Постанова Полтавський апеляційний суд № 545/5018/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/5018/22 Номер провадження 22-ц/814/2736/23Головуючий у 1-й інстанції Богомолова Л.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді Чумак О.В. , суддів: Дряниці Ю.В., Абрамова П.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 року, ухвалене суддею Богомоловою Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про відшкодування шкоди. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, встановила: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, у сумі 660 000,00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 квітня 2022 року він звернувся до Височанської селищної ради з запитом на отримання інформації стосовно створення в територіальній громаді Ради оборони відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», але не отримав відповіді на свій запит у встановлений законом строк. У зв`язку з чим вважає, що йому завдано моральну шкоду у розмірі 660 000,00 гривень посадовими особами Височанської селищної ради ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та самим розпорядником інформації Височанською селищною радою. Розпорядженням Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Харківського районного суду Харківської області на Полтавський районний суд Полтавської області. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.10.2022 року справа прийнята до провадження, призначена до розгляду в порядку спрощеного провадження. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органом місцевого самоврядування, - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, а також розглянути її клопотання, що подавались ним до місцевого суду. Вказував, що місцевий суд відкрив провадження у справі, де відповідачем зазначив Височанську селищну раду Харківського району, яка не має статусу юридичної особи. В порушення вимог ст. 274 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, та всупереч вимог процесуального закону прийняв до уваги відзив відповідача на позов. Не розглянув поданих ним клопотань під час підготовчого провадження. Також вказав на невідповідність рішення місцевого суду вимогам ст. 265 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Сторони, будучи належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи на електронні адреси, у судове засідання 29.06.2023 не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Згідно п. 7 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Суд першої інстанції встановив, що 08.04.2022 року ОСОБА_1 надіслав до Височанської селищної ради запит на отримання публічної інформації, а саме отримання рішення про утворення у Височанській селищній громаді, органом місцевого самоврядування, Ради оборони, на виконання вимог ст.6 Указу Президента України В.О. Зеленського №61 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з вказанням персонального складу осіб, що входять до Ради оборони Височанської селищної територіальної громади (а.с. 4). 07.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо не отримання відповіді від відповідача у встановлений законом строк (а.с.8 зворот). 08.07.2022 року Височанська селищна рада листом №03-09/855 повідомила начальника Управління моніторингу прав на звернення та інформацію Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про те, що у журналі реєстрації інформаційних запитів, що надходять до Височанської селищної ради, отримання п`яти запитів позивача від 08.04.2022 року не зафіксовано. Просять повідомити вхідні номери вказаних запитів (а.с. 9). За доводами позивача моральна шкода в цій цивільній справі обумовлюється тим, що він зазнав моральних страждань внаслідок того, що його запит про надання публічної інформації розглянуто неналежним чином. Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідачів, оскільки надані позивачем докази не підтверджують ту обставину, що відповідачем були порушені його права та завдана моральна шкода, а також наявності прямого причинного зв`язку між діяннями відповідача, Височанською селищною радою, та заподіянням позивачу моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої вказаної статті кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У статті 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Згідно частини 1статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством. Згідно пункту 9 вказаної постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ). Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Оскільки для наявності зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей12,81 ЦПК України є обов`язком позивача. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди. У статтях 1173,1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №757/38064/16-ц. Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем ОСОБА_1 не доведено завдання йому моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача Височанської селищної ради, оскільки надані позивачем докази не підтверджують ту обставину, що відповідачем були порушені його права та спричинена моральна шкода. Також позивачем не надано доказів того, що саме відповідачем були вчинені неправомірні дії чи бездіяльність, які призвели до спричинення йому моральної шкоди. Враховуючи те, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, оскільки він не надав суду належних та допустимих доказів, які би підтверджували вказану обставину, а також не надав суду доказів наявності прямого причинного зв`язку між діяннями відповідача - Височанською селищною радою та заподіянням позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційна скарга не містить жодного доводу на спростування вказаних висновків місцевого суду. Частиною 4 статті 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно позовної заяви ОСОБА_1 просить стягнути на його користь з відповідача 660 000,00 грн моральної шкоди, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом станом на 1 січня 2022 року, у якому подано позов. Позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується. Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Богомолової Л.В. від 26.10.2022 ця справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, що є порушенням норм ЦПК України (а.с. 8). Заяву-заперечення ОСОБА_1 проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження місцевий суд залишив поза увагою (а.с. 10). Отже доводи апеляційної скарги позивача у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В ухвалі судді Полтавського районного суду від 26.10.2022 про відкриття провадження у справі відповідачем зазначено Височанська селищна рада Харківського району Харківської області (а.с. 8). Згідно позовної заяви відповідачем є Височанська селищна рада. 03.11.2022 позивач подав до суду першої інстанції заяву про виправлення описки в ухвалі суду від 26.10.2022 (а.с. 9), яка ухвалою суду від 11.11.2022 задоволена та внесено відповідні виправлення у назві відповідача (а.с. 22). Згідно з ч. 4 ст. 178 ЦПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Пунктом 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Згідно вимог частин 5,6 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Частиною 7 вказаної статті передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Частиною 8 вказаної статті передбачено, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Статтею 178 ЦПК України визначено вимоги до форми та змісту відзиву на позовну заяву. Матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2022 до місцевого суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив відповідача на позов разом із доказами його надіслання позивачу на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену в позовній заяві (а.с. 11-16). В клопотаннях до місцевого суду з процесуальних питань ОСОБА_1 зазначив, що подані відповідачем докази належним чином не завірені, а відзив не був йому належним чином надісланий (а.с. 18,19). Поряд із цим позивачем не заперечується факт отримання вказаного відзиву, який за формою та змістом відповідає передбаченим законом вимогам та надісланий на електронну адресу позивача, що передбачено законом. Отже доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не повинен був враховувати відзив на позовну заяву, не заслуговують на увагу. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є , зокрема, порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. З урахуванням наведених вище висновків, враховуючи те, що місцевий суд порушив порядок розгляду справи, рішення місцевого суду підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, отже, судові витрати слід віднести на рахунок держави. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, п. 7 ч. 3 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про відшкодування шкоди відмовити. Судові витрати віднести за рахунок держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11.07.2023. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця П.С.Абрамов