Постанова 4851 № 541/1310/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 р.Справа № 541/1310/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Третяк О.Г., вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Полтавська область, 37600, повний текст складено 12.06.23 року по справі № 541/1310/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ладури Станіслава Костянтиновича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до інспектора взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ладура Станіслава Костянтиновича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 357902 від 26.03.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень. - стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 536 гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.06.2023 позов задоволено. Визнано причини процесуального строку на оскарження постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП поважними та поновлено відповідний процесуальний строк. Визнано протиправною (незаконною) та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 357902 від 26.03.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень, а провадження в адміністративній справі закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат у вигляді судового збору в сумі 536 гривень 80 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4294 гривні 40 копійок, а всього 4831 гривня 20 копійок. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем, Департаментом патрульної поліції, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 357902 від 26.03.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у сумі 425,00 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, 26.03.2023 о 22 год 00 в місті Миргород, по вул. Вокзальна, 5 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit , д.н.з. НОМЕР_1 та не мав при собі посвідчення волія відповідної категорії чим порушив п. 2.1. а) ПДР України. Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Так, поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух". Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність для водіїв транспортних засобів наступає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Відповідно до п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також: працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також: працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно того, що в матеріалах відеофіксації наявний факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 аж до зупинки його автомобіля поліцейськими, а також зафіксовано, що саме позивач виходить з водійського місця, оскільки з відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи, не вбачається, що автомобіль Ford Tranzit д.н.з. НОМЕР_1 рухався після прибуття автомобіля поліцейських до місця стоянки транспортного засобу Ford Tranzit д.н.з. НОМЕР_1 , а позивач перебував в автомобілі в якості водія. Відеозапис переривається декілька раз на значний проміжок часу. Час на відеозапису не відповідає часу події. Крім того, судовим розглядом встановлено, що постановою Полтавського апеляційного суду від 25.05.2023 по справі № 541/1112/23 (провадження 33/814/1251/23) постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.04.2023 щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту постанови Полтавського апеляційного суду від 25.05.2023 по справі №541/1112/23 встановлено, що постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.04.2023 ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 26.03.2023, о 21.33 год., по вул. Вокзальна, 5, в м. Миргород, Полтавської області, керував автомобілем „Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, почервоніння шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України. Як вбачається із приєднаного до матеріалів справи відеозапису, в момент, коли поліцейські під`їхали, автомобіль „Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у нерухомому стані та був припаркований на узбіччі дороги. При цьому, у салоні вказаного авто було ввімкнено світло. Також на відео з місця події не зафіксовано обставин руху та зупинки транспортного засобу, запис починається з моменту, коли поліцейські спілкуються із ОСОБА_1 неподалік автомобіля. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вказане вище, а також відсутність в матеріалах справи доказів вчинення позивачем порушення вимог п. 2.1.а) ПДР України, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 357902 від 26.03.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закриття провадження в адміністративній справі. Стосовно здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 сплачено суму судового збору у розмірі 536,80 грн (а.с. 12). Відтак, суд першої інстанції, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 536,80 грн. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. На підтвердження розміру понесених витрат до матеріалів справи долучено наступні документи: остаточний розрахунок судових витрат, акт виконаних робіт №11/23-1 від 08.06.2023 загальну суму 4294,40 грн, довідку адвоката про отримання від позивача коштів на оплату послуг від 06.06.2023, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю. Надаючи оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, змістом виконаних та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу надану під час розгляду справи в суді першої інстанції, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції у розмірі 4294,40 грн., оскільки вказаний розмір є доведеним, обґрунтованим та співмірним. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.06.2023 по справі № 541/1310/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 12.07.2023 року