Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1747/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1747/23 Перша інстанція: суддя Василяка Д.К., повний текст судового рішення складено 10.04.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Крусяна А.В., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №420/1747/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 31.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незабезпечення ОСОБА_1 стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, у 2022 році; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 забезпечувати ОСОБА_1 стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, кожного разу перед наданням відповідного наказу, бойового розпорядження та/або завдання. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у 2022 році Військовою частиною НОМЕР_1 його не забезпечено стрілецькою зброєю та боєприпасами. Не погоджуючись із позовними вимогами Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) подано відзив, у якому зазначено, що згідно відомості закріплення зброї за особовим складом 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону за солдатом ОСОБА_1 закріплено АК-74 № НОМЕР_4 разом із коробчастими секторними магазинами на 30 набоїв в кількості 4 штуки. Факт отримання ОСОБА_1 відповідної зброї підтверджується його особистим підписом у відомості. Також, згідно із накладних на видання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 №914/2020, №857/2022, №1051/2022, №1858, №753/2022, №1744, №1016, №1012, №819/2022 головному сержанту із матеріального забезпечення 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону ОСОБА_2 було видано різноманітні види зброї, озброєння та боєприпасів. Отже, позивач забезпечувався зброєю, озброєнням та боєприпасами. Між тим, як зауважував відповідач, ОСОБА_1 не деталізовано, якими саме зразками зброї та озброєння його необхідно забезпечити. Згідно із поданою позивачем до суду першої інстанції відповіддю на відзив, накладні на видання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 №914/2020, №857/2022, №1051/2022, №1858, №753/2022, №1744, №1016, №1012, №819/2022 жодним чином не підтверджують видачі зброї та боєприпасів безпосередньо ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі № 420/1747/23 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції вказав, що підрозділ позивача забезпечувався зброєю, озброєнням та боєприпасами. Не погоджуючись із рішенням окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем не зазначено у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст позовної заяви та відповіді на відзив (а.с.1-6, а.с.80-84, а.с.118-121). Відповідно до поданого Військовою частиною НОМЕР_1 до апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, апеляційним судом з`ясовано, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України. У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан. З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, згідно із яким оголошено загальну мобілізацію. Як установлено апеляційним судом, солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації під час воєнного стану. Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2022 №53 солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення, на котлове забезпечення військової частини, та призначено на посаду солдата резерву 4 запасної роти. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.09.2022 №238 солдата ОСОБА_1 призначено стрільцем 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону. З урахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.09.2022 №258 солдата ОСОБА_1 призначено стрільцем-санітаром 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону. За наслідками з`ясування фактичних обставин справи колегією суддів установлено, солдат ОСОБА_1 здійснював захист суверенітету і територіальної цілісності України в складі військової частини НОМЕР_1 . Уважаючи, що військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 не забезпечено стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у 2022 році, позивач з даною позовною заявою звернувся до суду. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008. Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Призов на військову службу під час особливого періоду з моменту оголошення рішення про мобілізацію є обов`язком громадян України щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, що зумовлює особливі правові відносини між державою та військовослужбовцем в тому числі щодо матеріального забезпечення необхідного для виконання службових обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал) визначено Інструкцією про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 №

359. Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359, боєприпаси - патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення. Згідно із п. 4 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359, забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов`язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини). Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов`язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки. Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу. Заступники командирів військових частин з озброєння, начальники служб ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), начальники складів (сховищ) РАО (далі - відповідальні службові особи) повинні забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, а також щорічної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів. Відповідно до п. 1, 2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359, видача стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям з польового артилерійського складу (далі - ПАС) військової частини, об`єднаного складу РАО (ПАС) угруповання (сектору) в районі ведення бойових дій, проведення операції Об`єднаних сил здійснюється службою РАО військової частини (угруповання, сектору) за накладними (додаток 7). Підставою для видачі стрілецької зброї та боєприпасів є рапорт командира підрозділу або заявка (додаток 9) відповідного командира (керівника, начальника) на видачу стрілецької зброї, яка візується начальником штабу військової частини або штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору. Після отримання дозволу на видачу стрілецької зброї та боєприпасів начальник служби РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору у рапорті або заявці на видачу стрілецької зброї проставляє прописом найменування та кількість стрілецької зброї і боєприпасів, які дозволяється видати, та надає письмове розпорядження начальнику складу РАО на їх видачу. У службі РАО військової частини, штабу антитерористичної операції, угруповання, сектору виписується накладна. Начальник складу РАО на підставі накладної здійснює видачу стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям. Беручи до уваги вищевикладене апеляційний суд зазначає, що даючи відсіч силам окупанта країни-терориста (російської федерації) військовослужбовці Збройних Сил України беззаперечно мають бути забезпечені усім необхідним озброєнням з урахуванням бойової обстановки та у розмірі достатньому для ведення бою. Держава в особі уповноважених осіб, повинна максимально забезпечити військовослужбовцям можливість ефективно протистояти ворогу для відсічі збройної агресії противника, враховуючи можливості та оцінюючи ситуацію в ході бойових дій. Як стверджує позивач, військовою частиною НОМЕР_1 його не забезпечено стрілецькою зброєю та боєприпасами під час виконання завдань у районі ведення бойових дій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у 2022 році. Натомість, згідно із наявною у матеріалах справи відомістю закріплення зброї за особовим складом 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону за солдатом ОСОБА_1 закріплено АК-74 № НОМЕР_4 з 4 магазинами. Факт отримання вказаної зброї солдатом ОСОБА_1 підтверджується його власним підписом у відомості закріплення зброї за особовим складом 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону. До того ж, як установлено апеляційним адміністративним судом, головному сержанту ОСОБА_2 , сержанту резерву 4 запасної роти сержанту із матеріального забезпечення 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону було видано різноманітні види зброї, озброєння та боєприпасів для видачі особовому складу, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на видавання (здавання) військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 914/2022, № 857/2022, № 1051/2022, № 1858, № 753/2022, № 1744, № 1016, № 1012, № 819/2022. Суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням приписів Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359, видача стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям здійснюється, зокрема, на підставі накладної. Отже, з огляду на з`ясовані фактичні обставини колегія суддів констатує, що солдата ОСОБА_1 стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону забезпечено зброєю та боєприпасами. Вказане спростовує доводи скаржника у відповідній частині апеляційної скарги. При цьому, апеляційний адміністративний суд відмічає, що такого висновку колегія суддів дійшла також з урахуванням того, що ОСОБА_1 взагалі не конкретизовано якою саме зброєю та боєприпасами його не забезпечення Військовою частиною НОМЕР_1 з огляду на зайняття ним посади стрільця-санітара. Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що матеріали справи не містять жодного звернення солдата ОСОБА_1 стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону щодо забезпечення його зброєю та боєприпасами. Колегія суддів також відхиляє додані до матеріалів справи електронні докази, які знаходяться на USB-флеш-накопичувачі, адже такі аудіо та відео матеріали жодним чином не підтверджують того, що солдата ОСОБА_1 стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону не було забезпечено зброєю та боєприпасами. Лише на одному із відеоматеріалів солдат ОСОБА_1 зазначає, що підтримує рапорт свого командира ОСОБА_3 , однак суть такого рапорту означеним доказом не розкрито. Беручи до уваги наведене апеляційний адміністративний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на їх необґрунтованість. Відтак, установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №420/1747/23 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді А.В. Крусян Т.М. Танасогло