Постанова 4851 № 440/4335/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2023 р. Справа № 440/4335/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 04.10.22 по справі № 440/4335/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційна комісія Департаменту захисту економіки Національної поліції України), в якій просить суд визнати протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) щодо складання (оформлення) розрахункового листа ОСОБА_1 грошового забезпечення за жовтень 2019 року, в частині неврахування збільшення на 13543,29 грн місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій; - зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України скласти (оформити) та надати ОСОБА_1 розрахунковий лист за 1 жовтня 2019 року (день звільнення) з урахуванням збільшеного на 13543,29 грн грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, враховуючи раніше виплачені суми; - визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у збільшеному розмірі на підставі збільшеного місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій, установлених на день звільнення - 1 жовтня 2019 року (визначеного рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №440/5244/19) та без урахування індексації грошового забезпечення, виплаченої фактично у складі місячного грошового забезпечення за жовтень 2019 року, установленої на день звільнення - 1 жовтня 2019 року; - зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України на підставі збільшеного місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за жовтень 2019 року, установлених на день звільнення 1 жовтень 2019 року у розмірі 13543,29 грн (визначеного рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №440/5244/19) та з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої фактично у складі місячного грошового забезпечення за жовтень 2019 року, установленої на день звільнення 1 жовтня 2019 року в розмірі 28,62 грн здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (19 повних календарних років служби), розрахованого з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій, установленого на день звільнення - 1 жовтня 2019 року у розмірі 14010,30 грн, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 2 жовтня 2019 року по 28 грудня 2021; - стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток (розрахований з урахуванням збільшеного місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за серпень 2019 року на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 по справі №440/5244/19) за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 2 жовтня 2019 року по 28 грудня 2021 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) щодо складання розрахункового листа ОСОБА_1 про грошове забезпечення станом на 01 жовтня 2019 року, без включення до нього збільшення на 13543,29 грн місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій. Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) оформити та надати ОСОБА_1 розрахунковий лист станом за 1 жовтня 2019 року ( на день звільнення) з урахуванням збільшеного на 13543,29 грн грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням місячного грошового забезпечення збільшеного шляхом нарахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійних характер та премій за серпень 2019 року 13543,29 грн та індексації грошового забезпечення 28,62 грн. Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, розрахованої з грошового забезпечення установленого на день звільнення, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення 13543,29 грн та індексації грошового забезпечення 28,62 грн, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн ( сім тисяч п`ятсот гривень). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення вимог позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов хибного висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний характер, оскільки така індексація нараховується та виплачується у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і таке перевищення може наступити і бути наявним протягом місяців чи років, а може і не наступати протягом довгого періоду часу, що свідчить про її несистематичний характер. Додатково звертаємо увагу і на той факт, що наказом Національної поліції України від 19.06.2019 № 589 "Про запровадження форм звітності", яким затверджено форму інформаційної довідки про потребу в коштах на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським (Форма № 1 - ОГДЗВ) графи для визначення суми індексації, як складової при обрахунку одноразової грошової допомоги - не передбачено. Вважає, що здійснення Департаментом розрахунку одноразової грошової допомоги з включенням до неї не визначених Порядком № 260 та Формою № 1 - ОГДЗВ складових грошового забезпечення суперечитиме нормам законодавства, а відтак Департаментом жодним чином не було порушено права позивача на належний розмір одноразової грошової допомоги при його звільненні та виплачено її у передбаченому законом розмірі. Стверджує, що Полтавським окружним адміністративним судом у цій справі залишено поза увагою той факт, що 12.03.2022 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі № 440/5244/19 Департаментом перераховано ОСОБА_1 13340, 14 грн - компенсації за невикористані 29 діб відпустки у 2018 році, 4 374, 56 грн. - компенсації за невикористані 10 діб відпустки у 2019 році та 225, 49 грн індексації грошового забезпечення. Зазначає, що позиція суду першої інстанції щодо необхідності зазначення у розрахунковому листі ОСОБА_1 за жовтень 2019 року компенсації за невикористані 29 діб відпустки у розмірі 13 543,29 грн, шляхом її розподілу на складові грошового забезпечення (оклад, надбавка за звання, надбавка за вислугу років, надбавка за таємність, надбавка за специфічні умови проходження служби, премія), є незрозумілою, та такою, що суперечить чинному законодавству, з огляду на те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суд від 28.12.2021 у справі № 440/5244/19 не містить такої вимоги та такий розподіл суперечитиме чинному законодавству. Звертає увагу суду, що Департамент не має повноважень включати в розрахунковий лист позивачу компенсацію за невикористані 29 діб відпустки за 2018 рік у розмірі 13 543,29 грн, шляхом збільшення щомісячних основних видів, як це вважає суд першої інстанції. Отже, при винесенні рішення від 04.10.2022 у справі № 440/4335/22 Полтавський окружний адміністративний суд взагалі не дослідив та залишив без належної оцінки той факт, що розмір надбавок та доплат, які встановлюються законодавством та входять до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер не можуть бути збільшені Департаментом, а всі інші надбавки та доплати розмір, яких відповідно до законодавства встановлює керівник є правом останнього, а не його обов`язком, до того ж, компенсація відпустки не є складовою грошового забезпечення і носить виключно компенсаторний характер. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог позову та прийняти нову постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 02.10.2019 по 28.12.2021; стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) на його користь середній заробіток (розрахований з урахуванням збільшеного місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за серпень 2019 року на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021р. по справі №440/5244/19) за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 02.10.2019 по 28.12.2021; судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу та витрати на проведення судової економічної експертизи, понесені ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанції повністю покласти на відповідача; в іншій частині Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року по справі 440/4335/22 залишити без змін. На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що не погоджується з висновком суду по передчасність позовних вимог. Стверджує, що він мав право на отримання невиплаченої йому частини одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі від фактично виплаченої компенсації за невикористану відпустку за 2018 рік, компенсації за невикористану відпустку за 2019 рік в день його звільнення - 01.10.2019. З вини відповідача позивач не отримав належну виплату компенсації у розмірі 13 543,29 грн, компенсації у розмірі 4 670,10 грн у термін до 01.10.2019. (включно) (з урахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 по справі № 440/5244/19). Вказані кошти позивач отримав від відповідача лише 12.03.2022. Загальна сума вже фактично отриманих позивачем коштів із затримкою склала 18 213,39 грн, строк затримки цих коштів теж чітко визначений - з 02.10.2019 по 12.03.2022. Весь період заявлений у позовній вимозі адміністративного позову ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (а саме за період з 02.10.2019 по 28.12.2021) входить до зазначеного вище доказаного документально періоду затримки. При цьому звертає увагу суду, що причиною затримки таких виплат став виграний ОСОБА_1 спір з відповідачем, який знайшов документальне відображеня у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 по справі №440/5244/19. Зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення невірно застосовано норми спеціального законодавства про грошове забезпечення працівників поліції. Вказує, що станом на 01.10.2019 пункт 6 розділу VI Порядку № 260 був викладений в іншій редакції, що має суттєве значення для розгляду справи та не враховано судом першої інстанції. Як вважає позивач, право на отримання правильно розрахованого та виплаченого грошового забезпечення на день звільнення та на правильно розраховану та виплачену ОГД при звільненні, в частині її розміру, ОСОБА_1 набув у день звільнення з поліції - 01.10.2019, тому спірні правовідносини з цього приводу мають вирішуватися згідно чинного законодавства, діючого станом на 01.10.2019, оскільки Закон не має зворотної сили. Також, в разі задоволення апеляційної скарги просить стягнути судові витрати понесені позивачем в суді першої інстанції у повному розмірі з відповідача, а саме в сумі 11 000 грн. Позивачем додатково направлені до суду пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких заявник зазначає, що на момент подання апеляційної скарги позивачем (30.10.2022) висувалася вимога про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 02.10.2019 по 28.12.2021, тобто 818 днів. Однак, через тривалий розгляд судової справи №440/4335/22 пройшов значно більший, ніж заявлений у позові та апеляційній скарзі, до розрахунку період, який суттєво впливає на спосіб поновлення порушеного права, в частині розміру стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Відповідач так і не провів повного розрахунку з позивачем станом на сьогоднішній день. На момент подання додаткових пояснень станом на 10.07.2023 період затримки повного розрахунку складає вже з 02.10.2019 по 10.07.2023, тобто 1377 днів. Сума до стягнення складає 1377 днів х 538,1= 740 963,70 грн. Вважає, що справедливим способом захисту порушеного права позивача щодо стягнення середнього заробітку є стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (розрахованого з урахуванням збільшеного місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за серпень 2019 року на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021р. по справі №440/5244/19) за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 02.10.2019 по день винесення остаточного рішення судом апеляційної інстанції. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Отже, збільшення позовних вимог в цій справі шляхом збільшення кількості днів днів затримки розрахунку при звільненні, що, як наслідок, призведе до збільшення суми середнього заробітку, можливе не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання в суді першої інстанції, оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, в той час як на стадії апеляційного розгляду позивач такого права позбавлений в силу приписів КАС України. За таких обставин, вимоги апеляційної скарги в частині збільшення позовних вимог судом апеляційної інстанції не розглядаються. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін в частині задоволення позовних вимог, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідачем також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача. Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 24.09.2019 № 299 "По особовому складу" майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.2 (через хворобу) ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківських сферах та зовнішньоекономічної діяльності Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки, з 01 жовтня 2019 року. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складав 19 років 01 місяць 17 днів, вислуга років на пільгових умовах 2 роки 11 місяців 15 днів ( т.1 а.с.26). 28.11.2019 відповідачем було перераховано на картковий рахунок позивача одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі 127176,18 грн (без вирахування 1,5% військового збору виплата становила 129103,29 грн), яка розрахована з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад 2700,00 грн; оклад за спец.званям 2000,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції 1880,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби 3948,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 270,00 грн; премія 2791,82 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується розрахунком на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ( т.1 а.с.31). До розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не було включено суму індексації у розмірі 28,62 грн, яка була нарахована та виплачена відповідачем у складі заробітної плати за жовтень 2019 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 по справі №440/5244/19 позов ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) у виплаті грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину оплачуваної відпустки за 2019 рік ОСОБА_1 у 2019 році та у приведенні до відповідності нарахованого раніше грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій. Визнано протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) у виплаті грошового забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину оплачуваної відпустки за 2018 рік ОСОБА_1 у 2019 році та у приведенні до відповідності нарахованого раніше грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій. Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 4670,10 грн шляхом збільшення місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за серпень 2019 року. Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 4670,10 грн шляхом збільшення місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за серпень 2019 року. Зобов`язано Департамент захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 13 543,29 грн шляхом збільшення місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за жовтень 2019 року. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19 відповідачем у січні 2022 року нараховано та у березні 2022 року перераховано позивачу кошти в сумі: 4374,56 грн з цільовим призначенням платежу - "відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду", 13340,14 грн коментар -"цільове зарахування"; 225,49 грн з цільовим призначенням платежу "виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду". Відповідно до розрахункового листа за січень 2022 року (т.1 а.с. 136) відповідач зазначив про виплату суми в розмірі 13543,29 грн з поміткою: компенсація за відпустку атестованому працівнику. Вважаючи дії відповідача протиправними щодо зазначення відповідачем невірного цільового призначення проведеного платежу в частині збільшення місячного грошового забезпечення в розмірі 13543,29 грн, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за жовтень 2019, з метою не врахування суми 13543,29 до грошового забезпечення станом на день його звільнення та не проведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільнення зі служби, враховуючи суму збільшення місячного грошового забезпечення у розмірі 13543,29 грн, а також щодо невключення відповідачем при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені індексації у розмірі 28,62 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі № 440/5244/19 встановлено, що збільшення суми місячного грошового забезпечення за жовтень 2019 року становить 13543,20 грн, що має постійний характер, а тому вказана сума підлягала включенню в місячне грошове забезпечення на дату звільнення позивача, а саме на 01.10.2019. Отже, як виснував суд першої інстанції, нарахування одноразової грошової допомоги повинно проводитися на підставі місячного грошового забезпечення, з врахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19, а також з врахуванням індексації грошового забезпечення. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з Департаменту соціального захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційна комісія Департаменту захисту економіки Національної поліції України) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за відсутності факту проведення із позивачем остаточного фактичного розрахунку, є передчасними. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційних скаргах позивача та відповідача, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Спірним питанням в межах доводів апеляційної скарги відповідача є питання включення до складу грошового забезпечення поліцейського, із якого розраховується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення та суми збільшення місячного грошового забезпечення у розмірі 13543,29 грн, відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №440/5244/19. Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ). Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону № 2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення не регулюється положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Крім того, підпунктом 7 пункту 4 Порядку №1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Таким чином, суми індексації грошового забезпечення, виплачені з порушенням строків, підлягають компенсації на підставі вищенаведених положень законодавства. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, тому проведення виплати грошової допомоги позивачу при звільненні без урахування індексації є протиправним. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №522/11257/16-а та від 29.04.2020 у справі №240/10130/19. З матеріалів справи, зокрема грошового атестату (а.с. 28, т. 1), вбачається, що на день звільнення позивачу виплачено індексацію в розмірі 28,62 грн. Водночас до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не було включено суму індексації у розмірі 28,62 грн, яка була нарахована та виплачена відповідачем у складі заробітної плати за жовтень 2019 року. З огляду на вказане, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення до розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення, чим порушив права позивача. Від так, колегія суддів вважає погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 , з урахуванням індексації грошового забезпечення на момент звільнення, та виплатити позивачу недоотриману грошову допомогу, з урахуванням раніше виплачених сум. Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що наказом Національної поліції України від 19.06.2019 № 589 "Про запровадження форм звітності", яким затверджено форму інформаційної довідки про потребу в коштах на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським (Форма № 1 - ОГДЗВ) графи для визначення суми індексації, як складової при обрахунку одноразової грошової допомоги - не передбачено, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку судом враховуються норми законодавства, що мають вищу юридичну силу, а також правові позиції Верховного Суду, що перераховані вище, якими висловлену однозначну правову позицію про врахування індексації грошового забезпечення як складової суми грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні. Щодо задоволення вимог про включення до складу грошового забезпечення поліцейського, суми збільшення місячного грошового забезпечення у розмірі 13543,29 грн, відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі № 440/5244/19 та здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги враховуючи вказану суму, колегія суддів звертає увагу на таке. Як вбачається з матеріалів справи, грошове забезпечення ОСОБА_1 за 01.10.2019 в частині його розміру змінено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року у справі №440/5244/19, а саме: зобов`язано Департамент захисту Національної поліції України (Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 13 543,29 грн шляхом збільшення місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за жовтень 2019 року. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19 набрало законної сили 28.01.2022. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №440/5244/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту захисту Національної поліції України. Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, обставини, що встановлені у межах справи №440/5244/19 доказуванню не підлягають у силу положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19 встановлено, що збільшення суми місячного грошового забезпечення за жовтень 2019 року становить 13543,20 грн, що має постійний характер, а тому вказана сума підлягала включенню в місячне грошове забезпечення на дату звільнення позивача, а саме на 01.10.2019. З таких обставин, нарахування одноразової грошової допомоги повинно проводитися на підставі місячного грошового забезпечення, з врахуванням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19. Доводи відповідача про те, що Департамент не має повноважень включати в розрахунковий лист позивачу компенсацію за невикористані 29 діб відпустки за 2018 рік у розмірі 13 543,29 грн, шляхом збільшення щомісячних основних видів, як це вважає суд першої інстанції, а також те, що компенсація відпустки не є складовою грошового забезпечення і носить виключно компенсаторний характер, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Слід зазначити, що резолютивна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19 містить чітке зобов`язання відповідача про збільшення суми місячного грошового забезпечення за жовтень 2019 року на суму 13543,20 грн. Відповідно до ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Отже, в резолютивній частині знаходить відображення присуд суду тобто відповідь суду на кожну вимогу ініціатора процесу. У разі задоволення позову суд викладає свій висновок по суті кожної вимоги в обсязі, в якому їх було задоволено, шляхом зазначення відповідного способу захисту. В даному випадку у резолютивній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19 викладено спосіб захисту, що полягає в обов`язку відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі 13 543,29 грн шляхом збільшення місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій за жовтень 2019 року. Від так в розрахунковому листі станом за 1 жовтня 2019 року ( на день звільнення) має зазначатися грошове забезпечення, збільшене на суму 13543,29 грн, як це передбачено резолютивную частиною рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19. Вказана позиція суду також підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи по заяві ОСОБА_1 від 16.05.2023 № 2.5, відповідно до якого відображене в розрахунковому листі ОСОБА_1 за січень 2022 року донарахування грошового забезпечення за жовтень 2019 року не відповідає резолютивній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19 (т. 1, а.с. 202-207). Отже, рішення суду має виконуватися в тому порядку, як це передбачено резолютивною частиною рішення у справі № 440/5244/19, а всі сумніви щодо суперечності висновків, викладених в мотивувальній та резолютиваній частини рішення, мають вирішуватися шляхом оскарження такого рішення або його роз`яснення в межах справи № 440/5244/19, а не у спосіб висловлення незгоди з висновками суду, викладених в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021, в межах розгляду цієї справи № 440/4335/22. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) щодо складання розрахункового листа ОСОБА_1 про грошове забезпечення станом на 01 жовтня 2019 року, без включення до нього збільшення на 13543,29 грн місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій та зобов`язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) оформити та надати ОСОБА_1 розрахунковий лист станом за 1 жовтня 2019 року ( на день звільнення) з урахуванням збільшеного на 13543,29 грн грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, а також зобов`язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, розрахованої з грошового забезпечення установленого на день звільнення, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер у сумі 13543,29 грн, встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19. Окремо колегія суддів наголошує на тому, що в межах розгляду цієї справи № 440/4335/22 судами досліджується спірне питання щодо включення при розрахунку сум грошового забезпечення, з якої обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, місячного грошового забезпечення за жовтень у сумі 13543,29 грн, за результатими розгляду якого суд дійшов висновку, що така сума має включатися. Водночас ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи не надається правова оцінка тому, яким саме чином має розраховуватися грошове забезпечення, що є базою для обрахунку одноразової грошової допомоги, оскільки такі вимоги є передчасними та можуть бути предметом судового дослідження лише після проведення перерахунку грошової допомоги на виконання рішення суду у цій справі та не згоді учасників справи з її розміром. У зв`язку з цим доводи в апеляційній скарзі про ймовірні розміри одноразової грошової допомоги як з боку позивача, так і відповідача є лише припущенням, яке грунтується на власній оцінці обставин справі та відхиляються судом апеляційної інстанції як неспроможні. Щодо висновку суду першої інстанції про відмову задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з огляду на їх передчасність, колегія суддів зазначає таке. Як виснував суд першої інстанції, положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що обов`язок підприємства виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по "день фактичного розрахунку" пов`язаний безпосередньо з фактом фактичного розрахунку. Оскільки станом на момент розгляду справи судом першої інстанції перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації та збільшеного місячного грошового забезпечення за жовтень не був проведений, на думку суду першої інстанції, був відсутній факт розрахунку із зазначенням конкретного дня фактичного розрахунку, що нівелювало можливість встановити "період невиплати", "суму заборгованості" та здійснити розрахунок суми середнього заробітку за весь період несвоєчасної виплати з урахуванням циї показників. Від так, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність заявлених вимог про стягнення середнього заробітку на підставі ст. 117 КЗпП України. Втім з таким висновком суду колегія суддів не погоджується та зважає на приписи ч. 3 ст. 8 КАС України, відповідно до якої кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Вище наведеними нормами КАС України визначено один з головним принципів адміністративного судочинства - принцип диспозитивності, відповідно до якого визначено можливість зацікавлених осіб, що беруть участь в адміністративній справі вільно розпоряджатися процесуальними способами доказування, всіма матеріальними і процесуальними правами, а суд, в свою чергу, повинен сприяти їм в реалізації цих прав і здійснювати контроль за законністю їх розпорядчих дій. Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 наголошує на тому, що відповідачем порушено приписи статті 117 КАС України та невиплачено середній заробіток за весь час несвоєчасного розрахунку, а саме невиплати вдень звільнення компенсації за відпустку та індексації, при цьому ним самостійно визначено період за який необхідно здійснити такий розрахунок: з дати звільнення (01.10.2019) по 28.12.2021 (день ухвалення Полтавським окружним адміністративним судом рішення у справі № 440/5244/19). Отже, позивачем на власний розсуд визначено період, за який він просить здійснити розрахунок сум середнього заробітку та це є його виключним диспозитивним правом, яке суд не вправі обмежувати. Крім того, матеріалами спави підтверджується, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі № 440/5244/19 позивачу виплачено грошові кошти (недоотримане грошове забезпечення), яке мало бути виплачено в день звільнення з військової служби. Зокрема, відповідачем у січні 2022 року нараховано та у березні 2022 року перераховано позивачу кошти в сумі: 4374,56 грн з цільовим призначенням платежу - "відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду", 13340,14 грн коментар -"цільове зарахування"; 225,49 грн з цільовим призначенням платежу "виплата індексації грошового забезпечення Головатому відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду". Отже, враховуючи заявлені позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, визначення ним "періоду невиплати" з 04.10.2019 по 28.12.2021, встановлений під час розгляду справи факт перерахування грошового забезпечення після звільнення зі служби, тобто несвоєчасну виплату грошового забезпечення в день звільнення, суд має можливість здійснити розрахунок сум середнього заробітку, маючи для вихідних даних як період фактичного розрахунку, так і розмір несвоєчасно виплачених сум, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції про передчасність заявлених позовних вимог. Продовжуючи судовий розгляд, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Варто зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України. Так, ч. 1 ст. 47 КЗпП України (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню статті 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.01.2019 у справі № 805/4523/16-а, від 10.05.2019 у справі № 805/416/16-а, від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника. Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Матеріалами даної справи підтверджується факт того, що при звільненні позивача 01.10.2019 з військової служби з останнім не було проведено повний розрахунок, що слугувало підставою для звернення до суду із вимогами про нарахування та виплати грошового забезечення. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №440/5244/19 відповідачем у січні 2022 року нараховано та у березні 2022 року перераховано позивачу кошти в сумі: 4374,56 грн з цільовим призначенням платежу - "відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду", 13340,14 грн коментар -"цільове зарахування"; 225,49 грн з цільовим призначенням платежу "виплата індексації грошового забезпечення Головатому відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду", всього фактично виплачено грошових коштів в сумі 17 940,19 грн (а.с. 44 т.1). Отже, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, колегія суддів уважає, що позивач має право на отримання компенсації відповідно до частини 2 статті 117 КЗпП України за період з моменту звільнення і до проведення з ним фактичного розрахунку ( в даному випадку до 28.12.2021, як визначено останнім у позовній заяві). Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), відповідно до підпункту "л" пункту 1 якого визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У відповідності до п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 01.10.2019, його середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно з розрахункових листів ОСОБА_1 заробітна плата за вересень 2019 року складала 13741,03 грн та додатково сплачено 4670,10 грн, що виплачені на виконання рішення суду у справі 440/5244/21, за серпень 2019 року - 14411,99 грн. Враховуючи, що загальна кількість календарних днів: у серпні 2019 року - 31 календарний день, у вересні 2019 року - 30 календарний день, середньоденний заробіток складає 538,08 грн (14411,99+18 411,13) /61). Враховуючи заявлений позивачем період невиплати: з 02.10.2019 по 28.12.2021, кількість календарних днів невиплати для розрахунку сум середнього заробітку становить 819 календарних днів. Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 440 149,44 грн ( 818 х 538,08 грн (середньоденне грошове забезпечення). Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Такий висновок суду відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18. Застосовуючи означені підходи до обставин цієї справи, колегія суддів враховує таке. У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат, згідно з наданих документів особової справи, складав 147 510,49 грн, з яких: виплачена сума грошового забезпечення за жовтень 2019 року (467,01 грн), з урахуванням грошової допомоги при звільненні (129103,29 грн), тобто 129 570,30 грн, що складає 87,84 %, та частина недоплаченого грошового забезпечення за жовтень 2019 року - 17 940,19 грн. Тобто розмір недоплачених сум при звільненні становить 17 940,19 грн, що складає 12,16 % від загальної суми належної позивачу при звільненні. Як вже було зазначено, обрахована судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 440 149,44 грн. За таких обставин, колегія суддів, з виходячи з принципу пропорційності, враховуючи висновки, що містяться у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 53 522,17 грн (12,16 % від 440149,44 грн). Отже, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задволенні позовних вимог з огляду на їх передчасність та вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку на суму 52522,17 грн належать до задоволення. Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі про те, що станом на 01.10.2019 пункт 6 розділу VI Порядку № 260 був викладений в іншій редакції, що помилково не враховано судом першої інстанції, то колегія суддів зазначає, що суди під час ухвалення рішення мають застосовувати норми права, які є чинними на дату виникнення спірних правовідносин. Частиною 6 ст. 139 КАС визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Абзацом 1 ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Висновок суду першої інстанції про необхідність проведення розподілу судових витрат позивача ґрунтується на рішенні щодо часткового обґрунтування вимог адміністративного позову ОСОБА_1 та положенні ч. 3 ст. 139 КАС. У вказаній справі, суд першої інстанції керуючись принципом співмірності витрат на правничу допомогу та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), доказів понесених витрат позивачем на проведення судової економічної експертизи, дійшов висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума судових витрат в розмірі 11000 грн, відповідає критеріям розумності, виправданості, співмірності із складністю справи. При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу також підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, яка пропорційна до розміру задоволених позовних вимог та становить 7500 грн. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для зміни розподілу судових витрат, оскільки за результатами розгляду позову та апеляційної скарги позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, що в силу приписів статті 139 КАС України є підставою для пропорційного розподілу понесених позивачем судових витрат. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи статті 116, 117 КЗпП України, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час несвоєчасного розрахунку на суму 52522,17 грн з прийняттям нового рішенння про задоволення вимог позову в цій частині. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 належить залишити без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 по справі № 440/4335/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2019 року по 28 грудня 2021 року на суму 52522,17 грн та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні за період з 02.10.2019 по 28.12.2021. Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2019 року по 28 грудня 2021 року в сумі 52522 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 17 коп. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі № 440/4335/22 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов