Постанова 4852 № 160/7998/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/7998/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року (головуючий суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (далі Відповідач-1), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі Відповідач-2), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, у складі кваліфікаційної палати, № 1889 від 31.03.2021 та рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № IV-001/2022 від 30.04.2022, щодо відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту; - зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатуру Дніпропетровської області провести повторний кваліфікаційний іспит ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ) у найближчий час проведення таких іспитів. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 31.03.2021 Позивач, після допуску до складення кваліфікаційного іспиту, складав кваліфікаційний іспит. За порядком (процедурою), оголошеним Головою КДКА Дніпропетровської області ОСОБА_2 , кваліфікаційний іспит повинен був складатись із письмової частини та усної частини кваліфікаційного іспиту в один день. Допуском для здачі усної частини кваліфікаційного іспиту є здача письмової частини кваліфікаційного іспиту. У продовж відведеного чотирьох годинного строку Позивачем було виконано усі чотири письмові завдання білету №15, підготовлено відповідні процесуальні документи, наведена відповідна аргументація з посиланням на нормативно-правові акти, пронумеровано аркуші, зазначено хто виконував завдання та надано для перевірки Кваліфікаційній палаті КДКА Дніпропетровської області. Після складання письмової частини кваліфікаційного іспиту головою кваліфікаційної палати КДКА Дніпропетровської області ОСОБА_3 повідомлено, що Позивача не допущено до здачі усної частини кваліфікаційного іспиту у зв`язку із не набранням необхідної кількості балів для допуску до усної частини кваліфікаційного іспиту. На прохання про уточнення підстав не набрання необхідної кількості балів для допуску до усної частини кваліфікаційного іспиту було зазначено «у відповідях на письмовий іспит не містилось жодного посилання на нормативні акти» та повідомлено, що якщо Позивач не згодний та має намір оскаржувати рішення, то має право отримати рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту після 10 (десяти) денного строку на його складання. 24.11.2021 у відповідь на повторний запит було надано спірне рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області. Позивач вважає рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 1889 від 31.03.2021 невмотивованим та необґрунтованим, таким, що не відповідає Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 №270, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що таке рішення не містить аргументів та мотивів відповідного оцінювання (висновків), на підставі яких Відповідач-1 дійшов висновку про оцінку рівня знань у загальній сумі 40 балів; завдання №1 та №4 оцінені лише за критерієм «Завдання відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства» (задовільний рівень), а завдання №2 та №3 оцінені в 0 білів із зазначенням «Завдання було підготовлено неправильно, тобто містить грубі змістовні помилки щодо принципових аспектів поставленого питання. Аргументація відсутня взагалі, що не відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства», проте мотиви та аргументи, на підставі яких Відповідач-1 прийшов до такого висновку відсутні. Також Позивач зазначив про невідповідність рішення № 1889 від 31.03.2021 вимогам Порядку №270, а саме: надані фабули справ та білети, які були надані під час письмового іспиту, не містили відмітки про їх затвердження рішенням КДКА Дніпропетровської області. Крім того, Позивач вважає, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-001/2022 від 30.04.2022 р. є протиправним та підлягає скасуванню як невмотивоване та необґрунтоване, оскільки не містить підстав та мотивів з яких виходив Відповідач-2 залишаючи скаргу без задоволення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі №160/7998/22 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що чинним законодавством прямо встановлено, що рішення, в тому числі рішення Відповідача-1 №1889 від 31.03.2021 та рішення Відповідача-2 №IV-001/2022 від 30.04.2022 повинні містити у собі відповідні мотиви та обґрунтування. У той же час, у відповідних оспорюваних рішеннях №1889 від 31.03.2021 та №IV-001/2022 від 30.04.2022 жодних мотивів та обґрунтування не міститься. Позивач вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у цій справі взагалі не досліджувались питання: в чому полягали завдання №1, №2, №3, №4, які питання у завданнях №1, №2, №3, №4 білету №15 поставлені (які фабули визначені) та чи дотримано Відповідачем-1 вимог п. 10, п.п 13.5 п. 13 Розділу 4 Порядку №270 (дотримання належного формування та затвердження рішення КДКА екзаменаційних білетів, кожен з яких повинен бути підписаний головою КДКА та затверджений печаткою КДКА. Надання підготовлених кваліфікаційною палатою КДКА фабули справ і комплектів матеріалів, які затверджені рішенням КДКА), необхідні для виконання завдань. Фабули і комплекти матеріалів повинні бути затверджені рішенням КДКА); які відповіді були надані Позивачем на виконання завдань №1, №2, №3, №4 (чи дотримано вірно Позивачем при наданні відповіді вибір підсудності та підвідомчості, визначення учасників судового процесу, їх статусу, дотримання строків звернення до суду (заявлено клопотання про їх поновлення), вибір способу правового захисту та норм закону, дотримання форми процесуального документа згідно процесуального законодавства, який складався, застосування положення певного законодавства, обґрунтування, тощо), які у подальшому оцінювались та були підставою для прийняття рішення Відповідача-1 №1889 від 31.03.2021; чи містяться у рішенні Відповідача-1 №1889 від 31.03.2021, окрім цитування Порядку №270, мотиви та обґрунтування прийняття відповідного рішення, та чи дотримався Відповідач-1 вимог п. 4 Розділу 5 Порядку №270; чи дотримався Відповідач-1 вимог п. 16, 17 Розділу 4 Порядку №270 щодо належного формування Відомостей з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту, які у подальшому є підставою результату оцінювання, та подальшого винесення на підставі Відомостей рішення; чи дотримався Відповідач-1 вимог п. 4 Розділу 5 та п. 15 Розділу 4 Порядку щодо належного дотримання оцінювання завдань відповідному рівню знань та критеріям оцінювання; чи дотримався Відповідач-2 п. 3.46, 3.48 Регламенту ВКДКА, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року №78 (рішення, постанови ВКДКА повинні містити мотиви їх прийняття. У рішенні ВКДКА повинно бути зазначено обґрунтування підстав та мотивів прийнятого рішення). Відповідач-2, частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, також оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач-2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить змінити мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі №160/7998/22, в частині мотивів залишення без задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ВКДКА про визнання протиправним та скасування рішення ВКДКА №IV-001/2022 від 30.04.2022, в іншій частині мотивувальну частину рішення суду першої інстанції залишити без змін, та змінити резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі №160/7998/22, в частині вимог до КДКА Дніпропетровської області та залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 по адміністративній справі №160/7998/22, в частині позовних вимог до КДКА Дніпропетровської області, у зв`язку із пропуском строків звернення до суду, в іншій частині резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення ВКДКА дійшов помилкового висновку, що рішення ВКДКА №IV-001/2022 від 30.04.2022, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення КДКА Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 не є таким, що прийнято у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку. Про помилковість такого висновку суду свідчить те, що Законом №5076-VI передбачено спеціальну процедуру оскарження рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів, надаючи альтернативу оскарження або до суду, або до ВКДКА. З огляду на зазначене, звернення Позивача зі скаргою до ВКДКА не є досудовим вирішенням спору, оскільки законодавець чітко визначив право на оскарження такого рішення або до суду, або до ВКДКА. З наведеного вбачається, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки в частині позовних вимог до КДКА Дніпропетровської області не застосовано приписи ч. 1 ст. 122 КАС України та ст. 9, ст. 50 Закону (які встановлюють тридцятиденний строк на оскарженні Рішення КДКА до ВКДКА або до суду), що є підставою, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, для залишення без розгляду позовних вимог до КДКА Дніпропетровської області. Поряд із зазначеним, Відповідач-2 вказав про те, що, на його думку, оскаржуване рішення ВКДКА прийнято у спосіб та в межах наданих повноважень, правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства України, з дотриманням процедури його прийняття. 23.05.2023 Відповідач-2 направив засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення та змінити мотивувальну і резолютивну частини рішення суду першої інстанції. Позивач 14.06.2023 на електронну пошту суду апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу Відповіадча-2, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ВКДКА та заяви про залишення позову без розгляду. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2021 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області прийнято рішення №1203, яким ОСОБА_1 допущено до складання кваліфікаційного іспиту. За результатом оцінювання письмового іспиту ОСОБА_1 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області прийнято рішення №1889 від 31.03.2021 про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, яким затверджено результат складення кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 у сумі 40 балів та вважати його таким, що не склав кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 обрав екзаменаційний білет №15. Оцінювання письмових відповідей ОСОБА_1 здійснювали члени КП КДКА Дніпропетровської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За результатами оцінювання письмового завдання №1 ОСОБА_1 отримав середній бал 20, завдання відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства; за результатами оцінювання письмового завдання №2 ОСОБА_1 отримав середній бал 0, завдання було підготовлено неправильно, тобто містить грубі змістовні помилки щодо принципових аспектів поставленого питання. Аргументація відсутня взагалі, що не відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства; за результатами оцінювання письмового завдання №3 ОСОБА_1 отримав середній бал 0, завдання було підготовлено неправильно, тобто містить грубі змістовні помилки щодо принципових аспектів поставленого питання. Аргументація відсутня взагалі, що не відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства; за результатами оцінювання письмового завдання №4 ОСОБА_1 отримав середній бал 20, завдання відповідає визначеній законом процесуальній формі та загальним вимогам процесуального законодавства. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 було оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-001/2022 від 30.04.2022 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 залишено без змін. Правомірність рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-001/2022 від 30.04.2022 є предметом судового розгляду у даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 р. містить всі реквізити, передбачені пунктом 4 розділу 5 Порядку №270. Разом з тим, суд зауважив, що Порядок №270 не містить норм, якими б встановлювалося обов`язкове наведення у рішенні КДКА, прийнятому за наслідками кваліфікаційного іспиту, обґрунтування визначеної кількості балів. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту прийнято в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства. Водночас суд першої інстанції зазначив, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № IV-001/2022 від 30.04.2022, прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021, не є таким, що прийнято у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для Позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права ОСОБА_1 . На підставі викладеного суд першої інстанції відмовив в задоволенні вказаної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ВКДКА № IV-001/2022 від 30.04.2022. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 26.07.2022 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури подано до суду першої інстанції заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області. Вказана заява обґрунтована порушенням строку звернення до суду, оскільки Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є квазісудовим органом в системі Національної асоціації адвокатів України та оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не є досудовим порядком врегулювання спору. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у задоволенні заяви Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про залишення без розгляду в частині позовної заяви ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Відмовляючи у залишенні позовної заяви в частині вимог до КДКА Дніпропетровської області суд першої інстанції зазначив, що Закон №5076-VI передбачає можливість досудового порядку вирішення спору, яким скористався ОСОБА_1 при оскарженні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 1889 від 31.03.2021 р. до ВКДКА. З матеріалів справи вбачається, що супровідним листом вих.№735 від 13.05.2022 ОСОБА_1 було направлено рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-001/2022 від 30.04.2022. 19 травня 2022 року ОСОБА_1 отримав рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № IV-001/2022 від 30.04.2022. Отже, з урахуванням положень частини четвертої статті 122 КАС України перебіг строку звернення до адміністративного суду у даній справі починається з дня вручення позивачу рішення ВКДКА - з 19 травня 2022 року і складає три місяці. Відповідач-2 у своїй апеляційній скарзі на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2022 виклав заперечення на зазначену ухвалу суду першої інстанції від 01.09.2022, оскільки остання окремому оскарженню не підлягає. Заперечення Відповідача-2 мотивовані тим, що судом першої інстанції помилково не застосовано положення ч. 1 ст. 122 КАС України та ч. 5 ст. 9, ч. 8 ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» які встановлюють тридцятиденний строк на оскарженні Рішення КДКА до ВКДКА або до суду, що є підставою, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, для залишення без розгляду позовних вимог до КДКА Дніпропетровської області. Дослідивши питання щодо строку звернення до суду із позовними вимогами щодо оскарження рішення КДКА суд апеляційної інстанції зазначає таке. Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду, відповідно до якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI. Частиною 5 статті 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів. Відповідно до положень ч. 8 ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. З аналізу наведеного слідує, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено спеціальну процедуру оскарження рішення КДКА, а саме, протягом тридцяти днів з альтернативою оскарження або до суду, або до ВКДКА, при цьому для оскарження рішення КДКА до суду не є обов`язковим попереднє оскарження такого рішення до ВКДКА. Позивач, у даному випадку, звернувся до суду про оскарження рішення КДКА, яке було переглянуто ВКДКА в рамках «адміністративної процедури оскарження», передбаченої статтею 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Суд апеляційної інстанції враховує, що Позивач не був позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, що передбачено ч. 7 ст. 52 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття. З матеріалів справи слідує, що Позивач скористався своїм правом на оскарження спірного рішення КДКА, звернувшись у 30-денний строк до ВКДКА, а з позовом до суду щодо визнання протиправним та скасування рішення КДКА від №1889 від 31.03.2021, Позивач звернувся лише 07.06.2022, що вказує про пропуск позивачем строку звернення до суду для оскарження рішення від №1889 від 31.03.2021, що не було враховано судом першої інстанції та призвело до неправильного вирішення спору в цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частинами 3, 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до Відповідача-1 про визнання протиправними та скасування рішення №1889 від 31.03.2021 та залишення позовної заяви без розгляду у цій частині. Крім того, позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області провести повторний кваліфікаційний іспит ОСОБА_1 також підлягає залишенню без розгляду, як похідна від позовної вимоги про визнання протиправними та скасування рішення №1889 від 31.03.2021. Щодо вимог Позивача про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-001/2022 від 30.04.2022, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Оскаржуючи рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-001/2022 від 30.04.2022 Позивач зазначив, що, на його думку, Відповідач-2 під час прийняття рішення від 30.04.2022 не дотримувався вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 4 Розділу 5 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядок складення кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року №270, п. 3.46, п. 3.48 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року №78, оскільки зазначене рішення не містить належного обґрунтування підстав та мотивів його прийняття. Дослідивши зазначені доводи Позивача, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Частиною 1 статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Відповідно до частини четвертої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону. Згідно із частиною п`ятою статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії. Частиною сьомою статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття. Відповідно до пункту 3.9 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 04-05.07.2014 №78 (далі Регламент), ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги, що відповідає вимогам, які визначені у Положенні про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженому рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014, витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА. Згідно пункту 3.46 Регламенту рішення, постанови ВКДКА викладаються письмово з наведенням мотивів їх прийняття і підписуються головуючим на засіданні ВКДКА та секретарем засідання ВКДКА.. Відповідно до п. 3.48 Регламенту у рішенні ВКДКА повинно бути зазначено: назву комісії, її склад, місце, дату проведення засідання, зміст питання, що розглядалося, обґрунтування підстав та мотивів прийнятого рішення, результати розгляду, порядок і строки його оскарження, вказівка про порядок видачі рішення. З аналізу наведених положень слідує, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» фактично надано ВКДКА повноваження квазісудового органу, і, внаслідок цього статусу, ВКДКА при прийнятті рішень, у тому числі за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, зобов`язана дотримуватись принципів, закріплених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Такий обов`язок закріплено й у Регламенті, відповідно до пункту 3.16 якого розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється у відповідності з правовими основами діяльності адвокатури України та рішеннями органів адвокатського самоврядування, а також згідно з вимогами положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що принципи, які застосовуються судом при оскарженні індивідуальних актів, повинні застосовуватися і до рішень ВКДКА, у тому числі щодо відповідності таких рішень положенням ч. 2 ст. 2 КАС України. Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Надаючи оцінку рішенню Відповідача-2 №IV-001/2022 від 30.04.2022 як акту індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції встановив, що останнє містить назву комісії, її склад, місце, дату проведення засідання, зміст питання, що розглядалося (короткий виклад позиції та доводів скаржника), обґрунтування підстав та мотивів рішення КДКА Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021, перелік нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, результати розгляду, порядок і строки його оскарження. Водночас, у розділі мотиви та висновки ВКДКА, де, з урахуванням положень п. 3.46, п. 3.48 Регламенту, мають бути наведені мотиви та підстави залишення рішення КДКА Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 без змін та відхилення доводів скаржника, Відповідач-2 обмежився лише загальним посиланням на правильність рішення КДКА Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021, зазначивши наступне: «Вирішуючи скаргу по суті, заслухавши доповідача, перевіривши доводи поданої скарги, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури прийшла до висновку, що рішення кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №1889 від 31 березня 2021 року про відмову у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту мотивоване, обґрунтоване та відповідає Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методиці оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Оцінюючи виконані Скаржником завдання письмового іспиту Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області надала належну аргументацію, що повністю узгоджується з критеріями закріпленими Порядком №270. Твердження Скаржника про недотримання вимог порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методиці оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, не підтверджується матеріалами справи, не доведені та не знайшли свого підтвердження. Оскаржуване рішення є правильним по суті і підстав для його скасування не має.» (т. 1, а.с. 24 зв. бік). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні Відповідача-2 не конкретизовано виходячи з яких обставин та враховуючи які критерії та докази ВКДКА прийшла до висновку про вмотивованість, обґрунтованість та відповідність рішення КДКА положенням порядку допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методиці оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Крім того, зазначаючи про недоведеність та не підтвердженість доводів скаржника матеріалами справи, Відповідач-2 не наводить конкретних доказів, наявних в матеріалах справи, які б спростовували твердження скаржника, та не зазначає з якими критеріями, закріпленими у Порядку №270, узгоджується оцінка надана Відповідачем-1 виконаному Позивачем письмовому завданню. Рішення Відповідача-2 взагалі не містить оцінки та/або співставлення обґрунтування рішення КДКА Дніпропетровської області №1889 від 31.03.2021 з доводами скарги Позивача, а містить лише їх стислий виклад без відповідного аналізу. У той же час, суд звертає увагу на те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Таким чином, вищезазначені обставини дають підстави для висновку про недотримання Відповідачем-2 вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення №IV-001/2022 від 30.04.2022, як акта індивідуальної дії, що свідчить про наявність підстав для його скасування. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві. Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Колегія суддів враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02). Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Враховуючи встановлену судом невідповідність рішення Відповідача-2 вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та положенням п. 3.46, п. 3.48 Регламенту щодо належного обґрунтування рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Відповідача-2 повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, у складі кваліфікаційної палати, №1889 від 31.03.2021 «Про відмову у видачі особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту» з урахуванням висновків суду у цій справі. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, однак зроблені судом першої інстанції висновки н відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на зазначене та з урахуванням наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів здійснює розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 480 гривні 40 копійок. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року у справі №160/7998/22 скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № IV-001/2022 від 30.04.2022. Зобов`язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, у складі кваліфікаційної палати, №1889 від 31.03.2021 «Про відмову у видачі особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту» з урахуванням висновків суду у цій справі. Позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання противним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, у складі кваліфікаційної палати, № 1889 від 31.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту та зобов`язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області провести повторний кваліфікаційний іспит ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ) у найближчий час проведення таких іспитів залишити без розгляду. Стягнути за рахунок Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень 40 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова