Постанова 4807 № 336/3500/17

Дата документу 28.06.2023 Справа № 336/3500/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/3500/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В. Провадження № 22-ц/807/1287/23 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А. при секретарі: Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сердюченка Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомості та знесення самочинної споруди, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомості та знесення самочинної споруди. В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2018 року, яке набрало законної сили, був частково задоволений її позов до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомості та знесення самочинної споруди. Зобов`язано ОСОБА_3 знести самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 . 06 грудня 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В цей же день постанова про відкриття провадження направлена боржнику у виконавчому провадженні для добровільного виконання. 14 січня 2019 року державним виконавцем складений акт про те, що боржник доступу до самочинного будівництва не надала, рішення суду добровільно не виконала. В цей же день ОСОБА_3 піддано заходу примусу у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії. 28 січня 2019 року повторно складений акт про невиконання рішення суду. 02 квітня 2019 року боржника знову піддано штрафу у розмірі 3 400 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду. Неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовила закриття виконавчого провадження з вказаної підстави, що передбачена п. 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2018 року, постановивши ухвалу про знесення самочинної прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року заяву ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення суду задоволено. Змінено спосіб виконання рішення від 08.10.2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні об`єктом нерухомості та знесення самочинної споруди. Постановлено про знесення самочинної прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 замість зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, адвокат Сердюченко В.В. в інтересах ОСОБА_4 (до укладення шлюбу - Опілат) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що 12.05.2023р. представник ОСОБА_2 ознайомився в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя з матеріалами цивільної справи № 336/3500/17, і відповідачці стало відомо про наявність ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2019р. по справі № 336/3500/17 про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 13.08.2019р. була постановлена без повідомлення (виклику) та без участі ОСОБА_5 . З повним текстом ухвали відповідачка мала можливість ознайомитись 12.05.2023р., після ознайомлення адвоката Сердюченка В.В. з матеріалами цивільної справи та здійснення фотокопіювання документів зі справи, про що є відповідна заява в матеріалах справи. Оскаржуваною ухвалою суду від 13.08.2019р. постановлено про знесення самочинної прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 замість зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 . Судом першої інстанції було проігноровано те, що відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. У виконавчому листі, виданому на підставі рішення суду, визначено спосіб виконання - зобов`язання відповідача ОСОБА_6 знести самочинну прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 . Порядок виконання судового рішення фактично встановлено - самостійно, тобто за власний рахунок відповідача. Звертаючись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, позивач просив змінити і спосіб, і порядок виконання рішення суду, постановивши ухвалу про знесення самочинної прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 . Тобто, запропонований в заяві позивачкою спосіб і порядок виконання судового рішення передбачає знесення прибудови не особисто відповідачкою, а іншою особою, й за рахунок коштів не відповідачки. Отже, має місце одночасна зміна і способу, і порядку виконання судового рішення, що є недопустимим. Однак за змістом рішення суду, обов`язок щодо його виконання, судом було покладено саме на боржника, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 знести прибудову. Враховуючи зміст ухваленого судом рішення, слід дійти до висновку, що виконання такого рішення може бути здійснено лише самостійно боржником та за його власні кошти, а тому, як зазначає представник скаржника, у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки дані вимоги змінять рішення суду по суті. Можливі твердження позивача про те, що боржником не виконується рішення суду, а з боку виконавчої служби вжито всіх передбачених законом заходів відносно виконання останнього, підлягають відхиленню, оскільки згідно положень ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Можливі посилання позивачки на те, що виконання рішення суду є неможливим без зміни порядку і способу такого виконання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення підлягають задоволенню лише у виняткових випадках, які суд визнає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключать виконання рішення. Звертаючись до суду з позовом, позивачка самостійно обрала спосіб захисту порушеного права, який і був предметом розгляду, а її заява про зміну порядку і способу виконання рішення зводиться до зміни змісту рішення суду та способу захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України. Від представника ОСОБА_2 адвоката Петрова Г.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена судом з додержанням вимог цивільного процесуального права, просив відмовити у задоволенні скарги і залишити ухвалу без змін. Зазначає, що виконавче провадження з виконання рішення суду в цій справі закрито на підставі п. 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» через неможливість виконання рішення суду без участі боржника. Рішення суду носить зобов`язальний характер, вжитими ж заходами впливу на боржника та застосованими виконавчими заходами виконання рішення не сталося можливим, оскільки обов`язок знесення самовільного будівництва покладений на відповідача. Оскаржуваною ухвалою зміст самого рішення змінено не було. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7 - адвоката Сердюченко В.В., представника ОСОБА_2 адвоката Петрова Г.М., перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду право позивача захищено в обраний ним спосіб шляхом зобов`язання відповідача знести самочинну прибудову, що означає, що наслідком застосування обраного способу захисту права є знесення самочинної нерухомості. За таких обставин зміна способу виконання рішення не посягає на зміст рішення, не є вимогою про зміну способу захисту права, тобто зміну судового рішення по суті, у зв`язку з чим може бути предметом регулювання статті 435 ЦПК України. Як встановлено судом, виконавче провадження з виконання рішення суду в цій справі закрито на підставі п. 3 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» через неможливість виконання рішення суду без участі боржника. Рішення суду носить зобов`язальний характер, вжитими ж заходами впливу на боржника та застосованими виконавчими заходами виконання рішення не сталося можливим, оскільки обов`язок знесення самовільного будівництва покладений на відповідача. У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку про наявність процесуальних передумов для зміни способу виконання рішення в інтересах здійснення ефективного і дієвого захисту права особи. Колегія суддів виходить з наступного. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Процесуальні відносини пов`язані із поданням заяви про зміну способу виконання рішення регулюються розділом VI ЦПК України "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)", який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ. Згідно ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 435 ЦПК України). Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України). Главою 7 ЦПК України визначено порядок сповіщення сторін про розгляд справи. Згідно норм ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України). В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення учасників справи про судове засідання, яке було призначене на 13 серпня 2019 року на 09.15 год., тобто відсутні будь які дані про їх обізнаність про час та місце розгляду заяви, а цивільне судочинство, згідно норм процесуального закону, здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, таким чином, суд першої інстанції порушив порядок розгляду заяви. Отже, розглянувши заяву у відсутності учасників спору, суд першої інстанції не з`ясував обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення даного питання. За вказаних обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Сердюченка Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2019 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 10 липня 2023 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко