Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/1570/20

Справа № 308/1570/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11.07.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/401/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2020. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті ) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 374066 від 05.02.2020 та постанови судді від 27.02.2020 вбачається, що 05.02.2020 о 20 год ОСОБА_1 по вул. Електрозаводській, 45 в м. Ужгороді, керував транспортним засобом марки «Fiat» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови судді від 27.02.2020 щодо нього та закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, і в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення, оскільки при запровадженні справи він зазначав, що приймає медичні препарати після складної операції, що виключає вживання ним алкоголю. Суд не допитав свідків зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не мав права посилатись на їх письмові пояснення, також матеріали справи не містять його пояснень. Судом першої інстанції грубо порушено його право на захист, оскільки про розгляд справи його не повідомлялось, участі у розгляді справи не приймав. Окрім того, наполягав на проведенні його огляду в закладі охорони здоров`я, оскільки з результатами не погодився, однак йому пройти такий огляд не -2- пропонувалось. Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції порушив порядок розгляду справи, оскільки суд не зачитував обставини, зазначені у протоколі, не роз`яснював прав та обов`язків, не досліджував доказів, а обмежився довільною розмовою. Накладене на нього стягнення є надмірно суворим, оскільки він до адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, має малолітнього утриманця, його робота, пов`язана з керуванням транспортним засобом, що є єдиним джерелом доходу його та сім`ї, а застосування стягненя у виді позбавлення права керування транспортними засобами поставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище та матиме для нього надмірний та непропорційний тягар. Крім того вважає, що з дня вчинення нібито ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП минуло більше трьох місяців, відповідно до ст. 38 КУпАП, стягнення не може бути накладено, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Шкорки І. М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Ці вимоги закону, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», -3- затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 374066 від 05.02.2020, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 374066 від 05.02.2020, ОСОБА_1 05.02.2020 о 20 год по вул. Електрозаводській, 45 в м. Ужгороді, керував транспортним засобом марки «Fiat» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер», чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: роздруківкою тесту № 1813 від 05.02.2020, відповідно до якого ОСОБА_1 о 20 год 05 хв 05.02.2020 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, проміле 0,34 %; поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які засвідчили результати проведеного огляду на стан сп`яніння, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та додатком у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, всупереч доводів апеляційної скарги, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 374066 від 05.02.2020 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , надавши пояснення, що приймає лікарські засоби по стану здоров`я. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Закарпатській області Галатибою М. Ю. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. -4- Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 374066 від 05.02.2020 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Всупереч доводам ОСОБА_1 , поліцейським у протоколі зазначено, що огляд водія проведений у зв`язку з виявленими ознаками - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, за допомогою приладу «Драгер». Результат огляду на стан сп`яніння 0,34 проміле. Від підпису в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 відмовився. Обставини огляду, своїми підписами засвідчили і свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. Апеляційний суд врахоує, що результат тесту ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції, а саме 0,34 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, виключаючи можливу технічну похибку. Стосовно інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема щодо необґрунтованого врахування письмових пояснень свідків, без їх безпосереднього допиту в судовому засіданні, то вони також не спростовують доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вказував на те, що суд першої інстанції не допитав свідків, зазначених у протоколі, які могли надати пояснення, що мають істотне значення для розгляду справи, разом з тим, з відповідним клопотанням ОСОБА_1 , до суду першої інстанції не звертався. Згідно ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі, тобто виклик в судове засідання свідків є правом суду, а не обов`язком, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не допитано свідківє неспроможними. Разом з тим, судом не встановлено під час розгляду справи і те, що у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які були свідками проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» для визначення стану алкогольного сп`яніння, були підстави для обмови ОСОБА_1 , на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість вищевказаних свідків у результатах розгляду справи. Крім того, за клопотанням ОСОБА_1 апеляційний суд викликав свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судові засідання, які були призначені на 28.12.2021, 21.04.2022, 19.12.2022, однак дані свідки в судове засідання з`явились. Тому, апеляційний суд не вбачає підстав повторного викику свідків та відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з їх неявкою. Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що всупереч вимог ст. 268 КУпАП суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , без його належного сповіщення про -5- час і місце розгляду справи, апеляційний суд вважає також такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки як слідує з постанови суду, ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи, надава суду пояснення, які зі всією повнотою відображені у судовому рішенні і їм дана відповідна правова оцінка. Доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейські не забезпечили його огляд в медичному закладі, також безпідставними, оскільки як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських ОСОБА_1 висловлював незгоду з результатами огляду проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу та не наполягав на проведенні такого в закладі охорони здоров`я. Окрім того, допитана за клопотання сторони захисту поліцейський взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Закарпатській області Галатиба М. Ю., пояснила, що нею складався протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Особисто нею не пропонувалось ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу в разі його незгоди з результатами проведеного відносно огляду на стан сп`яніння проведеного на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу. Разом з тим, про таку можливість було запропоновано поліцейським ОСОБА_5 , який перебував з нею в одному екіпажі й також був присутнім при проведенні огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, однак останній не виявив бажання їхати в лікарню. Аналізуючи наведені обставини та отримані в судовому засіданні пояснення свідка ОСОБА_6 , апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що поліцейським необхідно було направляти ОСОБА_1 для проведення огляду в заклад охорони здоров`я. Посилання ОСОБА_1 на незаконність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а також упередженість та зацікавленість працівників поліції у його притягненні до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердженні під час апеляційного розгляду. Крім того, вважаючи дії працівників незаконними, ОСОБА_1 чи його захисник не надали підтверджень того, що такії дії поліцейськи оскаржені у передбаченому законом порядку. Також, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено й даних про те, що в ОСОБА_6 , яка була допитана в якості свідка апеляційним судом, були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, такі дані в матеріалах справи також відсутні й до апеляційної скарги таких також не додано. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Що стосується доводів апеляційної скарги про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент апеляційного розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП, то апеляційний суд розцінює їх як такі, що ґрунтуються на власному хибному тлумаченні положень закону. Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. -6- В справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 судове рішення про накладення на нього адміністративного стягнення, а саме постанова судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2020, винесена в межах строку, передбаченого ч. 6 ст. 38 КУпАП, а апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд вже прийнятого рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності щодо правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права. Закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП на стадії апеляційного перегляду судового рішення не є наслідком скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з чим відповідні апеляційні вимоги не можуть бути задоволені. Протилежне тлумачення положень ст. 38 КУпАП призвело б до того, що переважна більшість справ про адміністративні правопорушення підлягали б закриттю на стадії апеляційного провадження, що не відповідає завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. -7- При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_1 та його захисником-адвокатом Шкоркою І. М., не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.02.2020 щодо нього, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя