Постанова Київський апеляційний суд № 753/12717/22

Єдиний унікальний номер справи 753/12717/22 Провадження №22-ц/824/8796/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Загороднього С.А., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Ухвалою суду від 23.02.2023 року позов залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки 08.03.2022 року сімейним судом м. Едреміт (Турецька Республіка) відкрито провадження у справі № 2022/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розлучення з проханням про опікунство. 02.03.2023 року відповідач подав до суду заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 євро, які він поніс через необґрунтовані дії позивача, пов`язані з пред`явленням позову, тоді як у провадженні сімейного суду м. Едреміт (Турецька Республіка) вже перебував на розгляді аналогічний спір. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення вищевказаної заяви. 15.05.2023 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. В судове засідання 01.06.2023 року позивач не з`явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне: Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу з позивача на користь відповідача, суд першої інстанції свою позицію обґрунтовував тим, що заявником не було доведено необґрунтованості дій позивача, які б виражались у тому, що вона на момент пред`явлення позову про розірвання шлюбу до ОСОБА_1 , володіла інформацією про відкриття судового провадження сімейним судом м. Едреміт (Турецька Республіка). Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовував тим, що саме суд відмовив відповідачу в прийнятті доказів, які підтверджують наявність у позивача вищевказаної інформації. У відповідності до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Вищевказана правова конструкція передбачає право відповідача на вимогу про компенсацію здійснених ним судових витрат лише у разі визнання дій позивача, які потягли такі витрати, необґрунтованими. В даному випадку, суд першої інстанції пов`язав можливість визнання дій позивача необґрунтованими з фактом її обізнаності про існування аналогічної справи в Турцькій республіці. Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим. Враховуючи вищенаведені норми, для задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат, в даному випадку ним мали буди представлені до суду докази, що обґрунтовують обізнаність позивача з фактом розгляду сімейним судом м. Едреміт (Турецька Республіка) справи про розлучення сторін до/на момент подачі нею такого позову до суду в Україні. Оскільки дане питання виникло саме на стадії вже після закриття провадження у справі, однак на час вирішення судом питання щодо судових витрат, з точки зору апеляційного суду відповідачу судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в можливості подання доказів на підтвердження своєї позиції з питання, що було предметом судового розгляду. В суді апеляційної інстанції вказану можливість відповідачу було відновлено, за його клопотанням до матеріалів справи долучені докази, подані відповідачем на підтвердження його позиції. Не зважаючи на задоволення клопотання відповідача про долучення до справи роздруківки електронного листування сторін в менеджері «WhatsApp» в паперовому вигляді та перекладу наявного в зазначеній роздруківці англійського тексту українською мовою із нотаріальним засвідченням підпису перекладача, з точки зору апеляційного суду відповідачем так і не було доведено того факту, що на час звернення до суду із позовом в Україні, позивачу було відомо про існування судової справи в Турецькій республіці. Так, з вищевказаної роздруківки переписки сторін вбачається, що сторони спілкувалися стосовно ситуації у м. Києві та повернення позивача з дитиною до міста. При цьому, у повідомленні від 18.10.2022 року зазначено фразу: «До речі, я вже отримав опікунство над ним». З точки зору апеляційного суду представлені до суду докази не містять жодної інформації стовно того, що в Турецькій республіці розглядається справа про розірванню шлюбу між сторонами, а інтерпретація відповідача змісту вищевказаних повідомлень не може бути прийнята судом, оскільки не містить жодної інформації ні про розірвання шлюбу (а саме це було предметом розгляду даної справи), ні взагалі посилання на будь-який судовий процес. Твердження відповідача про те, що до вказаних повідомлень було долучено фотографічне зображення рішення Турецького суду про встановлення опікунства над дитиною не підтверджується наданими ним самим документами (паперовими роздруківками електронного документу). При цьому відповідачем не було надано до суду в електронній формі самого документу, який повинен мати певну форму та бути підписаний електронним цифровим підписом. Надані ж ним паперові роздруківки не дають можливості встановити обґрунтованості тверджень відповідача. Враховуючи вищевказане а також заперечення позивачем факту обізнаності з тим, що на момент подання даного позову вона вже володіла інформацією стосовно існування судової справи про розірвання шлюбу в Турецькій республіці, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апелянт жодним чином не спростував тих обставин, які були покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваної ухвали. З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про про стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : АпеляційускаргуОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько