Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/13896/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" липня 2023 р. Справа№ 910/13896/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Чорногуза М.Г. Коробенка Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/13896/22 (суддя Гулевець О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс" до фізичної особи-підприємця Коробчинської Леонтини Валентинівни про стягнення 63 423,78 грн, УСТАНОВИВ: У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємства Коробчинської Леонтини Валентинівни (далі - відповідач) та, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути 52 884,96 грн заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та з централізованого опалення, а також 9491,73 грн інфляційних втрат коштів та 1047,09 грн 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надає житлово-комунальні послуги у будинку за адресою м.Київ, вул. Олеся Гончара, 26, а відповідач є власником нежитлового приміщення №86 у вказаному будинку, однак не в повному обсязі оплатила надані позивачем послуги за період з 01.11.2021 по 30.10.2022, у зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення заборгованість. Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилалась на те, що частину вказаних позивачем рахунків відповідач отримувала та вони одразу були сплачені, а іншу частину рахунків відповідач не надавав взагалі, окрім рахунку №204 від 27.01.2022, який відповідачем на початку червня 2022 року та 10.06.2022 був повністю сплачений, що підтверджується квитанцією про оплату; позивачем не надано будь-яких доказів, що ним передавалися або вчинялись дії щодо передачі відповідачем окремих рахунків на оплату, які за твердженням позивача передавались відповідачу та не були оплачені; також категорично не погоджується з твердженнями про надання послуг за обслуговування будинку за період березень-квітень 2022 року, адже за вказаний період послуги не надавались. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2023 року у позові відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс" 21.04.2023 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки розпорядження КМДА №1320, на яке послався суд, стосується іншого будинку; нарахування вартості теплової енергії позивачем здійснювалось на підставі показників вузла комерційного обліку тепла у приміщенні відповідача; рахунки, додані позивачем до позовної заяви, є первинними документами; факт надання послуг з централізованого опалення підтверджується актом від 28.09.2021 готовності до опалювального сезон, нарядом від 23.12.2021 на включення; обов`язок оплачувати отримані послуги встановлений імперативними нормами чинного законодавства; невиставлення/ненаправлення відповідачу рахунків не звільняє його від обов`язку оплатити послуги;частина наданих відповідачем квитанцій стосується оплати за попередні періоди; листи, додані відповідачем до відзиву, стосуються перерахунку власникам машиномісць плати за паркінг і не мають відношення до спірних правовідносин; надані відповідачем акти не є актами-претензіями, які мають складатись у випадку ненадання житлово-комунальних послуг, а до позовної заяви додані акти підрядних організацій, які надавали відповідні послуги. Також заявлено клопотання про долучення доказів, мотивоване тим, що 31.12.2022 під час масштабної ракетної атаки стався вибух в Солом`янському районі біля офісу позивача, внаслідок чого було частково пошкоджено майно житлового комплексу, де він знаходиться, тому до теперішнього часу більшість документації підприємства знаходить в підземному паркінгу та її доступу необхідний значний час, а при поданні позовної заяви у позивача не було доступу до всіх комор паркінгу, тому він не мав змоги надати документи, які підтверджують факт надання послуг відповідачу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 29 травня 2023 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи. 30.05.2023 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений 26.05.2023), у якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач зобов`язаний надавати відповідачу щомісяця рахунки на оплату послуг у паперовому вигляді; відповідачем були оплачені всі рахунки, які отримувались від позивача разом з актами надання послуг; рахунки за період з лютого по червень 2022 року позивачем відповідачу не передавались; рахунки на оплату та акти, які отримував відповідач, були підписані Ільїною І.І. і її підпис суттєво відрізняється від підпису на рахунках, які надані позивачем суду, що свідчить про їх формування і роздрукування перед подачею позовної заяви; позивачем не надано доказів споживання відповідачем саме того обсягу теплової енергії, який зазначено у спірних рахунках на оплату; відповідач не погоджується із твердженням позивача про надання послуг за обслуговування будинку за період березень-квітень 2022 року, оскільки починаючі з 24.02.2022 до квітня 2022 року позивачем не надавались послуги по вивозу сміття, прибирання, технічного обслуговування ліфтів тощо, про що мешканцями складались відповідні акти; у розрахунку заборгованості за послуги централізованого опалення позивач зазначав різну вартість 1 Гкал за кожен місяць та посилався на розпорядження КМДА в яких визначена інша вартість 1 Гкал, ніж в наданому розрахунку;розрахунок 3% річних та інфляційних втрат не відповідає дійсності, оскільки зазначені там розмір боргу не підтверджується поданими доказами; не отримання рахунків мало наслідком не перерахування коштів, тому відсутні підстави для нарахування річних та інфляційних. Також заперечує проти долучення доказів, оскільки вони не були додані до позовної заяви, про неможливість надати вчасно вказані документи позивач не зазначав ні при поданні позовної заяви ні під час розгляду в суді першої інстанції, а зазначені апелянтом "нібито об`єктивні причини" не дають відповіді чому вказані докази не були разом з позовною заявою, яка датована 06.12.2022, а вибух, про який зазначає апелянт, стався 31.12.2022. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023, у зв`язку із перебуванням судді Кравчука Г.А. у відрядженні, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г. Розглянувши клопотання позивача про долучення доказів, апеляційний господарський суд виходить з наступного. Частиною 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Статтею 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Позивач до клопотання додав наступні докази: акт від 28.09.2021 готовності до опалювального сезон, акт №01559 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, наряд №1770 від 23.11.2021 на включення, розпорядження КМВА від 25.03.2022 №475, робочий проект №554/10-2011 вузлу комерційного обліку тепла офісні приміщення №86 на вул. Гончара, 26-28. У клопотанні позивач вказує, що 31.12.2022 під час масштабної ракетної атаки стався вибух в Солом`янському районі біля офісу позивача, було пошкоджено майно офісу, у зв`язку із чим документація переміщена до підземного паркінгу. Наведені доводи позивача відхиляються судом, оскільки позовна заява була складена 06.12.2022, тобто до вибуху, на який посилається позивач, як на підставу переміщення документів, а інших мотивів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції, позивач не навів. Враховуючи викладене, додані до клопотання нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту приймання-передачі житлових будинків вид 01.03.2010 багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26 був прийнятий в обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс". З 01.03.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс" є виконавцем послуг з утримання будинків и споруд та прибудинкових територій, а також з централізованого опалення у будинку №26 по вул. Олеся Гончара у м. Києві. Відповідно до п. 4.2. статуту ТОВ "Житло-Сервіс", затвердженого Рішенням учасника № 21/12/2021 від 21.12.2021, предметом діяльності ТОВ "Житло-сервіс", в тому числі, є надання житлово-комунальних послуг споживачам. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №206 від 08.04.2016 "Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим" (що було чинним в період нарахування плати за послуги) встановлений тариф на послугу для будинку за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, а також строк оплати - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розпорядженням КМДА №1320 від 25.10.2017 затверджено тарифи для ТОВ "Житло - Сервіс" щодо зазначених вище послуг на теплову енергію та встановлено вартість на послуги з централізованого опалення для всіх категорій споживачів. Доводи позивача про те, що вказане розпорядження стосується виключно будинку по вул.Протасів Яр, 8, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зі змісту розпорядження №1320 (https://old.kyіvcіty.gov.ua/done_іmg/f/РКМДА-1320-25102017.PDF) вбачається, що ним позивачу встановлені тарифи для всіх споживачів і сам позивач на третій сторінці позовної заяви посилається на це розпорядження. Коробчинська Леонтина Валентинівна, є власником нежитлового приміщення № 86, що розташований в житловому будинку в м. Києві по вул. Гончара Олеся, 26, площею 167,40 кв.м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності. За доводами позивача, між позивачем та відповідачем не укладено договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також з централізованого опалення. Проте, позивачем послуги надавались відповідачу в повному обсязі та належної якості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.11.2021 по 30.10.2022 позивачем надано відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на загальну суму 5273,10 грн та послуги з централізованого опалення на загальну суму 47 611,86 грн. На підтвердження чого позивач надав суду розпорядження КМДА №2176 від 191.2021 (яким встановлено тарифи на теплову енергію для КП ВО Київради (КМДА) "Київтеплоенерго"), договір №331071 від 06.01.2006 між позивачем та АЕК "Київенерго" на постачання теплової енергії у гарячій воді у будинок по вул.О.Гончара №26-28; акти приймання товарної продукції (теплової енергії) за грудень 2021 року та січень 2022 року між позивачем та КП "Київтеплоенерго" по договору від 17.07.2018 №331071, акт звіряння розрахунків між позивачем та КП "Київтеплоенерго" від 31.03.2022; договір №343/19 про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів між позивачем та ПП "Спеццкомунтехніка" від 01.02.2019 з графіком-дислокацією; підрядний договір №116 на проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів на 2020-2021 роки між позивачем та ТОВ "ВІЕС ЛІФТ" від 01.06.2020 з актами надання послуг з січня по червень 2022 року; договір про постачання електричної енергії споживчу від 17.12.2018 між позивачем та ТОВ "Київські енергетичні послуги" та розрахунки-розшифровки з січня по червень 2022 року; рахунки позивача на оплату з грудня 2021 року по червень 2022 року, покупцем за якими є відповідач. Позивач вказує, що відповідачем послуги не оплачувались у повному розмірі, претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути 52 884,96 грн основного боргу, а також інфляційні втрати коштів у розмірі 9491,73 грн та 3% річних у розмірі 1047,09 грн. Відповідач проти задоволення позову заперечив повністю посилаючись на те, що частину вказаних рахунків відповідач отримував та вони одразу були сплачені, зокрема, рахунки на оплату №79 від 13.10.2021, №6044 від 28.12.2021, №5427 від 26.11.2021. Іншу частину рахунків відповідач не надавав взагалі, окрім рахунку №204 від 27.01.2022, який відповідачем на початку червня 2022 року та 10.06.2022 був повністю сплачений, що підтверджується квитанцією про оплату. Відповідач звертав увагу, що позивачем не надано будь-яких доказів, що ним передавалися або вчинялись дії щодо передачі відповідачем рахунків на оплату №879 від 28.02.2022 №1454 від 31.03.2022, № 2186 від 29.04.2022, №2386 від 31.05.2022, №2788 від 29.06.2022, які за твердженням позивача передавались відповідачу та не були оплачені. Також категорично відповідач не погоджується з твердженнями про надання послуг за обслуговування будинку за період березень-квітень 2022 року, адже за вказаний період послуги не надавались, на підтвердження чого відповідач надав акти від 11.03.2022, від 25.03.2022, від 04.04.2022, від 15.04.2022, від 30.04.2022 та листі № 318 від 26.10.2022, № 370 від 04.11.2022, № 447 від 28.12.2022, № 347 від 28.10.2022. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту надання ним житлово-комунальних послуг по спірному приміщенню та не надано доказів на підтвердження факту виставлення рахунків відповідачу для оплати наданих послуг. Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у позові з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно частини 1 статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території. Згідно ст. 360 ЦК України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Позивач вказує, що між сторонами відсутні договірні відносини, однак позивач здійснював фактичне постачання теплової енергії до належного відповідачці нежитлового приміщення, а також надавав послуги з обслуговування та утримання будинку по вул.Гончара, 26, тому у неї виникло зобов`язання з оплати вартості цієї теплової енергії та наданих позивачем послуг. За змістом Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли правовідносини із надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та з централізованого опалення. Згідно статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частиною 1-2 статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов`язку з оплати фактично спожитих послуг, оскільки у пункті 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 (надалі - Правила). Згідно з пунктом 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи розмір заборгованості з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території посилається на Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №206 від 08.04.2016 "Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим", яким затверджено тариф на послугу для будинку за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, а також строк оплати - до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Також позивач у позовній заяві посилається на розпорядженням КМДА №1320 від 25.10.2017, яким затверджено тарифи для ТОВ "Житло-Сервіс" щодо зазначених вище послуг на теплову енергію та встановлено вартість на послуги з централізованого опалення для всіх категорій споживачів. Таким чином, на підставі затверджених тарифів, позивач здійснив розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2022 року по червень 2022 року у розмірі 5273,10 грн та розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги з постачання опалення за період з листопада 2021 року по травень 2022 року у розмірі 47 611,86 грн. Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, факт здійснення господарської операції з надання послуг має підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У відповідності зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним житлово-комунальних послуг та послуг з постачання опалення у спірний період по спірному приміщенню, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, та яке знаходиться у власності відповідача. Зокрема, матеріали справи не містять актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), які б підтверджували надання позивачем послуг саме відповідачеві або за вищевказаною адресою. Додані позивачем до позову акти приймання-передавання товарної продукції (за теплову енергію) за грудень 2021 року, січень 2022 року та акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2022, не підтверджують обсяги теплової енергії, яка була фактично поставлена до приміщень відповідача та її вартість. При цьому, у вказаних актах послання на договір від 17.07.2018 №331071, який до матеріалів справи не доданий. Договори позивача іншими юридичними особами, які додані до позову, зокрема з АЕК "Київенерго", ПП "Спеццкомунтехніка", ТОВ "ВІЕС ЛІФТ", ТОВ "Київські енергетичні послуги", також не можуть слугувати належними доказами надання житлово-комунальних послуг відповідачу, їх обсягу та вартості. Водночас, відповідачем додано до матеріалів справи копії актів надання послуг: № 204 від 31.01.2022 на суму 31 546,05 грн, № 6044 від 31.12.2021 на суму 22 868,54 грн, №5427 від 30.11.2021 на суму 1054,62 грн, №4971 від 31.10.2021 на суму 1054,62 грн та рахунки на оплату послуг до вказаних актів: №204 від 27.01.2022, №6044 від 28.12.2021, №5427 від 27.11.2021, №79 від 13.10.2021, №4971 від 28.10.2021. Відповідачем було здійснено оплату за надані послуги позивача у період з жовтня 2021 року по січень 2022 року на підставі зазначених вище рахунків на оплату (№204 від 27.01.2022, №6044 від 28.12.2021, № 79 від 13.10.2021, №5427 від 27.11.2021, №4971 від 28.10.2021), що підтверджується квитанціями, які наявні в матеріалах справи. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки вказаною нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Однак, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту виставлення (направлення) ним на адресу відповідача рахунків для оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також наданих послуг з постачання опалення, зокрема у період з лютого 2022 року по червень 2022 року, з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору. Відповідно до частини 2 статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, встановлено, що розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Отже, для проведення розрахунків між юридичними особами необхідним є розрахунковий документ, тобто доручення/вимога особи з зазначенням суми сплати та реквізитів рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти. Проте, з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, в якому зазначалися б відповідні дані, а також не направлення відповідачеві рахунків на оплату, останній позбавлений можливості самостійно визначити платіжні реквізити позивача для перерахування коштів. Частинами 1 та 2 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України). За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним житлово-комунальних послуг по спірному приміщенню, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, 26, власником якого є відповідач, та не надано доказів на підтвердження факту виставлення рахунків відповідачу для оплати наданих послуг у період з лютого 2022 року по червень 2022 року, з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору, тому позов не підлягає задоволенню за недоведеністю позовних вимог. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції. Також апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у позові з підстав недоведеності позовних вимог не позбавляє позивача права повторного звернення з позовом до суду із наданням додаткових доказів на підтвердження своїх вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 квітня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11.07.2023. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді М.Г. Чорногуз Г.П. Коробенко