Постанова 4850 № 200/5109/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року справа №200/5109/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 р. у справі № 200/5109/22 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо відмови виконувати певний обов`язок виплачувати пенсію ОСОБА_1 на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Жовтневому відділенні Запорізького Регіонального управління Приватбанку; зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Жовтневому відділенні Запорізького Регіонального управління Приватбанку. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати. В обґрунтування скарги зазначено, що 07.12.2022 року позивачем отримано ухвалу суду від 06.12.2022 року про залишення позову без руху. Оскільки, закінчення десятиденного строку з дня отримання ухвали про залишення позову без руху припало на 17.12.2022 року - суботу, вихідний день, то повідомлення про усунення недоліків було відправлено у наступний робочий день - понеділок, 19.12.2022 року. 19.12.2022 року позивачем до суду було подано повідомлення про усунення недоліків. Таким чином, суд першої інстанції помилився, що строк для усунення недоліків сплинув 16 грудня 2022 року і помилково повернув позовну заяву. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Суд першої інстанції в обґрунтування ухвали про повернення позову зазначив, що позивачем у встановлений судом строк та спосіб недоліки позовної заяви не усунені. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для залишення позовної заяви без руху є неподання до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Відповідно до статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. За правилами статті 132 КАС, судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір» (стаття 2 цього Закону). Сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України «Про судовий збір». Процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України «Про судовий збір». Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону. Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Частина 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому за частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позивач звернувся до суду з позовом в електронній форм через сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Отже, судовий збір за подання цього позову становить 2481,00 грн х 0,4 х 0,8 = 793,92 грн. Судовим розглядом встановлено, що підставою повернення адміністративного позову стали висновки суду першої інстанції щодо не усунення позивачем у встановлений судом строк недоліків адміністративного позову. Відповідно до ч.1 та 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З аналізу наведених норм вбачається, що підстави для залишення позовної заяви без руху встановлені саме статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, перелік яких є вичерпним. Також, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви та направляє її не пізніше наступного дня після її постановлення. За положенням частини 1 та 2 статті 241 КАС України, судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Відповідно до частини 5, 6 статті 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Таким чином, вимогами процесуального законодавства передбачено надіслання судового рішення (ухвали) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси в електронній формі у порядку, визначеному законом. Судом встановлено, що ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без руху від 06 грудня 2022 року отримана представником позивача 07 грудня 2022 року через підсистему ЄСІТС Електронний суд. Стаття 120 КАС України регулює питання обчислення процесуального строку. Так, відповідно до ч.1, 5-9 зазначеної статті, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Отже, з урахуванням положень ч.1, 5 ст. 120 КАС України останній день десятиденного строку усунення недоліків встановленого судом є 17.12.2022, який є вихідним днем, отже, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 120 КАС України останній день є 19.12.2022. Судом встановлено, що позивачем на виконання ухвали суду з метою усунення недоліків сплачено судовий збір 19.12.2022 о 20.07.57, що підтверджується Квитанцією ID: 7198-4883-4543-1869. Також, за ч.1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Матеріали справи, з урахуванням сплати позивачем судового збору, не свідчать, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву 21.12.2022 перевірив наявність зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже, з урахуванням положень ч. 7, 8 ст. 120 КАС України, позивачем усунуто недоліки в останній день строку. Також, з інформації Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що зазначену квитанцію разом з заявою про усунення недоліків зареєстровано судом 21.12.2022. Крім того, з заяви про усунення недоліків та Квитанції № 58085 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, вбачається, що вони разом з додатками сформовані та надіслані через підсистему ЄСІТС Електронний суд 19.12.2022, проте зареєстровані 22.12.2022. З зазначено вбачається, що заява з доказами про усунення недоліків направлена позивачем до суду в останній день строку визначений судом на усунення недоліків, а отже у розумінні приписам ч.9 ст. 120 КАС України, недоліки встановлені судом вважаються усунутими 19.12.2022, тобто з дотриманням визначеного судом строку. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульованої в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні. За такого правого регулювання та встановлених обставин, суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви. Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги не вжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 р. у справі № 200/5109/22 задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 р. у справі № 200/5109/22 - скасувати. Справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 12 липня 2021 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць