Постанова 4820 № 688/315/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 року м. Хмельницький Справа № 688/315/23 Провадження № 22-ц/4820/1052/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №688/315/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2023 року (суддя Цідик А.Ю., повний текст судового рішення складено 16 березня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду ОСОБА_2 зазначала, що сторони є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після ухвалення Солом`янським районним судом в м. Києві рішення від 06 червня 2018 року про розірвання шлюбу між сторонами, залишилася проживати з позивачкою та перебуває на її утриманні. Позивачка зазначає, що не має змоги здобути достатні засоби для існування та утримання сім`ї, вони з донькою мають статус внутрішньо переміщених осіб та винаймають житло, а наявні доходи, які позивачка отримує, не забезпечують прожиткового мінімуму, а тому відповідач також зобов язаний утримувати доньку. ОСОБА_2 вважає, що оскільки ОСОБА_1 має постійний дохід, тому просила стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову 23.01.2023 до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що позивачкою у позовній заяві зазначено недостовірну інформацію про його стан здоров`я, адже він є учасником бойових дій, має нагороди, був поранений, має черепно-мозкову травму, яка потребує постійного прийому ліків та щорічних заходів з амбулаторного лікування. Суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, а саме не перевірив матеріальний стан відповідача та наявність осіб, які перебувають на його утриманні, а саме: ОСОБА_5 (цивільна дружина), ОСОБА_6 (дитина ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і ОСОБА_7 (батько відповідача) та не з`ясував стан здоров`я відповідача. Крім того, апелянт зазначає, що не має власного житла, тому орендує квартиру, сплачуючи 8500 грн щомісячно, утримує цивільну дружину, дитину та батька пенсійного віку, при цьому щомісячно перераховує кошти ОСОБА_2 на утримання спільної дитини. ОСОБА_1 вважає, що призначення аліментів в розмірі 25 % на одну дитину створює неправомірні обмеження прав інших осіб. Зважаючи на викладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким визначити стягнення аліментів у розмірі 6500 грн на час дії воєнного стану. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам. Постановляючи оскаржуване судове рішення, врахувавши вік, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів і наявність у нього постійного, стабільного доходу та керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, адже саме такий розмір аліментів дозволить відповідачу утримувати свою неповнолітню дитину та такий розмір аліментів найбільш повно відповідає вимогам законодавства з врахуванням можливостей обох батьків щодо утримання дитини. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 червня 2018 року шлюб, зареєстрований 09.09.2006 року в відділі РАЦС Шепетівського міського управління юстиції Хмельницької обл. а.з. № 326 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 11). Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.12.2007 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області (а.с. 10). Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6824-5000779728 від 06.04.2022 та № 6824-5000780010 від 07.04.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеними особами та проживають у АДРЕСА_1 (а.с. 12,13). ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ; має статус учасника бойових дій та державну нагороду; сплачує на картку позивачки платежі, вказуючи їх призначення «переказ на картку», «переказ особистих коштів», «аліменти» та сплачує на карту дитини платежі із призначенням «перерахунок особистих коштів»; винаймає житло, сплачуючи орендну плату в розмірі 8500 грн щомісячно; проживає у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_5 , яка має на утриманні дитину ОСОБА_5 ; проходив стаціонарні лікування 20.12.2012, з 12.04.2011 по 25.04.2011, з 26.02.2016 по 12.03.2016, з 25.08.2016 по 08.09.2016, з 12.11.2018 по 27.11.2018, з 19.08.2019 по 02.09.2019, з 20.03.2020 по 03.04.2020, з 11.03.2021 по 25.03.2021, з 21.09.2021 по 06.10.2021 (а.с. 50 - 55 зворот, 56- 67, 68 зворот 79 зворот, 85). Оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані учасниками справи докази в їх сукупності, врахувавши вік, стан здоров`я за період 20022 - 2023 роки, майновий стан відповідача; відсутність інших неповнолітніх дітей, які б перебували на утриманні ОСОБА_1 , батьком яких він є; ненадання відповідачем доказів про те, що його батько ОСОБА_7 перебуває саме на його утриманні; не надання останнім доказів щодо розміру його грошового забезпечення та доказів щодо сукупного розміру щомісячних витрат відповідача, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої доньки у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 55 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову 23.01.2023 до досягнення дитиною повноліття. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було дотримано порядку перевірки позовної заяви вимогам ст 175, 177 ЦПК України є голослівними та зводяться до власного трактування апелянтом норм процесуального права. Адже, посилання апелянта на зазначення у позовній заяві, на його думку, суперечливих тез про «перебування дитини на повному утриманні позивачки» та про «виконання відповідачем своїх обов`язків належним чином»; про те, що «дохід позивачки не забезпечує прожиткового мінімуму», хоча розмір щомісячної допомоги відповідача на утриманні дитини перевищує прожитковий мінімум у понад 2 рази не є підставою саме для постановлення судом ухвали про залишення позову без руху відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України. Оцінюючи посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано усіх обставин справи, а саме: майновий стан та стан здоров`я відповідача, наявність чи відсутність у нього утриманців судова колегія вважає їх помилковими. Так, суд першої інстанції, дослідивши надані представником відповідача письмові докази про перебування останнього на стаціонарних лікуваннях в медичних закладах за періоди: з 26.02.2016 по 12.03.2016 з діагнозом «віддалені наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми» (а.с. 63), з 12.11.2018 по 27.11.2018 (а.с. 57), з 12.04.2018 по 25.04.2018 (а.с. 56), з 19.08.2019 по 02.09.2019 (а.с. 58), з 20.03.2020 по 03.04.2020 (а.с. 59) з діагнозом «наслідки закритої черепно-мозкової травми», з 11.03.2021 по 25.03.2021 (а.с. 60), з 21.09.2021 по 06.10.2021 (а.с. 61) «віддалені наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми», з 25.08.2016 по 08.09.2016 (а.с 62) - в клініці щелепно-лицевої хірургії та стоматології з діагнозом «новоутворення (одонтогенна кіста) верхньої щелепи від 21, 22, 23 зубів», оцінив їх та мотивував судове рішення з посиланням на ці докази. І районний суд прийшов до вірного висновку, що зазначені докази не підтверджують неможливість сплати ОСОБА_1 аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, адже не підтверджують наявність у відповідача захворювань у період з жовтня 2021 по час звернення ОСОБА_2 із позовом до суду та понесення відповідачем витрат на лікування і їх розмір. А відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом з тим, апеляційним судом не приймаються докази, додані до апеляційної скарги, а саме: протокол обстеження від 10.04.2023, виписка із медичної карти про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікування з 27.03.2023 по 10.04.2023 з діагнозом віддалені наслідки закритої черепно-мозкової травми (2014 рік - анамнестично), струсу головного мозку у вигляді цефалічного церебрастенічного синдромів та товарний чек № 70006245 від 27 березня 2023 року на загальну суму 21426,84 грн, адже зазначені докази датовані та отримані після ухвалення оскаржуваного судового рішення, не були предметом дослідження суду першої інстанції та, враховуючи межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, не можуть бути предметом дослідження апеляційним судом. Посилання апелянта на не врахування судом першої інстанції перебування на його утримані цивільної дружини ОСОБА_5 , дитини ОСОБА_5 та батька пенсійного віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є голослівними, адже районний суд прийшов до вірного висновку про ненадання відповідачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказів щодо непрацездатності його дружини ОСОБА_5 і неотримання нею заробітку (доходу); доказів перебування саме на утриманні відповідача непрацездатного за віком батька ОСОБА_7 і доказів наявності чи відсутності у нього щомісячного доходу та його потреби у сторонньому догляді; доказів, що відповідач є батьком доньки цивільної дружини ОСОБА_5 ОСОБА_5 і остання перебуває саме на його утриманні. Доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції можливості апелянта сплачувати аліменти саме у твердій грошовій сумі є безпідставними та не враховуються апеляційним судом, адже доказів на підтвердження саме цих обставин суду першої інстанції апелянтом в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України надано не було, а відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про доцільність стягнення з нього аліментів в твердій грошовій сумі саме в розмірі 6500 грн апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки згідно ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається саме за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18. Враховуючи факт проживання спільної дитини сторін із позивачкою апеляційний суд констатує, що у апелянта відсутня можливість визначення способу стягнення з нього аліментів. Надані відповідачем квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 11.01.2023, 23.01.2023, 27.12.2022, 05.11.2022, 11.01.2023, 12.08.2018, 27.10.2021, 06.12.2021, 15.01.2022, 10.02.2022, 03.03.2022, 25.04.2022, 06.04.2022, 12.05.2022, 27.07.2020, 16.07.2020, 06.08.2020, 24.03.2021, 12.03.2021, 08.03.2021, 04.03.2021, 21.07.2021, 07.07.2021, 02.07.2021, 28.08.2021, 06.08.2021, 07.09.2021, 03.09.2020, 07.10.2020, 06.11.2020, 30.12.2020, 05.11.2020, 27.12.2022, 11.01.2023, 23.01.2023, 06.09.2022, 11.10.2022, 06.10.2022, 08.11.2022, 18.09.2018, 07.09.2018, 13.10.2018, 09.10.2018, 24.07.2019, 04.07.2019, 23.08.2019, 28.11.2019, 01.05.2022, 12.06.2022, 05.07.2022, 23.08.2022, 27.02.2020, 06.02.2020, 04.03.2020, 14.04.2020, 10.11.2019, 05.12.2019, 29.01.2020, 13.01.2020, 11.11.2018, 07.12.2018, 11.01.2019, 23.02.2019, 09.02.2019, 08.02.2019, 27.04.2019, 10.04.2019, 06.12.2020, 14.01.2021, 26.02.2021. 09.02.2021, 05.04.2019, 08.05.2019. 27.06.2019, 07.06.2019, 09.04.2020, 08.05.2020, 05.06.2020, 28.07.2020, 07.04.2021, 06.05.2021, 19.06.2021, 08.06.2021 (а.с. 68 зворот. - 79 ) про сплату коштів на рахунок позивачки та доньки не унеможливлюють стягнення з нього аліментів у заявленому позивачкою розмірі. На підставі вищенаведеного, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього будь-яких інших обставин, за яких він не змозі виконувати обов`язок зі сплати аліментів на утримання своєї дитини у визначеному рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2023 року розмірі. Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв`язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 13 липня 2023 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай