дарування 1/6 частки у праві власності на це майно, суд першої інстанції фактично правильно застосував норми ст. ст. 203, 215, 317, 321, 718 ЦК України, а також принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet» (ніхто не може передати більше прав, ніж має сам), визнавши цей договір недійсним. Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта про те, що суд неправильно застосував (не застосував) норму ст. 217 ЦК України, якою встановлено: недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Тлумачення вказаної норми у поєднанні з ч. 1 ст. 628 ЦК України дає підстави вважати, що під змістом правочину (договору) розуміється сукупність умов (пунктів), які визначені сторонами і викладені в ньому. Окремою частиною правочину (договору) в контексті ст. 217 ЦК України є окрема частина його, тобто його умова (пункт). Згідно з п. 1 договору дарування від 25.06.2018, який уклали ОСОБА_3 й ОСОБА_2 , сторони договору дійшли згоди про таке: дарувальник передає у власність, а обдарована приймає у власність безоплатно право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд під номером АДРЕСА_1 . Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визнання недійсним лише п. 1 договору, або в частині визначеного у ньому розміру частки у майновому праві, яка є дарунком, без визнання недійсним усього договору є неможливим, бо це позбавить договір його предмета, без якого він не відбувся б. Вбачається, що апелянт має на увазі внесення змін в договір дарування в частині розміру дарунка, але відповідно до норм ст. ст. 651, 652 ЦК України право вносити зміни у договір належить його сторонам. Однак сторони оспорюваного договору цим правом не скористалися, після ухвалення постанови Верховного Суду у справі № 404/7247/16-ц відповідних змін до договору не внесли. Водночас відповідно до вже згаданих ст. ст. 651, 652 ЦК України, за рішенням суду договір може бути змінений, але на вимогу однієї з його сторін. ОСОБА_3 або ОСОБА_2 з такою вимогою до суду не зверталися. 8.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Місцевий суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Оскільки твердження апелянта про невідповідність висновків суд першої інстанції та порушення ним норм матеріального права є необґрунтованими, а інших порушень норм матеріального чи процесуального права, які за законом є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення суду, колегія суддів апеляційного суду не встановила, то підстав для задвооленя вимог апеляційної скарги немає. 9.Про судові витрати Передбачених ч. 13 ст. 141 ЦПК України для здійснення нового розподілу судових витрат, які сторони понесли у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції немає. Судовий збір, сплачений апелянтом за подання до суду апеляційної скарги, покладається на нього. Інші учасники справи про судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції заяв не подали. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.01.2024 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 02.08.2024. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: А. М. Головань С. І. Мурашко