Постанова 4857 № 607/9328/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/9328/22 пров. № А/857/6098/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2023 року у справі № 607/9328/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Сливка Л. М., час ухвалення рішення 20.03.2023 року, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 20.03.2023 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №541315 від 02 липня 2022 року, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.125, ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення з урахуванням вимог ст.36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що інспектором патрульної поліції було допущено порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та його право на ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень, подання доказів, заявлення клопотань, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Зазначає, що транспортний засіб був зупинений на підставі орієнтування, однак докази на підтвердження наявності підстав для зупинки транспортного засобу йому не були надані, що дає підстави вважати про відсутність таких. З врахуванням наведеного вважає, що порушення інспектором процедури розгляду справи є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник позивача (апелянта) Пацула В. О. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представник позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2022 року поліцейським взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП капралом поліції Рибалко О.О. винесено оскаржувану постанову серії БАБ №541315, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.125, ч.4 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 02 липня 2022 року о 07 год. 47 хв. по вул. Олени Теліги, 7 у м. Тернополі позивач керував транспортним засобом «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки на вимогу працівників поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортними засобами Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, чим порушив вимоги п.2.1 (а), 9.9 (б) ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення за ст.125, ч. 4 ст.126 КУпАП. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ст.125 та ч.4 ст.126 КУпАП, а саме: порушення п.п.2.1(а), 9.9(б) ПДР України та правомірно накладено адміністративне стягнення на підставі ст.36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн, тому підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №541315 від 02 липня 2022 року відсутні. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ст.251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.п. 2.1(а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Пункт 9.9(б) ПДР України передбачає, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Згідно зі ст.125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження. За змістом ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 02 липня 2022 року о 07 год. 47 хв. по вул. Олени Теліги, 7 у м. Тернополі керував транспортним засобом «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки на вимогу працівників поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортними засобами Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, чим порушив вимоги п.2.1 (а), 9.9 (б) ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення за ст.125, ч. 4 ст.126 КУпАП. Ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. За приписами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Колегією суддів оглянуто та досліджено відеозаписи з автомобільного відеореєстратора поліцейського та камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R та міститься в матеріалах справи (а.с.25), з якого вбачається, що позивач після зупинки транспортного засобу на вимогу працівників поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, крім того, ОСОБА_1 повідомлено про причини зупинки транспортного засобу, зокрема зазначено, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача була наявність вказаного автомобіля в орієнтуванні, оскільки в працівників поліції була інформація про можливе вчинення позивачем адміністративного правопорушення та зобов`язано пред`явити документи для перевірки, що стверджує той факт, що позивача правомірно зупинено з метою перевірки інформації про наявність та/або відсутність адміністративного правопорушення. При цьому, у матеріалах справи міститься рапорт старшого інспектора-чергового відділу чергової служби УПП в Тернопільській області ДПП капітана поліції Андрія Фурмана від 02 липня 2022 року, зі змісту якого вбачається, що під час несення ним служби в добовому наряді з 01 липня 2022 року по 02 липня 2022 року о 20 год 45 хв до нього звернувся екіпаж «Юпітер-151» нічної зміни та повідомив, що ними отримано повідомлення від невідомої громадянки про те, що по вул. Транспортна, 10 припаркований транспортний засіб «Fiat Doblo», з номерним знаком НОМЕР_1 , водій якого ймовірно керує в стані алкогольного сп`яніння і це відбувається не вперше. За вказаним повідомленням було зорієнтовано особовий склад батальйону УПП в Тернопільській області ДПП. Крім того, з вищевказаного відеозапису вбачається, що позивач у ході спілкування з інспектором поліції не заперечував факту відсутності посвідчення водія та покликався на те, що забув у військовій частині, разом з тим, у продовженні відеозапису зафіксовано встановлення інспектором патрульної поліції факту позбавлення позивача права керування транспортними засобами на строк один рік згідно з постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2021 року. Про фіксацію вчиненого правопорушення повідомлено позивача та зазначено в оскаржуваній постанові (а.с.9). Колегія суддів звертає увагу на те, що з долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається, що працівником поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не були дотримані вимоги передбачені КУпАП, доказів протилежного позивачем не надано, що спростовує доводи апелянта в цій частині. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належними доказами доведено факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ст.125 та ч.4 ст.126 КУпАП, а саме: порушення п.п.2.1(а), 9.9(б) ПДР України та правомірно накладено адміністративне стягнення на підставі ст.36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн, тому підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №541315 від 02 липня 2022 року відсутні. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2023 року у справі №607/9328/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 12 липня 2023 року.