Постанова 4824 № 367/9402/21

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 4 липня 2023 року місто Київ справа № 367/9402/21 апеляційне провадження № 22-ц/824/9587/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кухленка Д.С. від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування житловим приміщенням, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування житловим приміщенням. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Поваровою Л.В. від 2 листопада 2020 року, належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Власником іншої 2/3 частини квартири є її рідна сестра ОСОБА_1 . Після смерті матері, у березні 2021 року, відповідач забрала ключі від вхідних дверей квартири та не впускає позивача, обґрунтовуючи це тим, що у її власності більша частка квартири і позивач проживає за іншою адресою. ОСОБА_2 зазначає, що вона фактично позбавлена можливості користуватися та володіти своєю часткою у квартирі, між позивачем та відповідачем як співвласниками цього нерухомого майна виникають непорозуміння, сварки, суперечки з приводу користування, утримання та збереження цього майна. Відповідач вчиняє перешкоди позивачу щодо користування та володіння даною квартирою. Посилаючись на викладене, позивач просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення та зобов`язання ОСОБА_1 передати ключі від вхідних дверей квартири; визначити порядок користування спірною квартирою наступним чином: виділити в користування позивача житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 17,9 кв.м, з балконом 3,2 кв.м.; виділити в користування відповідача житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 8,1 кв.м, житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 11,8 кв.м, з лоджією 2,53 кв.м., житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 12,0 кв.м.; у спільному користуванні залишити кухню на плані технічного паспорта площею 8,4 кв.м., коридор на плані технічного паспорта площею 5,0 кв.м., передпокій на плані технічного паспорта площею 4,6 кв.м., вбиральню на плані технічного паспорта площею 1,2 кв.м., ванну кімнату на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні права користування квартирою, АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , шляхом вселення та зобов`язанням ОСОБА_1 передати ключі від вхідних дверей квартири. Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_2 наступним чином: 1. виділити в користування ОСОБА_2 житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 17,9 кв.м., з балконом 3,2 кв.м.; 2. виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 8,1 кв.м., житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 11,8 кв.м., з лоджією 2,53 кв.м., житлову кімнату на плані технічного паспорта площею 12,0 кв.м. У спільному користуванні залишити кухню на плані технічного паспорта площею 8,4 кв.м., коридор на плані технічного паспорта площею 5,0 кв.м., передпокій на плані технічного паспорта площею 4,6 кв.м., вбиральню на плані технічного паспорта площею 1,2 кв.м., ванну кімнату на плані технічного паспорта площею 2,6 кв.м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 1 816 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що вказаний позивачем варіант визначення порядку користування кватирою є об`єктивним та враховує баланс інтересів кожного із співвласників, встановлення порядку користування приміщенням квартири між співвласниками відповідно до змісту статей 319, 368 ЦК України є складовою здійснення ними права спільної часткової власності та не змінює розміру часток належних кожному із співвласників. Позивачем також понесені витрати на професійну правничу допомогу, які документально підтверджені, а тому підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що вона ніколи не перешкоджала сестрі у користуванні їх кватирою, жодних доказів на це також не надано, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Більше того, у розмовах з позивачем вони знаходять порозуміння у користуванні квартирою, однак чоловік позивача негативною впливає на цей процес, що і зумовлює виникнення судових спорів. Аудіозапис телефонної розмови сторін не є належним доказом, оскільки проводився без дозволу скаржника. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки відповідач тривалий час не дає можливості позивачу користуватися спірною квартирою. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/3 частина) та ОСОБА_1 (2/3 частини). Вказана обставина підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 2 листопада 2020 року № 230649507 та копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 листопада 2020 року. Згідно копії технічного паспорта, квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 74,6 кв.м. і складається з чотирьох кімнат жилою площею 49,8 кв.м.: 1-а кімната - 17,9 кв.м.; 2-а кімната - 11,8 кв.м.; 3-а кімната - 12,0 кв.м.; 4-а кімната - 8,1 кв.м.; кухня - 8,4 кв.м.; ванна кімната - 2,6 кв.м.; вбиральня - 1,2 кв.м.; коридор - 5,0 кв.м.; передпокій - 4,6 кв.м.; балкон - 3,2 кв.м.; лоджія - 2,53 кв.м. У вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_1 , що підтверджується копією довідки Виконкому комітету Ірпінської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 934 від 25 березня 2021 року. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частин 1-2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України). Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2016 року в справі № 6-1500цс15 дійшов висновку про те, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 8 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи наведені норми права та встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин і з урахуванням кількості співвласників нерухомого майна, плану квартири, розміру житлової площі, наявності спірного питання між сторонами справи, встановив запропонований позивачем порядок користування квартирою. ОСОБА_1 , в свою чергу, не запропонувала іншого варіанта користування спірним житлом, а лише заперечувала проти позову. Посилання у апеляційній скарзі на відсутність перешкод у позивача в користуванні кватирою відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріли справи беззаперечно свідчать про наявність спору між сторонами щодо порядку користування квартирою. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року ухвалене без додержання норм процесуального права. Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження. 30 червня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представник позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного оскарження судового рішення представник позивача надав суду копію додаткової угоди № 2 від 22 травня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 6 листопада 2021 року; копію акту наданих послуг від 28 червня 2023 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 22 травня 2023 року на суму 4 000 грн. Наведені документи підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, який є об`єктивним та відповідає складності даної справи, а тому підлягає компенсації зі сторони відповідача. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 8 грудня 2020 року залишити без змін. Поновити дію рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: