Постанова 4857 № 380/326/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/326/22 пров. № А/857/4339/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р., представника позивача: Хомин Н.М. представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 380/326/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суддя в 1-й інстанції Желік О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення не зазначено, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В: На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі позивач, апелянт, ГУ ДПС у Львівській області) до фізичної особи ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податкового боргу в розмірі 185 954,35 грн.. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власністю об`єктів нежитлової нерухомості в загальній сумі 185954,35 грн. Оскільки платник податків самостійно не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання у строки, встановлені законом, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення з нього до бюджету відповідних коштів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Апелянт не погоджується з доводами, викладеними у вказаному судовому рішенні та вважає їх такими, що не враховують всіх обставин справи та не базуються на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Зазначено, що відповідно до вимог чинного податкового законодавства, згідно з ІС «Податковий блок» податковою адресою відповідача є: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою відповідача взято на податковий облік. Жодної інформації про зміну місця проживання чи про своє місцезнаходження відповідачем на момент скерування податкової вимоги від центрального органу територіальним органом не отримано у зв`язку з відсутністю таких змін у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків. Контролюючим органом зазначено, що станом на даний час до Державного реєстру фізичних осіб внесено податкову адресу: АДРЕСА_1 Отже, податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення скеровано за місцем податкової адреси. Апелянт вважає, що контролюючий орган діяв правомірно, відповідно до вимог податкового законодавства, а тому наявні усі передбачені чинним законодавством підстави для стягнення з відповідача податкового боргу. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з довідкою про податкову заборгованість ОСОБА_1 від 01.06.2021 №6410/5/13-01-13-03 станом на 21.05.2021, за платником податків числиться заборгованість з: /18010900/ орендна плата з фізичних осіб 117 289,58 грн.; /18010200/ податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власністю об`єктів житлової нерухомості 68664,77 грн. Податковий борг у відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення №769275-5505-1306 від 18.03.2020, яким визначено суму грошового зобов`язання 58 644,79 грн., податкового повідомлення-рішення №769275-5505-1306/1 від 29.12.2020, яким визначено суму грошового зобов`язання 58644,79 грн., податкового повідомлення-рішення №0036385-0420-1307 від 28.09.2020, яким визначено суму грошового зобов`язання 68964,77 грн. Контролюючий орган сформував та направив на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 05.11.2019 №245840-55 на суму 58644,79 грн.. Оскільки відповідач добровільно вказані суми не погасив, позивач звернувся до суду із цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що копії податкових повідомлень-рішень №769275-5505-1306 від 18.03.2020, №769275-5505-1306/1 від 29.12.2020, №0036385-0420-1307 від 28.09.2020, а також копія податкової вимоги форми «Ф» від 05.11.2019 №245840-55 скеровувалися відповідачу податковим органом за наступною адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місяця проживання ГУ ДМС у Львівській області, наданої на інформаційний запит суду 18.02.2022, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 03.02.2006 є наступна адреса: АДРЕСА_2 . Суд першої інстанції наголосив, що сума грошового зобов`язання набуває статусу узгодженої виключно у разі не оскарження особою у визначений законом строк належно вручених/надісланих їй податкових повідомлень-рішень. Так, податкові повідомлення-рішення №769275-5505-1306 від 18.03.2020, №769275-5505-1306/1 від 29.12.2020, №0036385-0420-1307 від 28.09.2020, а також копія податкової вимоги форми «Ф» від 05.11.2019 №245840-55 надсилались відповідачу податковим органом на іншу адресу, аніж на ту, за якою він фактично зареєстрований. Зважаючи на те, що Головним управлінням ДПС у Львівській області не надсилались вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога за реальною адресою місця реєстрації позивача, вказана сума грошового зобов`язання не може вважатися узгодженою. Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з тим, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, однак враховуючи наведені судом першої інстанції мотиви такої відмови, колегія суддів зазначає таке. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Як визначено підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Податкова вимога письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України) Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Згідно з підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у випадках встановлених у вказаному підпункті (підпункт 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України). Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з п. 56.12 ст. 54 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (підпункт 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (підпункт 56.18 п. 56.18 ст. 56 ПК України). Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян). Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.58.3 ст. 58 ПК України). Відповідно до п. 42.1-42.3 ст. 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Згідно з п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України). Абзац перший п. 45.1 ст. 45 ПК України містить вимогу про те, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Пунктом 70.1 ст. 70 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). Згідно з підпунктами 70.2.1-70.2.6 п. 70.2 ст .70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру). Відповідно до п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Досліджуючи матеріали справи, зокрема, податкові повідомлення-рішення (копії) №769275-5505-1306 від 18.03.2020, №0036385-0420-1307 від 28.09.2020, №769275-5505-1306/1 від 29.12.2020 та податкову вимогу форми «Ф» №245840-55 від 05.11.2019, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи надіслані ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . Разом з тим, згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місяця проживання ГУ ДМС у Львівській області, наданої на інформаційний запит суду першої інстанції 18.02.2022, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 03.02.2006 є наступна адреса: АДРЕСА_2 . Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до матеріалів апеляційної скарги апелянтом долучено інформацію про реєстраційні дані платника податків ОСОБА_1 , зі змісту якої встановлено, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Будь-яких доказів про те, що відповідачем подавались зміни про місце проживання сторонами до матеріалів справи не надано. Дійсно у вказаній інформації міститься зазначення адреси: АДРЕСА_3 , однак така значиться довідково у реєстраційних даних платника в ДПІ за неосновним місцем обліку та не впливає на податкову адресу відповідача. Отже, враховуючи положення ст.ст. 73-76 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган надсилав податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу на поштову адресу, яка є дійсним місцем проживання відповідача. При цьому, колегія суддів наголошує про відсутність відомостей щодо зміни податкової адреси та належним чином повідомлення відповідачем контролюючого органу, як передбачено п. 70.7 ст. 70 ПК України. Колегія суддів зауважує, що контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати дані Державного реєстру та облікової картки платника та/або розшукувати місцезнаходження платника податку, однак суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №420/26492/21 та від 28.02.2023 у справі №160/27532/21. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС у Львівській області не надсилались вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога за реальною адресою місця реєстрації позивача, а тому вказана сума грошового зобов`язання не може вважатися узгодженою, є помилковими. Не зважаючи на викладене, колегія суддів звертає особливу увагу позивачу на те, що податкові повідомлення рішення та податкова вимога згідно з положеннями ПК України вважаються належним чином врученими відповідачу, якщо направлені за податковою адресою відповідача поштовими відправленнями з рекомендованими повідомленнями, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника. Однак, зі змісту письмових доказів долучених до матеріалів справи встановлено, що вказані документи направлялись позивачем на зареєстровану адресу ОСОБА_1 не у спосіб встановлений ПК України. Так, факт надсилання податкової вимоги форми «Ф» від 05.11.2019 контролюючий орган підтверджує фіскальним чеком від 15.11.2019 та списком поштових відправлень, де серед іншого значиться адреса позивача та його прізвище з ініціалами; форма відправлення р/повід, без зазначення вмісту відправлення, що не узгоджується з вимогами ст. 59 ПК України. З метою підтвердження факту належного відправлення податкових повідомлень-рішень від 18.03.2020, від 28.09.2020, від 29.12.2020 до матеріалів справи долучено копію лицевої сторони одного поштового конверта з відбитком поштового штемпелю про прийняття для відправлення 31.12.2020 (при цьому податкові повідомлення-рішення прийняті зі значними розривами у часі) з довідкою відділення поштового зв`язку про повернення поштового відправлення із відміткою «За закінченням терміну зберігання» 05.02.2021. Зворотної сторони вказаного поштового конверта не представлено. Вказане свідчить або про скерування вказаних трьох податкових повідомлень-рішень прийнятих з значними розривами у часі одним поштовим відправленням, або про відсутність доказів скерування податкових повідомлень-рішень, окрім прийнятого 29.12.2020. Колегія суддів у зв`язку з наданням вказаних вище доказів скерування відповідних податкових повідомлень-рішень позбавлена можливості надати оцінку відповідним фактам, однак зауважує, що за відсутності належних доказів їх надсилання, існують підстави стверджувати про допущення порушення порядку надсилання податкових повідомлень-рішень відповідно до приписів ст. 58 ПК України. Підсумовуючи викладене, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога контролюючим органом скеровувалися за податковою адресою відповідача, однак без додержання вимог ст.ст. 58, 59 ПК України, а тому відповідні документи не можуть вважатися врученими платнику податків. За таких обставин, сума заявленого до стягнення боргу не є узгодженою та не може бути стягнута в судовому порядку. Додатково, за запитом суду апеляційної інстанції, отримано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.06.2023 року. Вказаним запитом підтверджується про здійснення реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 в період 10.09.2021 року, та подальше проведення реєстрації підприємницької діяльності 28.03.2023 року. Судом апеляційної інстанції оглянуто письмовий документ, який долучено до матеріалів справи, за змістом якого вбачається про те, що Відділ погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ повідомляє про погашення ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) заявленого боргу в сумі 185 954,35 грн. в період 29.03.2023 року. Разом з тим, апелянт податковий орган, звертаючись з апеляційною скаргою 10.03.2023 року та на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції не реалізував свого права на відмову від позову. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України). З наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду в мотивувальній частині, з урахуванням висновків встановлених вище. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 380/326/22 змінити в частині мотивації відмови у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 12 липня 2023 року