Постанова 4850 № 200/16968/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року справа №200/16968/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В. , Компанієць І.Д. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 р. у справі № 200/16968/21 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, призначеного судді у відставці ОСОБА_1 , з 80% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійснені перерахунку з 19 лютого 2020 року; - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у відсотковому розмірі 80% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області №04-488-20 від 30 червня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених коштів, починаючи з 19 лютого 2020 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року відмовлено у задоволені позову. Позивач не погодившись рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що протягом всього часу перебування у відставці та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, неодноразово змінювався розмір суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, в зв`язку з чим, орган пенсійного фонду неодноразово проводив перерахунок належного щомісячного грошового утримання судді у відставці. При здійсненні кожного такого перерахунку відсоток від суддівської винагороди (80%), відповідно до якого обчислюється грошове утримання судді у відставці залишався незмінним. У зв`язку з черговою зміною розміру складових суддівської винагороди, що використовується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Територіальним управлінням ДСА України в Донецькій області була надана довідка № 04-488-20 від 30.06.2020 року, відповідно до якої, станом на 18 лютого 2020 року, суддівська винагорода, яка враховується при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 114453,90 гривень. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року по справі № 200/7794/20-а, з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, позовні вимоги позивача було задоволено частково, зокрема, зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із останньою довідкою Територіального управління ДСА України у Донецькій області від 30 червня 2020 року за № 04-488-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Відповідач на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року по справі № 200/7794/20-а, повинен був провести черговий перерахунок раніше призначеного йому грошового утримання, за довідкою Територіального управління ДСА України у Донецькій області від 30 червня 2020 року за № 04-488-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. При цьому, на думку апелянта, відсоток від суддівської винагороди (80%), відповідно до якого обчислюється грошове утримання судді у відставці, встановлений на підставі ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ наказом № 365-к начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 21 вересня 2006 року, залишається незмінним. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Разом з тим, частиною 3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме, неправильно тлумачив положення ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, та застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Підставою для перерахунку у такий спосіб відповідачем щомісячного довічного грошового утримання фактично слугувало прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, яким зменшено мінімальний відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів з 80% до 50%. У той час, Закон № 1402 не містить норм, які б наділяли органи пенсійного фонду повноваженнями здійснювати саме у такий спосіб перерахунок вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Не містять таких норм і Прикінцеві та перехідні положення цього закону. Спірні правовідносини виникли з підстав здійснення перерахунку вже призначеного раніше щомісячного довічного грошового утримання, а ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 стосується саме першого призначення щомісячного довічного грошового утримання при виході судді у відставку і визначає відсотковий розмір від суддівської винагороди (50%), який застосовується для тих суддів, які виходять у відставку за цим законом, а не для тих суддів, які виходили у відставку за іншими законами. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402, не містить норм, які б встановлювали, що при проведенні чергового перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється повторне призначення або зміна відсоткового розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII від 2 червня 2016 року. Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII від 2 червня 2016 року не містить норм, які б по- різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Конституційний Суд України усунув дискримінаційні положення в питанні обрахування розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку за одним і тим самим Законом № 1402-VIII від 2 червня 2016 року. Таким чином, положення частини 3 статті 141 Закону № 2453 у редакції Закону № 213 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності судді, а тому суперечить частині 1 статті 55, частині 1 статті 126 Основного Закону України. Апелянт наголошує, що Конституційним Судом України були визнані неконституційними положення законів, якими було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 до 60 відсотків, та зазначено порядок виконання рішення, згідно якого підлягають застосуванню ті положення закону, які існували до внесення змін, тобто розмір щомісячного довічного грошового утримання судді повинен становити 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суддею у відставці, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 , перебуває на обліку у відповідача як отримувач довічного грошового утримання, що не є спірним між сторонами. Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області № 365 від 21 вересня 2006 року, на підставі Постанови Верховної Ради України № 19-У від 21 липня 2006 року, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області у зв`язку із наданням йому відставки. Вирішено, зокрема виплачувати з 22 вересня 2006 року щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 % місячного заробітку працюючого на відповідній посаді з урахуванням поточної премії. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 серпня 2016 року по справі №263/10323/16-а вирішено, зокрема зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, встановленого ст. ст. 129, 141 Закону України Про судоустрій і статус суддів №-2453-1 від 07 липня 2010 року, Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № -3-рп/2013, справа №-1-2/2013 Про заходи до законного забезпечення реформування пенсійної системи, Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, за період з 01 травня 2016 року по 07 червня 2016 року включно, без обмеження його максимального розміру, і надалі робити перерахунок при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області. Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2016 року по справі №263/8199/17 вирішено, зокрема зобов`язати Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди судді Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області, встановленого ст.ст. 129, 141 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-І від 07 липня 2010 року, Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № -3-рп/2013 справа №-1-2/2013 Про заходи до законного забезпечення реформування пенсійної системи та Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, за період з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2017 року включно, без обмеження його максимального розміру, і надалі робити перерахунок при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, без обмеження його максимального розміру. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі №263/8199/17 вирішено постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №263/8199/17 скасувати в частині позовних вимог про зобов`язання Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області здійснити позивачу перерахунок та виплату довічного грошового утримання за період з 01 по 04 січня 2017 року без обмеження граничного розміру та в частині вимог надалі робити перерахунок при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, без обмеження його максимального розміру. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. Так відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд, зокрема, дійшов висновку, що суди безпідставно задовольнили позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача надалі робити перерахунок при підвищенні суддівської винагороди (заробітної плати) судді Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області, без обмеження його максимального розміру. Суд захищає права, які реально порушені або порушуються. Натомість, зазначена вимога є вимогою на майбутнє. Суд не може виходити з припущення, що згадані права позивача будуть порушені Пенсійним органом у майбутньому, а відтак підстави для задоволення позову у зазначеній частині - відсутні. 3 липня 2020 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок з 18 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання, додавши до неї довідку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за № 04-488-20 від 30 червня 2020 року, згідно якої станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, що враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 114453,90 грн. Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 7 липня 2020 року № 8485 відмовлено позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року по справі №200/7794/20-а (з урахування ухвали про виправлення описки від 15 березня 2021 року) вирішено визнати протиправними дії та рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області за № 108 від 06 березня 2020року , та за № 155 від 08 травня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 2 березня 2020 року зареєстрованої за № 2646. Визнано протиправними дії та рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області за № 8485 від 07 липня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 03 липня 2020 року зареєстрованої за № 5802. Зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із останньою довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області від 30 червня 2020 року за № 04-488-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Так, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року по справі №200/7794/20-а ОСОБА_1 здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 30 червня 2020 року №04-488-20 із розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання 50% суддівської винагороди, що вбачається з листа відповідача від 29 червня 2021 року №5974-5663/Я-15/8-0500/21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02.06.2016. За приписами ч.1 ст. 142 Закону №1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI). Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, у абзаці 2 пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Частиною 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Відповідно до п.24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлений розмір посадового окладу судді, який з 1 січня 2020 року становить: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, визнано таким, що не відповідає Конституції України. У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено наступне. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013). Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли відповідного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 окреслено, що Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №160/9739/20. Таким чином перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді. Аналогічний правовий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 620/1116/20, в якому суд зазначив, що з дня ухвалення КСУ цього Рішення Закон України Про судоустрій і статус суддів не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначила, що у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді саме з 19 лютого 2020 року, на наступний день після ухвалення КСУ Рішення № 2-р/2020. Тобто, у даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 липня 2021 року у справі №200/9113/20-а. Суд зазначає, що позивач при зверненні до відповідача з відповідною заявою та у своєму позові просив здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII. Як зазначалось, відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402-VІІI, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VІІI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Вищевказана норма неконституційною не визнавалась. Суд зазначає, що даною нормою визначені іншій підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку ніж ті з яких виходив позивач. З урахуванням права позивача на перерахунок грошового утримання та відповідного його волевиявлення щодо перерахунку на підставі статті 142 Закону № 1402-VІІI, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми цього Закону, а не вибірково з різних законів. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми частини 3 статті 142 Закону №1402- VIII. Крім того, встановлення рівня суддівської винагороди має бути обумовлене єдиним статусом суддів. Наведений висновок підтверджується також позиціями Конституційного Суду України щодо розуміння суддівської винагороди (утримання) як гарантії незалежності суддів, що викладені у рішеннях від 03.06.2013 р. №3-рп/2013, від 18.02.2020 р. №2-р/2020. Отже, перерахунок грошового утримання судді у відставці у відсотковому розмірі від заробітної плати працюючого судді на підставі раніше діючого законодавства, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, або Закону України «Про статус суддів» № 2868. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 15.02.2022 у справі № 340/161/21, від 02.08.2022 у справі №620/6361/20, від 26.01.2023 у справі №500/6626/21, від 30.03.2023 у справі №280/8853/20, від 11.04.2023 у справі № 200/8353/20-а та від 09.05.2023 у справі №580/112/21, від 07 червня 2023 року справа №620/250/21, від 06 липня 2023 року у справі №420/3746/21. Так, Верховний Суд у вказаних рішеннях дійшов наступного висновку: «..до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Відповідно, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. Також, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.». Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 Закону №1402- VIII. За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Керуючись статями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 р. у справі № 200/16968/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 р. у справі № 200/16968/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано 12 липня 2023 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць