Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/70/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року справа №360/70/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління служби судової охорони у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року (повне судове рішення складено 03 квітня 2023 року) у справі № 360/70/23 (суддя в І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в Службі судової охорони на посаді заступника начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області 19.12.2022; - зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області внести зміни до наказу № 423 о/с від 19.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Службі судової охорони, включивши до нього відомості про невикористані дні додаткових відпусток зі збереженням заробітної плати за 2020 та 2022 рік, зокрема 14 діб за 2020 рік, та 14 діб за 2022 рік. - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в Службі судової охорони на посаді заступника начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області 19.12.2022. В обґрунтування позову зазначив, що наказом начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 19.12.2022 № 423 о/с мене полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , заступника начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області було звільнено зі служби в Службі судової охорони відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас збройних сил України з 19.12.2022. Станом на день прийняття наказу про звільнення зі служби в Службі судової охорони територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області не було проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII) за 2020 та 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в Службі судової охорони 19.12.2022. Додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій, не використовував за вказаний період, що вбачається з інформації зазначеної в обхідному листі, виданому полковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 , заступнику начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області та відповідях територіального управління Служби судової охорони у Луганській області «Про прийняте рішення, з питання зазначеного у рапорті» вих. № 43.07-269 від 30.12.2022 та «Про розгляд заяви» вих. № 43.07-270 від 30.12.2022. Як стверджував позивач, звернувшись невідкладно 19.12.2022 з відповідним рапортом № 43.2-693/вн від 19.12.2022 та заявою вхід. № Ш-5 від 20.12.2022 до відповідача про здійснення виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2020 та 2022 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII було надано письмові роз`яснення територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області про те, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, що визначена статтею 162 Закону України «Про відпустки», не належить до категорії щорічних відпусток та на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. На думку позивача, діючим законодавством про відпустки не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією, а тому територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області не має правових підстав для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею ст.162 Закону України «Про відпустки», за 2020 та 2022 рік. Позивач вважав бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права на належний соціальний захист. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки у кількості 14 діб за відповідний рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 19.12.2022. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки у кількості 14 діб за відповідний рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 19.12.2022. У іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що хибними є посилання суду першої інстанції на те, що при вирішенні питання про надання позивачу додаткової відпустки учасникам бойових дій слід було керуватись вимогами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII). На співробітників Служби судової охорони, зокрема і на Позивача, не поширюється дія Закону № 2011-XII, нормами якого, а саме абзацом другим пункту 14 статті 101, і визначено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцями-жінками, які мають дітей, у рік звільнення зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки. Також судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки у зв`язку зі звільненням позивача 19.12.2022 виникли у період дії воєнного стану в Україні, тому у відповідача відсутні правові підстави для виплати йому грошової компенсації за всі невикористані ним дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Білокуракинським РВУМВС України в Луганській області 07.10.1997, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_3 від 06.11.2015. Наказом територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 13.02.2020 № 17 о/с ОСОБА_1 вважати прийнятим на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду заступника начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області з 12.02.2020. Наказом територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 19.12.2022 № 423 о/с звільнено зі служби Судової охорони в запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) заступника начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області полковника служби Судової охорони ОСОБА_1 відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів), з 19.12.2022. Відповідно до довідки від 20.02.2023 № 5-55-23 територіального управління Служби судової охорони у Луганській області вбачається, що при звільненні з територіальної служби Судової охорони заступнику начальника ТУ ССО у Луганській області Шевченку С.О. грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2020 рік та 2022 рік не нараховувалась та не виплачувалась. Разом з тим, відповідно до довідки щодо кількості невикористаних ОСОБА_1 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 12.02.2020 по 19.12.2022 полковник Служби судової охорони Шевченко С.О., заступник начальника територіального управління Служби судової охорони у Луганській області не використав додаткові відпуски, як учасник бойових дій: у 2020 році у кількості 14 днів; у 2022 році у кількості 14 днів. Листами від 30.12.2022 вих № 43.07-270 та вих № 43.07-269 було повідомлено позивача про те, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, що визначена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», не належить до категорії щорічних відпусток та на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Отже діючим законодавством про відпустки не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією. Враховуючи вищевикладене, ТУ ССО у Луганській області не має правових підстав для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею ст.162 Закону України «Про відпустки», за 2020 та 2022 роки. При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволенні позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Приписами статті 5 Закону № 3551-XII установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. В свою чергу, правові засади організації та діяльності Служби судової охорони, статус працівників служби, а також порядок проходження служби в судовій охороні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII). Відповідно до частини першої статті 161 Закону № 1402-VIII, Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони (частина третя статті 165 Закону № 1402-VIII). У відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР). Так, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони врегульований Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок). Абзацом шостим підпункту 5 пункту 8 розділу III Порядку передбачено, зокрема, що співробітникам, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки, відповідно до вимог законодавства про відпустки. Такими вимогами є Закон № 3551-XII, Закон України «Про Національну поліцію», Закон України «Про відпустки». Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, співробітники територіального управління Служби судової охорони мають гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з співробітниками, адже це суперечить суті та гарантіям законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при звільненні з територіальної служби Судової охорони заступнику начальника ТУ ССО у Луганській області Шевченку С.О. грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій за 2020 рік та 2022 рік не нараховувалась та не виплачувалась. За встановленими обставинами, позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку у 2020 та 2022 роках, а отже набув право на отримання грошової компенсації за такі невикористані додаткові відпустки у зв`язку із звільненням зі служби 19.12.2022. Тому, правильним є висновок місцевого суду, що на час прийняття наказу про звільнення, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII за 2020 та 2022 роки. Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки у кількості 14 діб за відповідний рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 19.12.2022; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020 та 2022 роки у кількості 14 діб за відповідний рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 19.12.2022. Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29). Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Посилання суду першої інстанції на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» не впливає на правильність його висновків по суті спору. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління служби судової охорони у Луганській області залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі № 360/70/23 залишити без змін. Повне судове рішення 13 липня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук