Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 820/6348/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 р.Справа № 820/6348/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 (суддя Бідонько А.В.; м. Харків) по справі № 820/6348/17 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року по справі № 820/6348/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови задоволено. Скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про закінчення виконавчого провадження № 38662931 від 06.11.2017 року. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі №820/6348/17 апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 по справі № 820/6348/17 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 12.12.2019 касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року залишено без змін. 22.03.2023 до Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій він просить суд зобов`язати Міністерство юстиції України подати до суду звіт про виконання рішення суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 820/6348/17 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 820/6348/17 скасувати, а справу направити на подальший розгляд до суду першої інстанції . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постановлене у справі № 820/6348/17 рішення від 15.01.2018 на даний час не виконане, а тому наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України. Зазначає, що Міністерство юстиції стало правонаступником прав і обов`язків ВПВР ДВС України, а тому до його обов`язків входить виконання вказаного рішення, що також стосується і замінити сторони виконавчого провадження, на яке покладено виконання рішення суду. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи ухвалу про залишення без задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України не є стороною у справі та відповідно не є суб`єктом владних, не на користь якого ухвалене судове рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), колегія суддів зазначає наступне. Приписами ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вимогами ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, а тому виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2, п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009). На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України. З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Як вбачається з пояснень Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, в провадження Відділу перебувало виконавче провадження № 38662931 з виконання рішення №11770/03, виданого 06.06.2013 Європейським судом з прав людини, де стягувачем є ОСОБА_2 . 06.11.2017 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, пункту 5 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень складає 3 роки. Станом на сьогодні, вищезазначене виконавче провадження знищене у зв`язку зі спливом строку зберігання документів. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Як зазначено вище, норми ст.ст. 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду від 04.04.2023 питання виконання судового рішення судом не досліджувалося та відповідні докази не витребовувались. Посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем у справі є Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, водночас, заявник просить суд зобов`язати Міністерство юстиції України (як правонаступника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) надати до суду звіт про виконання рішення суду, однак Міністерство юстиції України не є суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, в розумінні 2 ст. 382 КАС України у справі №820/6348/17, колегія суддів вважає необґрунтованим та зазначає, що невірне зазначення у заяві сторони виконавчого провадження не позбавляє сторону стягувача права звернутись до суду із заявою про встановлення судового контролю у випадку наявності підстав та фактів невиконання на дату подання такої заяви рішення суду. Також, колегія суддів вказує, що відповідач у справі є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, на якого покладено обов`язок виконання рішення суду у справі. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…. Враховуючи, що судом першої інстанції не з`ясовано фактичного виконання рішення суду, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, передбачених ст.382 КАС України, колегія суддів вказує, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення є передчасним та таким, що зроблений при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Відповідно до ст.320 КАС України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 820/6348/17 підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 820/6348/17 скасувати. Адміністративну справу № 820/6348/17 направити до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2023 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 14.07.2023 року