Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/284/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/284/23 пров. № А/857/6918/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 500/284/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Карпатський національний природний парк, про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Мартиць О.І., час ухвалення у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту- не зазначено),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач) через представника адвоката Александрова В.В. звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №348365 від 18.01.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при відправленні в рейс водія ОСОБА_2 позивачем було виконано п. 3.5. Інструкції відповідно і ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме водія та автомобіль було забезпечено в т.ч. необхідною кількістю тахокарт, що підтверджується актом перевірки технічного стану та комплектності транспортного засобу перед випуском в рейс від 14.11.2022 ФОП ОСОБА_3 , який надає послуги з обслуговування автомобільного транспорту згідно укладеного договору від 01.08.2022, а також актом приймання-передачі транспортного засобу для здійснення рейсу від 14.11.2022 підписаного між позивачем та водієм. При прийнятті на роботу, водій також був проінструктований про свої посадові обов`язки, в т.ч. про його обов`язок встановлення тахокарти в тахограф в рейсі, про що свідчить посадова інструкція (п. п. 2.26, 2.27, 2.30). Також, це підтверджується письмовими поясненнями самого водія, що ненадання ним тахокартки за 24.11.2022 посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, відбулося з його вини, оскільки він не встановив тахокарту в тахограф 24.11.2022, за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Більше того, тахокарти за 23.11.2022, 25.11.2022, 26.11.2022, 28.11.2022, 29.11.2022 підтверджують те, що перевізник забезпечив водія тахокартами, і що водій з власної вини не встановив її в тахограф 24.11.2022. З посиланням на норми Господарського кодексу України та практику Верховного Суду зазначає, що позивач звільняється від відповідальності, оскільки ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, а саме забезпечено водія всіма документами, які передбачені законодавством. Зважаючи на відсутність вини ОСОБА_1 , відсутні також правові підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Матеріали, які свідчать про відсутність вини ОСОБА_1 були надіслані відповідачу на його офіційну електронну адресу разом із письмовими поясненнями із такими ж обґрунтуваннями. Проте, відповідачем ці всі обставини і наведені норми права протиправно були проігноровані. Окрім того, звертає увагу, що відповідачем допущено порушення Порядку №1567, оскільки допущено до рейдової перевірки в Хмельницькій області старшого державного інспектора ВДН (контролю) у Луганській області, повноваження якого не поширюється на Хмельницьку область, і такий не підлягає залученню до рейдової перевірки. Вважає постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №348365 від 18.01.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та просить її скасувати Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суд першої інстанції, позивач через представника подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. При прийнятті на роботу, водій ОСОБА_2 був проінструктований про свої посадові обов`язки, в т.ч. про його обов`язок встановлення тахокарти в тахограф в рейсі, про що свідчить посадова інструкція (п. п. 2.26, 2.27, 2.30). При відправленні в рейс зазначеного водія позивачем було виконано п. 3.5. Інструкції відповідно і ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме водія та автомобіль було забезпечено в т.ч. необхідною кількістю тахокарт, що підтверджується актом перевірки технічного стану та комплектності транспортного засобу перед випуском в рейс від 14.11.2022 ФОП ОСОБА_3 , який надає послуги з обслуговування автомобільного транспорту згідно укладеного договору від 01.08.2022, а також актом приймання-передачі транспортного засобу для здійснення рейсу від 14.11.2022 підписаного між позивачем та водієм. Письмовими поясненнями самого водія підтверджується, що ненадання ним тахокарти за 24.11.2022 посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, відбулося з його вини, оскільки він не встановив тахокарту в тахограф 24.11.2022, за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Тахокарти за 23.11.2022, 25.11.2022, 26.11.2022, 28.11.2022, 29.11.2022 підтверджують те, що перевізник забезпечив водія тахокартами, і що водій з власної вини не встановив її в тахограф 24.11.2022. Зважаючи на відсутність вини ОСОБА_1 , відсутні також правові підстави для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Матеріали, які свідчать про відсутність вини ОСОБА_1 були надіслані відповідачу на його офіційну електронну адресу разом із письмовими поясненнями із такими ж обґрунтуваннями. Проте, відповідачем ці всі обставини і наведені норми права протиправно були проігноровані. Відповідачем Державною службою України з безпеки на транспорті (в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області) скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницької області, відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 здійснювались заходи державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті, шляхом проведення рейдової перевірки, 24.11.2023 на а. д. М-30 252 км, Хмельницька область, перевірено транспортний засіб марки DAF LF 45.220, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 , яким згідно товарно-транспортної накладної №2353 від 23.11.2022 надавались послуги з перевезення вантажу. Даним транспортним засобом керував водій Матушинець НА. (посвідчення водія НОМЕР_3 ). Під час перевірки виявлено, що у водія ОСОБА_2 відсутня тахокарта за 24.11.2022. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на згідно направлення на рейдову перевірку №004355 від 18.11.2022, виданого на підставі графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області від 18.11.2022 на період з 21.11.2022 по 27.11.2022. За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 344914 від 24.11.2022 в якому зазначено, що автомобілем марки DAF LF 45.220, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний діючим та повіреним аналоговим тахографом, згідно товарно-транспортної накладної №2353 від 23.11.2022 надавались послуги з перевезення вантажу. На момент перевірки у водія ОСОБА_2 відсутня тахокарта за 24.11.2022, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В графі акту «Пояснення водія про причини порушень», водій підписався та не надав жодних пояснень стосовно виявленого порушення. Про розгляд акту №344914 від 24.11.2022 позивача було інформовано листом - повідомленням №639/824.1/24-23 від 05.01.2023. 18.01.2023 у Відділі державного нагляду (контролю) у Хмельницької області відбувся розгляд акту №344914 від 24.11.2022. На розгляд акту позивач надав свої письмові пояснення та пояснення водія ОСОБА_2 . За результатами розгляду акту №344914 від 24.11.2022, що відбувся 18.01.2023, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області винесено постанову №348365 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у сумі 17 000 грн., за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст. 39, 48 цього Закону. Тобто з позивача стягнуто адміністративно - господарський штраф у сумі 17000 грн. за відсутність у водія ОСОБА_2 тахокарти за 24.11.2022. Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся з позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що спеціальним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, (що полягало у відсутності тахокарти, є автомобільний перевізник, який надає послуги у сфері перевезення пасажирів чи вантажів. Позивач ОСОБА_1 у розглядуваних відносинах виступав транспортним перевізником, а тому відноситься до суб`єктів відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Також суд зазначив, що Старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області Лисаков С.В. зазначений у направленні на рейдову перевірку №004355 від 18.11.2022, тому на момент здійснення рейдової перевірки 24.11.2022 він діяв відповідно до вимог Порядку №1567. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті. Згідно з п.1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінету Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному та залізничному транспорті. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р. Згідно п.3 зазначеного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567), відповідно до п.2 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно з п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів, (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Відповідно до п.п.12, 14 Порядку 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Згідно з п. 15 Порядку 1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-111 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку. Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені приписами Закону України № 2344-III від 05.04.2001 «Про автомобільний транспорт». Відповідно до ст.1 цього Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, під терміном «перевізник» слід розуміти фізичну або юридичну особу - суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Відповідно до п.11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Як слідує з фактичних обставин справи, під час проведення рейдової перевірки водій автомобіля DAF LF 45.220, пред`явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу транспортного засобу здійснював вантажні перевезення згідно товарно-транспортної накладної № 2353 від 23.11.2022. Відповідно до товарно-транспортної накладної № 2353 від 23.11.2022 автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 ; замовником -ПП «Захід- Метал-Пак». Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Відповідно до п.1.5 вказаного Положення автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - перевізник); тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв. Згідно із п.6.1 зазначеного Положення вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно до п.6.3 цього Положення водій який керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі Інструкція № 385). Вказана Інструкції поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Згідно з 3.1 зазначеної Інструкції виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення). Відповідно до п.1.4 цієї Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016). Пунктом 2.7 зазначеної Інструкції передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ (пункт сервісу тахографів) оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку

1. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт. В силу п.3.3 цієї Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Відповідно до п.3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії. Пунктом 3.6 вказаної Інструкції встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: - правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР (994,016); - наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; - дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; - дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; - строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. Із наведених приписів слідує, що водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами, повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов`язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу шляхом зберігання впродовж 12 місяців роздруківок даних роботи цифрового тахографу. Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями індивідуальної контрольної книжки водія. Як з`ясовано під час розгляду справи, у водія ОСОБА_2 на момент перевірки були відсутні документи передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня тахокарта за 24.11.2022. Водночас, водії транспортних засобів зобов`язанні зберігати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, окрім документів, передбачених статтею48 Закону України «Про автомобільний транспорт», реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв, тахокарти або особисту картку водія у разі використання цифрового тахографа, що передбачено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. За таких обставин непред`явлення водієм ОСОБА_2 тахокарти за 24.11.2022 старшому державному інспектору ВДН (контролю) у Луганській області під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 18.01.2023р. за результатами розгляду акту № 344914 від 24.11.2022 щодо ФОП ОСОБА_1 відповідач застосував адміністративного-господарський штраф, передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 17000 грн. за відсутності у водія ОСОБА_2 на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, а саме: тахокарти. Під час судового розгляду позивачем надано трудовий договір №22/22 від 14.11.2022, повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, посадову інструкцію №1 водія автотранспортних засобів, акт перевірки технічного стану та комплектності транспортного засобу перед випуском в рейс, Акт приймання-передачі транспортного засобу для здійснення рейсу, письмові пояснення водія, копія наказу про притягнення працівника-водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Проте наведені документи не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт». Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивача, який є власником спірного транспортного засобу, слід вважати автомобільним перевізником і, відповідно, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а саме: тахокарт), не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення. Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Луганській області Лисаков С.В. зазначений у направленні на рейдову перевірку №004355 від 18.11.2022 на момент здійснення рейдової перевірки 24.11.2022 діяв відповідно до вимог Порядку №1567. Та правильно вказав про безпідставність посилання позивача на норми Господарського кодексу України так як існують прямі спеціальні правові норми, а саме Закон України «Про автомобільний транспорт», який регулює спірні правовідносини. При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою для суду апеляційної інстанції. Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 500/284/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький