Постанова 4801 № 136/551/20

Справа № 136/551/20 Провадження № 22-ц/801/1475/2023 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2023 рокуСправа № 136/551/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Денишенко Т. О., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання Різник Д. С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 136/551/20 за апеляційною скаргою адвоката Люлика Р. І. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. у залі суду, повний текст якого складено 26 травня 2023 року, встановив: Короткий зміст вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі АТ «СК «Країна») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивований тим, що 08 липня 2019 року о 23:00 год на 527 км + 320 км автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX KIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та причепом марки «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був щеплений до автомобіля марки «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року скасовано постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі статті 38 КУпАП. Указує, що він є власником транспортного засобу марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 . Відповідно до висновку експерта ПП ЕНДЦ «Експертиза» № 88Е-07/20 від 16 липня 2020 року матеріальний шкода, спричинена власнику транспортного засобу марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті ДТП складає 319 708 грн. Висновком експерта Вінницького відділення Київського НДІСЕ МЮ України № 1677/20-21 від 26 березня 2020 року встановлено, що причиною виникнення події указаної ДТП стала невідповідність дій водія транспортного засобу марки «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_2 технічним нормам вимог п. п. 31.4, 31.4.7 «д» ПДР. Цивільно-правова відповідальність власника причепу марки «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був щеплений до автомобіля марки «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , застрахована в АТ «СК «Країна». Посилаючись на ці обставини, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з АТ «СК «Країна» на його користь матеріальні збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у межах суми страхового відшкодування; стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 319 708 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що: матеріалами справи не встановлено, що дії відповідача були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній зв`язок та у дорожньо-транспортній пригоді є вина останнього; заподіяна шкода є наслідком порушення правил дорожнього руху водієм автопоїзда в складі автомобіля марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX KIS», державний номерний знак НОМЕР_2 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги У червні 2023 року адвокат Люлик Р. І. В інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 13 липня 2023 року о 09:00 год з повідомленням сторін. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2023 року для розгляду цієї справи замінено суддю Копаничук С. Г. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Денишенко Т. О., Оніщук В. В. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи; зазначені судом в ухвалі про призначення комплексної автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи вихідні дані не відповідають дійсним обставинам справи; суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення комплексної експертизи; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме дії автопоїзда в складі автомобіля марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX KIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди; висновок суду про недоведеність позовних вимог є безпідставним та спростовується матеріалами справи. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» указує, що: рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують; позивачем не доведено вину відповідача у дорожньо-транспортній пригоді та настання його цивільно-правової відповідальності; наданий позивачем висновок експерта № 88Е-07/20 від 16 липня 2020 року є недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням норм чинного законодавства; якщо дорожньо-транспортна пригода сталась за участю декількох транспортних засобів, що перебували в з`єднанні між собою, то виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача; позивачем додано до позовної заяви роздруківку з сайту МТСБУ щодо страхування не тягача, а причепа, що свідчить про безпідставність позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Нечепуренко Г. І. в інтересах ОСОБА_2 указує, що: рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують; позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами вину відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди; суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання позивача про призначення повторної комплексної автотехнічної експертизи, оскільки клопотання було заявлене після закриття підготовчого провадження, і, представник позивача цього не заперечував. Щодо клопотання адвоката Люлика Р. І. в інтересах ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної трасолого-автотехнічної експертизи. 12 липня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання адвоката Люлика Р. І. в інтересах ОСОБА_1 про призначення повторної комплексної трасолого-автотехнічної експертизи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Пунктом сьомим частини другої статті 356 ЦПК України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені клопотання особи, яка подала скаргу. Відповідно до пункту шостого частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання, зокрема, про призначення експертизи. Указане клопотання подано до суду поза межами передбаченого процесуального строку. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч. 4 ст. 12 ЦПК України). Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що клопотання про призначення повторної експертизи слід залишити без розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 08 липня 2019 року о 23:00 год на 527 км + 320 км автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX KIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та причепом марки «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був щеплений до автомобіля марки «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року скасовано постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі статті 38 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд питання щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні указаного адміністративного правопорушення не встановлював. Власником транспортного засобу марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , є позивач. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу марки «Камаз 53212» та причепу марки «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був щеплений до автомобіля, була застрахована згідно з полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № № АО1655366, АО1655366 в АТ «СК «Країна» строком дії до 18 вересня 2020 року. Страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн, франшиза 2 000 грн. Висновком експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження № 1677/20-21 від 26 березня 2020 року встановлено, що в заданій дорожній ситуації причиною виникнення події ДТП стала невідповідність дій водія «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_2 технічним нормам вимог п. п. 31.4, 31.4.7 «д» ПДР. Згідно з висновком експерта автотоварознавчої експертизи № 88Е-07/20 від 16 липня 2020 року вартість матеріального збитку автомобіля «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження під час ДТП складає 319 708,90 грн. З висновку експерта № СЕ-19/102-21/11552-ІТ від 22 квітня 2022 року слідує, що в заданій дорожній обстановці, за умови, що на момент початку розвитку події ДТП у причепі «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 , були увімкнені світлові прилади, в діях водія автомобіля марки «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_2 з технічної точки зору невідповідностей вимогам ПДР не вбачається, а водій автопоїзда у складі автомобіля марки ««ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа марки «BODEX KIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити зіткнення з причепом «СЗАП 8357» шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її прав, має право на їх відшкодування. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктом першим частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у свою своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77-80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок, що: «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс». Звертаючись до суду з позовом про стягнення шкоди, позивач посилається на спричинення йому матеріальної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 з причепом марки «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 . Матеріалами справи встановлено, що постановою Черкаського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року скасовано постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі статті 38 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. Указаною постановою встановлено, що 08 листопада 2019 року о 23:00 год на 527 км + 320 км автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX KIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та причепом марки «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був щеплений до автомобіля марки «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 686/4557/18 зроблено висновок, що: «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП». Постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять. Разом з тим, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема висновком судової експертизи тощо. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц. З наданого на виконання ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2021 року висновку експерта за результатами проведення комплексної судової авто технічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-21/11552-ІТ від 22 квітня 2022 року слідує, що в заданій дорожній обстановці, за умови, що на момент початку розвитку події ДТП у причепі «СЗАП 8357», державний номерний знак НОМЕР_3 , були увімкнені світлові прилади, в діях водія автомобіля марки «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_2 з технічної точки зору невідповідностей вимогам ПДР не вбачається, а водій автопоїзда у складі автомобіля марки «ДАФ 95 ХР», державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа марки «BODEX KIS», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити зіткнення з причепом «СЗАП 8357» шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР. Відповідно до свідчень очевидця ДТП ОСОБА_4 , який під присягою дав показання, встановлено, що 08 листопада 2019 року о 23:00 год на 527 км + 320 м автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка він здійснював обгін автомобілів, учасників ДТП, які рухались в попутному напрямку. Автомобіль марки «ДАФ» швидко наближався до причепа «Камаз» у якого горіли світлові прилади. Далі він почув звук зіткнення. Зазначені показання свідка є послідовними, відповідають іншим доказам та матеріалам справи. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в удовому рішенні. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на висновок експерта № 1677/20-21 від 26 березня 2020 року за результатами проведення автотехнічного дослідження, складеного експертом Вінницького відділення Київського НДІСЕ МЮ України на замовлення ОСОБА_1 , яким встановлено, що причиною виникнення події ДТП стала невідповідність дій водія автопоїзда «Камаз 53212», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_2 технічним нормам вимог п. п. 31.4, 31.4.7 «д» ПДР, оскільки він сформований на підставі вихідних даних наданих позивачем, що не відповідають встановленим обставинам справи. Указаний висновок не містить відомостей про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та його підготовку для подання до суду. Ураховуючи викладене, матеріалами справи не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та діями відповідача ОСОБА_2 , а саме складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у покладенні на особу обов`язку з відшкодування майнової та моральної шкоди. Під час розгляду справи позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_2 вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження його діями транспортного засобу позивача. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав покладення на відповідачів обов`язку відшкодування матеріальних збитків, моральної шкоди та відмову у задоволенні позову. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно залишив без розгляду клопотання представника позивача про призначення комплексної експертизи з огляду на таке. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно положень частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справа не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Отже, процесуальний обов`язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу. Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі №573/1677/18. У пункті 17 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року № 5 роз`яснено, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими. Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Крім того, за приписами статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Частиною третьою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви, у разі необхідності, додається клопотання про призначення експертизи. Згідно з пунктом восьмим частини другої статті 197 ЦПК України суд у підготовчому засіданні вирішує питання про призначення експертизи. Ухвалою від 07 липня 2022 суд першої інстанції закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті. Отже, з цього моменту питання про призначення експертизи сторонами справи могло бути заявлене тільки з обґрунтуванням поважності причин пропуску строків його подання у визначеному процесуальним законодавством порядку для позивача разом із позовною заявою, або у підготовчому судовому засіданні. Представник позивача мав достатньо часу для ознайомлення з висновком експерта № СЕ-19/102-21/11552-ІТ від 22 квітня 2022 року та підготовки клопотання до закриття підготовчого провадження по справі, однак своїм правом не скористався та не подав обґрунтованого клопотання про поновлення процесуального строку для розгляду указаного клопотання. Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати сплачені у якості судового збору слід залишити за позивачем. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Люлика Р. І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2023 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за позивачем. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ судді: Тамара ДЕНИШЕНКО Віталій ОНІЩУК