Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/5988/20

Справа № 308/5988/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01.06.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю секретаря судових засідань Чейпеш С.І., захисника - адвоката Петрецького С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/762/20, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2020. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 ( десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №187108 від 19.06.2020 та постанови судді від 07.08.2020 вбачається, що 19.06.2020 о 13 год. 55 хв. в м.Ужгороді по вул.Грибоєдова,17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2115 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (підвищена жвавість, рухливість ходи, мови, зіниці очей не реагують на світло). Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить постанову суду від 07.08.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з`ясування фактичних обставин справи, в тому числі у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не відповідає вимогам ст.ст.245,252,268 КУпАП та є порушенням права на захист. Також зазначає про те, що судом невірно визначено склад адміністративного правопорушення та не встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності. В обґрунтування вказаних обставин ОСОБА_1 посилається на те, що суд, як на доказ його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, послався у постанові на протокол про адміністративне правопорушення від 19.06.2020, пояснення свідків, один з яких заявив, що не має водійських прав, що не стало перешкодою у залученні його свідком в справі. Вважає, що таке формулювання описової частини постанови суду вказує на відсутність з`ясування будь-яких обставин -2- справи, зокрема у ній не зазначено обов`язкового елементу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - об`єктивної сторони, а саме: відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що відображено у протоколі. Окрім того, вказує на те, що особа правопорушника ні в ході запровадження справи, ні в ході судового розгляду не встановлена. Наголошує на тому, що 19.06.2020 на вул.Грибоєдова,17 в м.Ужгороді за кермом автомобіля знаходився не він, а його брат-близнюк ОСОБА_3 , з яким він не підтримує жодних стосунків і який міг під час зупинки працівниками поліції скористатись його прізвищем та іменем, до того ж вони з братом різної тілобудови. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено 19.06.2020 відносно його брата, а не на нього особисто, вважає, що зазначене не могло бути підставою для притягнення саме його до адміністративної відповідальності. У протоколі невірно відображено ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема, такої як відсутність реакції зіниці ока на світло, оскільки згідно п.4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015, до ознак наркотичного сп`яніння належить, зокрема звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло. Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився. Останній рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду в черговий раз не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП. Крім того апеляційний суд враховує думку захисника -адвоката Петрецького С.І., який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Петрецького С.І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено -3- адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 19.06.2020 о 13 год. 55 хв. в м.Ужгороді по вул.Грибоєдова,17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2115 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (підвищена жвавість, рухливість ходи, мови, зіниці очей не реагують на світло). Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №187108 від 19.06.2020, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як -4- щодо змісту так і щодо форми; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 19.06.2020, які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану наркотичного сп`яніння; належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДП18 № 816485 від 19.06.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 19.06.2020 о 13 год. 30 хв. в м. Ужгороді по вул.Грибоєдова,17, керував транспортним засобом марки ВАЗ-2115 номерний знак НОМЕР_1 з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП, даними відеозаписів з нагрудних камер поліцейських. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. При розгляді справи, апеляційний суд враховує, що згідно п.1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак наркотичного сп`яніння, окрім інших, віднесено: порушення мови, підвищена жвавість та відсутність реакції зіниць на світло, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, від проходження якого правопорушник відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Закарпатській області Нанівський В.В. був упередженим при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Крім того, апеляційний суд оглянув відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом при прийнятті рішення порушено його право на захист та інші процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вимоги закону щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином дотримані. -5- З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді постановлена 07.08.2020 за відсутності ОСОБА_1 , який повторно не з`явився на розгляд справи щодо нього без поважних причин, при цьому подав заяву про об`єднання адміністративних матеріалів в одне провадження, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи щодо нього. При цьому, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. При таких даних, судом було прийнято вірне рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, що не можна вважати порушенням вимог ст.268 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у мотивувальній частині постанови суті правопорушення, зокрема не відображення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки у постанові вказано про порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього ружу України, суть якого зводиться до того, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про невірне встановлення особи правопорушника також не знаходять свого підтвердження. Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 19.06.2020 по вул. Грибоєдова в м.Ужгороді, автомобілем ВАЗ 21015 д.н.з. НОМЕР_1 він не керував, а знаходився вдома, що може підтвердити його мама. Зазначив, що можливо за кермом даного автомобіля в той час був його брат ОСОБА_3 , який і пред`явив поліцейським належний йому, ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 . Допитаний за клопотанням сторони захисту судом апеляційної інстанції сідок ОСОБА_3 показав, що 19.06.2020 близько 14 год. на вул.Грибоєдова в м.Ужгороді саме він керував транспортним засобом марки ВАЗ 21015 д.н.з. НОМЕР_1 . Після зупинки транспортного засобу надав поліцейським водійські права брата, які випадково знайшов в його старій курточці та передав на вимогу працівників поліції з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки знав, що такі належать саме йому. Інших доказів про те, що протокол фактично складено не відносно ОСОБА_1 , а відносно його брата ОСОБА_3 , апеляційному суду не надано, а допитаний за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_5 не зміг ані підтвердити версію ОСОБА_1 про те, що він 19.06.2020 на місці зупинки транспортного засобу не перебував, ані спростувати її в тій частині, що від проходження огляду на стан сп`яніння відмовлявся саме ОСОБА_3 , зазначивши, що всіх обставин він не пам`ятає, в тому числі і тих, що стосуються встановлення особи правопорушника. -6- Крім того, з оглянутих апеляційним судом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що на місці зупинки ОСОБА_1 була присутня його мама ОСОБА_7 , від якої жодних заперечень з приводу правильності встановлення особи водія та його анкетних даних не поступало. Аналізуючи отримані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 та свідків, апеляційний суд констатує, що особу водія було встановлено поліцейським по даних паспорта, а не на підставі посвідчення водія, у зв`язку з чим показанням свідка ОСОБА_3 надається критична оцінка, оскільки такі суперечать матеріалами справи та направлені на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення. Також, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірне зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп`яніння, оскільки згідно п.1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак наркотичного сп`яніння, окрім інших, віднесено, зокрема і відсутність реакції зіниць на світло, і саме ця ознака відображена у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові суду. Крім того, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається. -7- Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2020 щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя