Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7471/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7471/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області, яким просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо проведення виплати позивачу пенсії з обмеженням її максимального розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити йому виплату пенсії з 01 квітня 2019 року без обмеження її максимального розміру, із врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи. Скаржник вказує на те, що обмеження пенсії максимальним розміром встановлене ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яка є чинною і неконституційною не визнавалася. Також відповідач просить врахувати практику застосування цієї норми Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 359/6255/17 та від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 1974 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 від 11 червня 2021 року позивачу з 01 квітня 2019 року на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі №620/467/21 проведено перерахунок пенсії та застосовано обмеження максимальним розміром, виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (а.с. 10, 11). Вважаючи таке обмеження протиправним, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою від 24 травня 2021 року про перерахунок його пенсії без обмеження максимальним розміром (а.с. 8). Листом від 24 червня 2021 року ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу у задоволенні його заяви та зазначило, що таке обмеження застосовано на виконання ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (а.с. 9). Вважаючи дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернуся до суду з відповідним адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України. Сам факт визнання такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст. 117 Конституції України свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при перерахунку пенсії позивача. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру, колегія суддів враховує, що відповідні обмеження були запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", що набув чинності 01 жовтня 2011 року. Відповідно до ст. 2 вказаного Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Одночасно п. 8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" було, зокрема, викладено ч. 5 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в такій редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність". З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей" порядковий номер вказаної норми права було змінено з частини п`ятої на частину сьому. Положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням деяких винятків) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, були предметом перевірки на відповідність вимогам Конституції України. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 було визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас питання щодо відповідності Конституції України положень ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" в частині визначення максимального розміру пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перед Конституційним Судом України не порушувалося та відповідна норма залишається чинною на цей час. Вирішуючи спір за вказаних обставин, колегія суддів враховує висновки, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Визнаючи такими, що не відповідають Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд нагадав, що вже неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Конституційний Суд України прийшов до висновку, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Колегія суддів наголошує на тому, що положення ст. 2 та п. 8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (у частинах обмеження максимального розміру пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") мають спільний предмет правового регулювання, однаково врегульовують відповідні правовідносини та є нормами права одного і того ж нормативно-правового акту, проте одна з них визнана неконституційною, а інша залишається чинною внаслідок того, що не згадувалася у відповідному конституційному поданні Верховного Суду України. Застосування відповідачем положень ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" по відношенню до військовослужбовців в умовах визнання неконституційними змін, що запроваджені п. 8 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону, фактично суперечить висновкам, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, згідно з якими обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України. Вказаним рішенням Конституційного Суду України осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виключено з категорії пенсіонерів, до яких можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, запроваджені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Такі висновки колегії суддів в цілому узгоджуються з правовою позицією щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії до осіб, звільнених з військової служби, що викладена в постановах від 09 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 24 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17. Натомість правова позиція Верховного Суду, викладена у зазначених відповідачем постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 359/6255/17, від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, не підлягає врахуванню під час розгляду і вирішення цього спору, адже стосується перерахунку соціальних виплат іншим категоріям громадян, які отримують пенсії, призначені відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку