Постанова 4818 № 645/114/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/114/23 Головуючий суддя І інстанції Алтухова О. Ю. Провадження № 22-ц/818/833/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: інших фактів, з них:. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Огієнко Богдана Сергійовича на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року, у справі №645/114/23, за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа Харківська міська рада,- В С Т А Н О В И В : У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, якою просила встановити факт постійного проживання заявника разом із чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі за період з 01.03.2017 по день смерті спадкодавця. Заява обґрунтована тим, що вона з 07 січня 1986 року перебувала з ОСОБА_2 у спільному шлюбі по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті її чоловіка ОСОБА_2 відкрилася спадщина на: частину квартири АДРЕСА_2 , яка належить померлому на праві спільної сумісної власності разом із заявницею на підставі відповідного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.02.2004 року, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради; частину квартири АДРЕСА_3 , яка належить померлому на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування квартири від 17.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Губською В.А., зареєстрованого в реєстрі за №5453. Заявниця є єдиною спадкоємицею після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . На день смерті позивачка мешкала разом зі своїм чоловіком разом за однією адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації чоловіка, але офіційно вона була зареєстрована за іншою адресою: квартира АДРЕСА_2 . Факт їх спільного проживання за адресою реєстрації чоловіка підтверджується актом, складеним сусідами, які проживали поряд з ними, завірений начальником дільниці № 25 ЖКС. Усі рахунки у комунальних служб відкриті на ім`я заявниці за адресою їх спільного проживання, лише вона здійснювала їх оплату, що підтверджується відповідними відповідями з комунальних служб та квитанціями про оплату їх послуг. Також постійне спільне проживання заявниці із чоловіком спадкодавцем підтверджується фактом отримання ОСОБА_1 пенсійних виплат, яку доставляють працівники АТ «Укрпошта» за адресою їх спільного проживання на день відкриття спадщини: АДРЕСА_1 , Зазначила, що вона з 23.05.2012 року була зареєстрована разом з чоловіком за вищевказаною адресою їх спільного проживання, а місце офіційної реєстрації заявниці було змінено згідно укладеного договору дарування на АДРЕСА_4 , в квартирі яка належить їх подружжю на праві спільної сумісної власності, хоча фактично вона залишилася мешкати разом з чоловіком. Також вказала, що з вересня 2021 року до дати смерті її чоловік ОСОБА_1 проходив лікування у зв`язку з тяжкою хворобою, і весь цей час заявниця здійснювала догляд за своїм чоловіком, купувала йому необхідні ліки, супроводжувала до медичних закладів, а після смерті здійснила його поховання, що підтверджується додані до позову документи. З метою отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ганшиної О.Ю., однак їй було в цьому відмовлено з посиланням на те, що вона вчасно не подала нотаріусу заяви про прийняття спадщини та відсутності підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем на час її відкриття. З огляду на це, посилаючись на відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця само по собі не є абсолютним підтвердженням обставин їх роздільного проживання, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року У задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат Огієнко Б.С. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити. В обґрунтування скарги вказує, що не переоформлення заявницею особових рахунків на іншу особу після зняття її з реєстрації у цій квартирі та систематична оплата нею комунальних послуг є наслідком її постійного проживання у цій квартирі разом зі своїм чоловіком, надані до суду письмові докази є належними та допустими, у судовому засіданні ніким не заперечуватися, а висновки суду з цього приводу не є об`єктивними. Спадкодавець ОСОБА_2 потребував з часів захворювання постійного стороннього догляду, який забезпечувала ОСОБА_4 , а його здійснення не можливе б було без постійного спільного проживання подружжя разом у квартирі АДРЕСА_3 . Ведення спільного господарства подружжям ОСОБА_5 підтверджує факт їх спільного проживання, в тому числі і на момент смерті ОСОБА_2 . Звертає увагу, що ОСОБА_1 її пенсія отримувалася за адресою відкриття спадщини, куди поштар систематично, щомісяця приносить пенсію безпосередньо заявниці під особистий підпис, а тому її офіційна реєстрація за іншою адресою має формальний характер. У відзиві на апеляційну скаргу зацікавлена особа Харківська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог норм процесу3ального, матеріального права, а доводи скарги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Харківська міська рада погоджується з висновком суд першої інстанції, який не спростовується аргументами та доводами апеляційної скарги, що заявниця не надала суду першої інстанції достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті та відкриття спадщини. Суд першої інстанції вірно та обґрунтовано надав оцінку поданим заявницею до суду доказам, що усі надані заявницею докази зводяться до підтвердження факту про перебування заявниці та померлого у шлюбних відносинах, однак цей факт ніхто не оспорює. Вважає, що надані заявницею доводи та докази у суді першої інстанції не є безспірними на підтвердження факту саме постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявниці адвоката Огієнка Б.С., за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не відповідає. Відмовляючи у задоволення заяви суд першої інстанції вказав, що усі надані заявницею докази зводяться до підтвердження безспірного факту про перебування заявниці та померлого ОСОБА_2 на день відкриття спадщини у шлюбних відносинах, однак ці докази є недостатніми для підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті та відкриття спадщини. Проте погодитись з такими висновками суду не можна. У відповідності до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Відповідно до статтями 1296, 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції Укроїм від 22.02.2012 № 296/5. Згідно п.п. 3.21 Розділу ІІ Глави 10 вказаного Порядку спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем п.п.3.22. Розділу ІІ Глави 10 Порядку). Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. За змістом п. 23 вказаної постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 07.01.1986 Комінтернівським відділом РАГСу м.Харкова, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а.с.10). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 13.12.2021 складено актовий запис № 26175 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.11). Вивченням матеріалів спадкової справи № 134/2022 (69998746), початої 05.12.2022 приватним нотаріусом ХМНО Ганшиною О.Ю., 05.12.2022 судом було також встановлено, що заявниця ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Інші особи із заявами про прийняття спадщини, про відмову від спадщини або видачі свідоцтва про право на спадщину не зверталися (а.с. 74-89). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.12.2022 ПН ХМНО Ганшина О.Ю. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та зазначила, що станом на день смерті ОСОБА_2 заявниця не була зареєстрована з ним за однією адресою, згідно інформації з офіційних реєстрів. Інші особи із заявами про прийняття спадщини, про відмову від спадщини або видачі свідоцтва про право на спадщину не зверталися (а.с.12-13). Згідно відомостей з копії паспорту заявниці, які містяться у матеріалах цивільної справи, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 23.05.2012 по 01.03.2017, а з 01.03.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 8). З договору дарування квартири від 17.11.2004 вбачається, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 41-45). Квартира, у якій зареєстрована заявниця ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 від 23.02.2004 (а.с. 46-48). Заявниця на підтвердження сплати за комунальні послуги на утримання вказаного вище житла сплачувала виключно вона, на підтвердження чого надала суду копії відповідних квитанцій (а.с. 28-40). Суд першої інстанції відхилив ці докази, вважаючи їх недостатніми для підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. На обґрунтування свого висновку вказав, що факт належності заявниці та спадкодавцю - її чоловікові вказаного нерухомого майна на праві спільної часткової та сумісної власності сам по собі не свідчить про те, що заявниця саме проживала зі своїм чоловіком на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а не просто навідувалася у належне їй житло. Окрім того, вказане майно набуте подружжям задовго до смерті ОСОБА_1 , а сплата за комунальні послуги у квартирі, де заявниця не проживала, є її обов`язком, що підтверджується відповідними правовим висновками касаційного суду (постанова ВС від 02.04.2020,у справі № 757/29813/17). Факт відкриття на ім`я заявниці особових рахунків для ведення обліку розрахунків за комунальні послуги з КП «Харківводоканал», КА «Харківські теплові мережі», КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», КП «Жилкомсервіс» на думку суду першої інстанції жодним чином не доводить факту постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на час смерті її чоловіка, оскільки з отриманих на адвокатський запит відомостей з вказаних комунальних підприємств вбачається, що особові рахунки були відкриті до 01.03.2017, коли ОСОБА_8 була прописана за вказаною адресою (а.с. 21-24). Матеріали справи містять копію Акту, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_5 про підтвердження факту проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2 у період з 01.03.2017 по 12.12.2022 (а.с.15-19). При цьому суд відмитив, що даний акт не має дати його складення, а лише дати його підписання сусідами, до нього не долучені докази на підтвердження того, що особа, яка його засвідчила, обіймає посаду начальника дільниці № 25 ЖКС. До Акту долучені копії паспортів не усіх осіб, які його підписали. Крім того, з Акту не вбачається яким саме чином було встановлено, що ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2 саме у період з 01.03.2017 по 12.12.2022 і чи постійно вона там проживала. Клопотання про допит в якості свідків осіб, зазначених у вищевказаному акті, заявницею та її представником не заявлено. Що стосується «Інформації про особистість» від 05.01.2023 за підписом ДОП СП ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Артура Берладіна, то суду не надано доказів того, на якій підставі взагалі був виданий вказаний документ, чи мала особа, яка його підписала повноваження на його видачу. До того ж, у даному документі не вказаний конкретний час проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , а надана лише загальна характеристика заявниці (а.с. 20). Матеріали справи містять медичну документацію (в копіях) на ім`я ОСОБА_2 за осінь 2021 року, згідно якої у останнього діагностовано рак прямої кишки ІІІ стадії (а.с. 51-57). Заявниця стверджує, що з вересня 2021 року по день смерті спадкодавця, коли ОСОБА_2 проходив лікування, вона здійснювала за ним догляд, купувала за власні кошти ліки, супроводжувала до медичних закладів, проте долучені до справи копії чеків та акту № 618 від 27.09.2021 не місять відомостей про те, хто саме робив оплату медичних послуг та оплачував ліки. Суд першої інстанції вважає, що здійснення догляду за хворим, придбання ліків та супроводження до медичних закладів жодним чином не свідчить про факт постійного проживання з хворою особою. Відповідно до договору замовлення № 003692 від 14.12.2021 ОСОБА_1 здійснила замовлення у КП «Ритуал» ХМР на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 (а.с. 63-64). Однак, даний факт на думку суду першої інстанції також не свідчить про те, що заявниця на момент смерті свого чоловіка саме проживала з ним за однією адресою. Окрім того, на думку суду першої інстанції очевидним є той факт, що за відсутності у подружжя ОСОБА_5 дітей, як зазначено у заяві, поховання свого чоловіка здійснила саме ОСОБА_1 , як дружина померлого і єдина його спадкоємиця. Суд першої інстанції вважав, що факт знаходження ОСОБА_1 та її померлого чоловіка у шлюбних відносинах перебуває поза межами предмету доведення факт постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на момент його смерті. У судовому засіданні досліджено також відповідь АТ «Укрпошта» на адвокатський запит представника заявниці адвоката Огієнка Б.С., з якого вбачається, що підприємством надано адвокату копії підтверджуючих документів про виплату пенсії ОСОБА_1 , а саме: фрагментів відомостей про нарахування та виплату пенсійних коштів з підписом ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по січень 2022 року. У даних відомостях місцем проживання ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 . Проте, на думку суду першої інстанції, отримання заявницею пенсії за вказаною адресою не є безспірним доказом на підтвердження факту саме постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент його смерті, оскільки згідно наданих суду копій відомостей пенсійна виплата здійснюється один раз на місяць, і заявниця не позбавлена можливості, як співвласник житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , отримувати пенсію раз на місяць за вказаною адресою. Надаючи оцінку доказам, які надані заявницею в обґрунтування її заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що усі вказані вище докази зводяться до підтвердження факту про перебування заявниці та померлого ОСОБА_2 у шлюбних відносинах, однак жодна особа цей факт не оспорює. Сама ж заявниця через свого представника не заперечує, що вона, як дружина ОСОБА_2 , є його єдиною спадкоємицею, проте, як з`ясовано в судовому засіданні, заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка у встановлений законом строк не подала. Суд також послався на норму частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» про те, що реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження. Проте, з посиланням на вище викладені обставини, суд прийшов до висновку, що заявниця не надала суду достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час його смерті та відкриття спадщини. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Таким чином, якщо подружжя перебуває у шлюбі, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків презюмується, навіть якщо вони не проживають спільно. Тому суд першої інстанції помилково вважав, що факт знаходження ОСОБА_1 та її померлого чоловіка у шлюбних відносинах перебуває поза межами предмету доведення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на момент його смерті. Всупереч вимог ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що надані заявницею вищевказані докази підтверджують не лише перебування її у шлюбі разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини, але й відсутність відомостей про фактичне припинення їх шлюбних відносин, що узгоджується з наданими до суду першої інстанції доказами, що тривалий час до дня відкриття спадщини вона за адресою відкриття спадщини постійно доглядала свого чоловіка, що було об`єктивно обумовлено діагнозом його хвороби та відсутності відомостей про наявність інших осіб, які могли б це здійснювати. Крім того, суд помилково не звернув уваги, що заявниця сплачувала комунальні платежі за себе та свого чоловіка, що також підтверджує збереження спільного ведення господарства заявницею разом з спадкодавцем за адресою відкриття спадщини на день смерті спадкодавця. Суд не надав належної оцінки тому факту, що хоча заявниця та її чоловік були зареєстровані за різними адресами, але за цими адресами знаходяться квартири, які їм належать на праві спільної власності, а після смерті свого чоловіка заявниця його поховала, що з урахуванням вищевказаних обставин свідчить про те, що їх шлюбні відносини, які передбачають презумпцію ведення спільного господарства та взаємну підтримку подружжя, які не були спростовані зацікавленою особою, тривали по день смерті спадкодавця. При таких обставинах, з урахуванням норми частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» про те, що реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження, у суду першої інстанції були достатні підстави для визнання юридичного факту постійного спільного проживання заявниці разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини. Наведені з цього приводу висновки суду не відповідають вказаній нормі матеріального права та вимогам ст. 89 ЦПК України щодо належної оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Визначений у ст. 12 ЦПК України принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (див. правові висновки, які були висловлені у постанові Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18). Колегія суддів відхиляє наведені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи Харківської міської ради, оскільки на їх підтвердження до справи не було надано доказів на спростування доказів заявниці, які є належними і допустими, підтверджують наведені у заяві підстави для встановлення факту, який має юридичне значення, а тому у суду першої інстанції не було передбачених ст. 89 ЦПК України підстав для їх відхилення. Отже, за змістом вказаних норм п.п. 3.21 Розділу ІІ Глави 10 вказаного Порядку, ст.ст. 1220, 1268, 1270 Цивільного кодексу у поєднанні з положеннями частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» про те, що реєстрація місця проживання само по собі не є безспірним доказом фактом перебування за цією адресою, оцінюючи надані заявницею докази у їх сукупності та взаємозв`язку, а також встановлені судом першої інстанції обставини, слід визнати, що заявниця не припиняла шлюбних відносин зі спадкодавцем по день його смерті та мешкала разом з ним за адресою відкриття спадщини. Таким чином, враховуючи, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення спадщини за законом щодо майна спадкодавця, обраний спосіб захисту для відновлення прав заявника для прийняття спадщини у встановленому порядку відповідає нормам чинного законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, а дослідженні судом докази на підтвердження заявлених вимог є належними та допустимими входять до предмету доказування, тому наявні підстави вважати, що вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_9 на час відкриття спадщини є обґрунтованими та підлягають задоволенню. За наведених та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що доводи скарги є доведеними і запереченнями зацікавленої особи - ХМР не спростовуються. Отже, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, та дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення заяви про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_9 на час відкриття спадщини після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Огієнко Богдана Сергійовича задовольнити. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року скасувати. Заяву ОСОБА_4 , заінтересована особа Харківська міська рада, про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 разом зі спадкодавцем ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, на час відкриття спадщини після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 13 липня 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді І.В.Бурлака. Ю.М.Мальований.