Постанова 4857 № 300/4552/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4552/22 пров. № А/857/6747/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Сеника Р.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/4552/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, п о с т а н о в и в : ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №20-ФС від 26.10.2022. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно винесена постанова про накладення штрафу №20-ФС від 26.10.2022, якою до неї застосовано штраф у розмірі 65 000 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а саме, допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена без з`ясування обставин справи та з порушенням процедури розгляду справи, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що її не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, що унеможливило надати свої пояснення та наявні документи на спростування висновків інспектора. Вважає, що неповідомлення належним чином про місце, дату та час розгляду справи позбавило її можливості реалізувати право на правову допомогу. Звертає увагу, що прийняття рішення без врахування позиції особи, яка притягується до відповідальності і якій не було належним чином надано право бути заслуханою державним органом влади, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Зазначає, що особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відповідачі та третя особа Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подали до суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечили щодо її задоволення та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області 02.09.2022, на підставі наказу про проведення перевірки від 30.08.2022 за №1430-п і направлень на перевірку №№2339, 2340 від 30.08.2022, проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належать суб`єкту господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . При здійсненні перевірки посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області встановлено ряд порушень, серед яких, порушення вимог статей 21-24 Кодексу законів про працю України. Виявлені порушення ст. 21-24 Кодексу законів про працю України стосувалися обставини використання праці найманих працівників без укладення трудового договору, а саме відсутність трудового договору між ФОП ОСОБА_1 і продавцем ОСОБА_2 . По завершенню перевірки, 02.09.2022 посадовими особами Головного управління ДПС в області складено акт (довідку) за №090843 від 02.09.2022. Перевірка господарської одиниці магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " здійснена у присутності ФОП ОСОБА_1 і продавця ОСОБА_2 , про що вчинений відповідний запис в акті перевірки №090843 від 02.09.2022 (а.с.60-61). ФОП ОСОБА_1 отримала наказ на проведення такої перевірки, свідченням чого є її особистий підпис на направленнях на перевірку №№2339, 2340 від 30.08.2022. Будь-яких зауважень (заперечень) до акту перевірки як ФОП ОСОБА_1 , так і продавцем ОСОБА_2 надано не було. Згідно пояснення ОСОБА_2 від 02.09.2022, долученого до матеріалів перевірки, ОСОБА_2 , працює продавцем у магазині-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " перший день, режим роботи з 08:00 год. до 21:00 год., трудовий договір із ФОП ОСОБА_1 не укладався, заробітної плати не отримувала. Проданий товар (пиво, напій "пепсі", хліб) належить ФОП ОСОБА_1 . Позивач, підписала акт фактичної перевірки та отримала другий примірник такого акту, про що свідчить підпис ФОП ОСОБА_1 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області супровідним листом від 09.09.2022 за №7300/5/09-19-09-07-06-20 скерувало матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 02.09.2022 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області для вжиття відповідних заходів в межах компетенції. Такі матеріали надійшли до Управління Держпраці в Івано-Франківській області 15.09.2022, згідно проставленого номера вхідної кореспонденції (№2986/ІФ/1-22) на супровідному листі Головного управління ДПС в області. Листом від 15.09.2022 за №ІФ/1/3015-22 відповідачем повідомлено позивача про отримання 15.09.2022 уповноваженою особою Управління Держпраці в області акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), складеного Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області за №090843 від 02.09.2022, який є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю за частиною 2 статті 265 КЗпП України. Вказаний лист 16.09.2022 поштовим відправленням №7601907608408 через національного поштового оператора АТ "Укрпошта" направлений Управлінням на адресу позивача, про що свідчить фіскальний чек про оплату послуг №4000088287, та вручено позивачу 20.10.2022, згідно відомостей із виписки з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" "трекінг" (відстеження). Управлінням Держпраці в області 26.10.2022 прийнято рішення №090843/ФС/Р57 щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, встановлених при проведенні фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області 02.09.2022. За наслідками розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акта перевірки №090843 від 02.09.2022, складеного третьою особою, за порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення, а саме статей 21-24 КЗпП України, відповідачем на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України 26.10.2022 прийнято постанову №20-ФС про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 65 000,00 гривень. Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернулася до суду із цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова винесена з дотриманням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, а позивачем не спростовано висновків акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову. З урахуванням доведеності факту допуску до роботи без належного оформлення трудових відносин однієї особи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.10.2022 за №20-ФС. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 за №877-V (далі Закон №877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (далі Порядок №509), Податковим кодексом України, а також положеннями статті 265 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка дотримання ФОП ОСОБА_1 норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками проводилась на підставі направлень на перевірку від 30.08.2022 за №№2339, 2340 та наказу від 30.08.2022 за №1430-п, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області. Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, згідно постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №20-ФС від 26.10.2022, слугував акт Головного управління ДПС в області від 02.09.2022 за №090843, складений за результатом проведення перевірки магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", право на здійснення діяльності в якому належить ФОП ОСОБА_1 , в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, а саме статей 21-24 КЗпП України. Акт перевірки №090843 від 02.09.2022 підписаний позивачем без зауважень. ФОП ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, як на основну підставу протиправності постанови №20-ФС від 26.10.2022 про накладення штрафу у розмірі 65 000,00 гривень покликається на недотримання відповідачем, визначеної Порядком №509 процедури її прийняття, зокрема, стосовно її неповідомлення про розгляд справи про накладення штрафу. У зв`язку з цим її позбавлено можливості подавати відповідні пояснення та докази з приводу виявлених порушень. Апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509. Відповідно до пункту 2 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Щодо доводів апелянта про те, що постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, якою виключено пункти 5-8 Порядку №509 з вимогами про необхідність повідомлення суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, скасовано в судовому порядку, колегія суддів зазначає наступне. На час проведення перевірки (02.09.2022) Кабінетом Міністрів України постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, яке набрало законної сили 14.09.2021. Разом з тим, відсутність встановленого порядку проведення перевірки, не наділяє суб`єктів господарювання правом не виконувати приписів законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що чинними на момент проведення перевірки позивача були Закону № 877, Порядок № 509 та КЗпП України. Нормами Порядку №509 в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", встановлювалося, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Судом першої інстанції встановлено, що листом від 15.09.2022 за №ІФ/1/3015-22 відповідачем повідомлено ФОП ОСОБА_1 про отримання 15.09.2022 уповноваженою особою Управління Держпраці в області акту про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), складеного Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області №090843 від 02.09.2022, який є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю за частиною 2 статті 265 КЗпП України. Вказаний лист направлений на адресу позивача, про що свідчить фіскальний чек про оплату послуг №4000088287, та вручено позивачу 20.10.2022, згідно відомостей із виписки з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта". Факт отримання 20.10.2022 вказаного листа позивачем не заперечується. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачу було відомо про наявність підстав у відповідача для накладення штрафу, за умови не спростування позивачем висновків акту перевірки від 02.09.2022, з яким вона була ознайомлена. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стаття 10 Закону №877-V передбачає право суб`єкта господарювання надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта. Згідно з абзацом 12 частини 6 статті 7 Закону №877-V зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). Колегія суддів зазначає, що позивач була проінформована про розгляд справи про накладення штрафу, строки розгляду такої справи, але не скористалась своїм правом надати пояснення, зауваження або заперечення до акта. За наведених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невизначення відповідачем конкретної дати та часу розгляду справи про накладення штрафу, з урахуванням повідомлення ФОП ОСОБА_1 листом від 15.09.2022 №ІФ/1/3015-22 про надходження акту про проведення фактичної перевірки, не порушило прав позивача на належний розгляд та на надання заперечень на акт перевірки. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення фактичної перевірки надала посадовим особам Головного управління ДПС в області, документи про оформлення ОСОБА_2 на посаді продавця-консультанта, а саме, наказ від 20.01.2022 №1 про прийняття ОСОБА_2 на роботу, повідомлення про прийняття працівника на роботу, сформованого 20.01.2022, наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи від 31.01.2022 за №1. Фактична перевірка магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " проводилася 02.09.2022, тобто пізніше, документально підтвердженого позивачем періоду працевлаштування ОСОБА_3 , а інших документів, які б підтверджували факт оформлення ОСОБА_2 на посаді продавця позивач не надала. Судом першої інстанції було надано можливість позивачу подати такі докази, але ФОП ОСОБА_1 документів про оформлення трудових відносин з ОСОБА_2 на момент проведення перевірки не подала. Позивач надала пояснення від 24.11.2022, де було вказано, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 терміново відбігла додому та попросила свою знайому ОСОБА_2 підмінити її. В цих поясненнях також зазначає, що станом на день перевірки ОСОБА_2 у неї не працювала. Таким чином, позивач визнала факт допуску ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору. Інших пояснень і доказів на їх підтвердження, які б спростували висновки акту перевірки від 02.09.2022 позивач не надала. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порядок накладення штрафу відповідачем не порушено, позивачем не спростовано висновків акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову, та з урахуванням доведеності відповідачем і співвідповідачем здійснення допуску ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність постанови про накладення штрафу від 26.10.2022 за №20-ФС. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у справі № 300/4552/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник