Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/2471/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1106/23Головуючий по 1 інстанції Справа №712/2471/23 Категорія: на ухвалу Токова С.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Нерушак Л.В., за участю секретаря Любченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування права власності на земельні ділянки, - в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про скасування права власності на земельні ділянки. 09 травня 2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на земельні ділянки площею 0,0426 га кадастровий номер 7110136700:04:008:0140 та земельну ділянку площею 0,0569 га кадастровий номер 7110136700:04:008:0141 за адресою АДРЕСА_1 . Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що у провадженні Соснівського районного суду міста Черкаси перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_1 про скасування права власності на земельні ділянки. Як стало відомо позивачу, відповідач розмістив оголошення про продаж земельних ділянок, у зв`язку з чим існує ймовірність відчуження спірного майна, що може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0426 га кадастровий номер7110136700:04:008:0140 та земельну ділянку площею 0,0569 га кадастровий номер 7110136700:04:008:0141 за адресою АДРЕСА_1 , що на праві власності належать ОСОБА_1 . Ухвала суду мотивована тим, що, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, присутня необхідність такого забезпечення. При цьому враховано розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М., вважаючи ухвалу суду незаконною, поставлену судом з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин справи, просив її скасувати та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що доказів, які б підтвердили, що оголошення з сайту мають відношення до майна, яке належить ОСОБА_1 не додано до заяви. Оголошення не містить, ні інформації щодо адреси ділянок, ні їх кадастрових номерів. Вважає, що застосовані заходи забезпечення позову не є співмірним з вимогами позову, а матеріали справи не містять доказів щодо наміру відповідача на відчуження спірного майна. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Голубчик І.В. вказує, що наведені представником скаржника в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються наведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами. Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно з вимогами частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову". У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі N 914/1570/20 (провадження N 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами". У позовній заяві зазначається, що підставою для звернення до суду з указаним позовом стало незаконна приватизація відповідачем земельних ділянок. Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.11.2022 року, відповідач 06.07.2022 року набув право власності на земельні ділянки площею 0,0569 га та площею 0,0426 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастрові номери 7110136700:04:008:0141, 7110136700:04:008:0140 з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема положень ЗК України. Оскільки позивач має у власності 13/25 частин будинку, то відповідно до вимог ст. 120 ЗК України до нього переходить і право власності на 13/25 частин земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, а тому, на думку позивача, приватизація земельних ділянок з кадастровими номерами 7110136700:04:008:0141, 7110136700:04:008:0140 є незаконною і підлягає скасуванню. Отже, предметом позову ОСОБА_2 є правовідносини щодо права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, на якій розташований належний йому житловий будинок. Складовими права власності на землю є право розпорядження, володіння та користування цією нерухомістю. У порядку забезпечення позову позивач вважав необхідним тимчасово обмежити відповідача у праві власності спірним майном, що полягало в накладенні арешту на вказані земельні ділянки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спір щодо земельних ділянок, на якій розташований житловий будинок, є реальним, носить матеріальний характер, власником спірного майна є відповідач ОСОБА_1 , а відсутність обтяжень спірної нерухомості не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на землю та житловий будинок. Це може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору. Необхідність збереження правового статусу та стану спірних ділянок відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини другої статті 149 ЦК. Правильним є й висновок суду першої інстанції про те, що невжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких Бойко В.С. звернувся до суду, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловича - залишити без задоволення. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року. Судді: