Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8162/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2023 р. Справа № 520/8162/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, по справі № 520/8162/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд: - визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 виходячи з розміру складових без обмеження її максимального розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру із врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 р. по справі 520/8162/22 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 р. по справі 520/8162/22 та ухвалити нове, про задоволення позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач стверджує про протиправність обмеження максимального розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області, розмір первинно призначеної пенсії становив 80% грошового забезпечення, що відповідачем не заперечено. На виконання вимог п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 пенсійним органом за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.03.2018 у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років, з 01.01.2018 було проведено перерахунок пенсії заявника та встановлено розмір пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення. У подальшому Харківський обласний військовий комісаріат склав із посиланням на постанову КМУ від 30.08.2017 №704 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії заявника станом на 05.03.2019. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило заявнику у здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 по справі №520/18491/2020 було визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року щодо зменшення розміру встановленої пенсії з 80% до 70% грошового забезпечення протиправними; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 в розмірі, що обчислюється виходячи з 80 відсотків сум грошового забезпечення за посадою; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 03 серпня 2021 року № ФХ-121590; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року в розмірі 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії, зазначених в довідці Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 03 серпня 2021 року № ФХ-121590, та здійснити виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2019 року з урахуванням виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду розмір пенсії ОСОБА_1 було перераховано із застосуванням обмеження максимального розміру у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на висновки Верховного Суду, у низці постанов та рішення Конституційного Суду України у справі від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21), до 12.04.2023 тероргани системи ПФУ як органи публічної адміністрації не мають свободи розсуду на незастосування приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи у частині виплати без обмежень максимальним розміром пенсій, призначених у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі по тексту Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому, суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 06.12.2022 у справі № 620/3297/18. Таким чином, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20 грудня 2016 року, то цієї дати виплата пенсії особам, які отримують пенсію на підставі Закону № 2262-XII повинна проводитись без обмеження граничним розміром. При цьому, як вбачається зі встановлених по справі обставин, при перерахунку пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, розмір його пенсії перевищив максимальний. З огляду на викладене, дії ГУПФУ в Харківській області щодо виплати з 01 квітня 2019 року пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, з обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність), є протиправними. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково посилався на позиції Верховного Суду, оскільки у перелічених постановах питанням розгляду було обмеження максимальних пенсій колишніх прокурорів, передбачено профільним Законом України «Про прокуратуру» та не містили жодних висновків стосовно пенсій, призначених колишнім військовим на підставі Закону № 2262-XII. З огляду на наведені вище обставини колегія суддів також вважає безпідставним посилання на рішення Конституційного Суду України у справі від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 р. по справі 520/8162/22 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 по справі № 520/8162/22 - скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 виходячи з розміру складових без обмеження її максимального розміру; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру із врахуванням раніше виплачених сум. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова