Постанова 4803 № 208/6136/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6418/23 Справа № 208/6136/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Гібалюк Т. Я. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мірути О.А. суддів Тимченко О.О.. Хейло Я.В. секретар судового засідання Тимофєєва В.О. сторони: скаржник ОСОБА_1 особа, дії якої оскаржуються Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Рустам Рахманович розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) Хаймової Х.О., заінтересована особа: ОСОБА_2 , (суддя Малінов О.С.) ухваленого у м. Костянтинівка Донецької області, повний текст ухвали складено 18 жовтня 2022 року, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р.Р., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування скарги зазначено, що старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р. Р. в рамках відкритого виконавчого провадження № 65083767 на підставі виконавчого листа № 208/6136/15 від 30 березня 2021 року, зроблено розрахунок заборгованості по аліментам від 02 червня 2021 року № 65083767 який, на переконання скаржника, складено необґрунтовано та з порушенням норм чинного законодавства. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2020 року у справі № 208/6136/15 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2015 року, а починаючи з 08 липня 2017 року в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. 02 червня 2021 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості № 65083767 та визначено, що станом на 01 червня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 156 375,35 грн. З матеріалів виконавчого провадження № 65083767 Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не вбачається підстав для здійснення розрахунку заборгованості по аліментам з урахуванням відсутності факту отримання ОСОБА_1 доходу, не визначеної місцевості, в якій отримано дохід та періоду отримання доходу. Протягом визначеного в розрахунку заборгованості періоду, а саме з 11 серпня 2015 року по теперішній час, скаржник не отримував заробітку (доходу) в будь-якому вигляді, а відтак немає, і не може бути в матеріалах виконавчого провадження № 65083767 будь-яких доказів про отримання ОСОБА_1 будь-якого заробітку (доходу). Також є незрозумілим яким чином була визначена місцевість, в якій, на думку ВДВС, було отримано ОСОБА_1 дохід з листопада 2015 року і по теперішній час, враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 він зареєстрований лише з 22 лютого 2017 року. Скаржник ОСОБА_1 підкреслив, що відповідно до ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачується аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Втім, при подачі заяви про примусове виконання стягувачем ОСОБА_2 був зазначений особистий рахунок, а отже у зв`язку із наявністю у стягувача аліментів таких обставин як наявність другої маленької дитини та непрацюючого чоловіка є всі підстави вважати, що кошти сплачені у якості аліментів будуть використовуватися не за цільовим призначення. Платник може вимагати внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини тільки у відділенні Державного ощадного банку України. Державним виконавцем не були встановлені фактичні обставини, не отримані відомості про його чистий дохід, жодних відомостей з державної податкової служби чи пенсійного фонду України, так само відомостей з ДП «НАІС» щодо інших доходів у вищевказаний строк, матеріали виконавчої справи не містять. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків та інших осіб затверджено постановою №146. Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При цьому, доходом є грошові кошти, отримані за певний період часу, а прибутком є різниця між доходами і витратами. ОСОБА_1 зазначає, що він постійно надавав матеріальне забезпечення сину, який тривалий час мешкав у нього і повністю перебував на його утриманні. Саме тому його колишня дружина ОСОБА_2 тривалий час не подавала виконавчий лист до виконавчої служби. Скаржник зазначив, що відомостей про надання матеріальної допомоги сину, про відсутність доходів, фактичне місце проживання у періоди, які увійшли до спірного розрахунку, він до ВДВС не надавав, оскільки вважає, що саме державний виконавець повинен все це з`ясувати, а він особисто не повинен нікому нічого доказувати. Наполягав на тому, що розрахунок заборгованості по аліментам від 02 червня 2021 року № 65083767 здійснено державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) необґрунтовано, сума встановленої заборгованості не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки викликає обґрунтовані сумніви у достовірності проведених розрахунків та вбачається факт штучного створення заборгованості з метою застосування відносно нього обмежень та стягнень, що є недопустимим. На підставі вищевикладеного скаржник, в останній редакції уточненої скарги, просив суд визнати дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р.Р. по складенню розрахунку заборгованості по аліментах від 02 червня 2021 року № 65083767 неправомірними. Скасувати як незаконну Довідку-розрахунок заборгованості із сплати аліментів № 65083767 від 01 червня 2021 року. Зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників аліментів. Визнати дії державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р.Р. із застосування відносно ОСОБА_1 обмежень та заборон незаконними. Скасувати як незаконну Постанову про арешт коштів боржника ВП № 65083767 від 01 червня 2021 року. Скасувати як незаконну Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП № 65083767 від 01 червня 2021 року. Скасувати як незаконну Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю ВП № 65083767 від 01 червня 2021 року. Скасувати як незаконну Постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ВП № 65083767 від 01 червня 2021 року. Скасувати як незаконну Постанову про тимчасове обмеження боржника у праві полювання ВП № 65083767 від 01 червня 2021 року. Зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснювати розрахунок сум аліментів, виходячи виключно з фактичних даних що міститимуть: факт отримання доходу, регіон отримання доходу, місяць, в якому було отримано дохід. Зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 208/6136/15 від 30 березня 2021 року шляхом перерахування аліментів з ОСОБА_1 на особистий рахунок дитини ОСОБА_3 , відкритий у відділенні Державного ощадного банку. Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 10 травня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення його скарги посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінки правомірності проведення держаним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам, тобто проігноровано ключове питання що ставилось ним в скарзі, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи. Апелянт вказує на те, що відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», (надалі - Закон) порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України (ч.3 ст.71 Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 194 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (ч.1,3 ст.195 СК України). При визначені розміру аліментів ураховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, визначені в Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Постанова № 146). Відповідно до ч. 2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Апелянт наполягає на тому, що з 11 серпня 2015 року по теперішній час він не працює та не отримує заробітку, в той час як ч.2 ст. 195 СК України визначено, що підставою для нарахування заборгованості по аліментам є факт отримання доходу, місцевість в якій отримано дохід, період отримання доходу, однак даних відомостей матеріали виконавчого провадження не місять. Крім того, апелянт зауважує на тому, що за адресою: АДРЕСА_1 він зареєстрований лише з 22 лютого 2017 року, а в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про витребування державним виконавцем декларації про доходи скаржника. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання апеляційного суду скаржник ОСОБА_1 в режимі відео конференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити Представник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)у судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи, повідомлений належним чином. Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, наданих відзивів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2020 року у справі № 208/6136/15 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2015 року, а починаючи з 08 липня 2017 року в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. 02 червня 2021 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості № 65083767 та визначено, що станом на 01 червня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 156 375,35 грн. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для її задоволення, оскільки скаржником не надано жодних доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості по аліментам, проведений державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Хайдарі Р.Р. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Законута інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частин 1, 3, 4, 6, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до ФОП, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/2 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Відповідно до ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Як вбачається з висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 Верховний Суд звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIIIчастину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України; тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК Українинавіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений закономна час стягнення. У скарзі на дії державного виконавця Мазепін А.Ф. посилається на те, що з 21 липня 2015 року він офіційно не працевлаштований, що також підтверджується копією трудової книжки скаржника. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для задоволення скарги на рішення приватного виконавця, оскільки з урахуванням відсутності у боржника постійного заробітку, державний виконавець правомірно розрахував заборгованість за аліментами відповідно до вимог ч.2 статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Не заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги про те, що з 11 серпня 2015 року по теперішній час ОСОБА_1 не працює та не отримує заробітку, в той час як ч.2 ст. 195 СК України визначено, що підставою для нарахування заборгованості по аліментам є факт отримання доходу, місцевість в якій отримано дохід, період отримання доходу, однак даних відомостей матеріали виконавчого провадження не місять, оскільки ч.2 ст. 195 СК України чітко визначено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Вказана норма закону не містить будь яких виключень щодо нарахування заборгованості по аліментам платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, а посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що не існує і не може бути жодної законодавчої норми або судової практики, яка вказувала б на те, що необхідно здійснювати розрахунок заборгованості по аліментам в частці від заробітку (доходу) при відсутності такого заробітку (доходу) спростовуються ч.2 ст. 195 СК України, якою чітко унормовано, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Доводи апеляційної скарги про те, що за адресою: АДРЕСА_1 він зареєстрований лише з 22 лютого 2017 року, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки вказуючи дані обставини, скаржником не надано суду доказів того, що за вказаною адресою він був зареєстрований саме з 22 лютого 2017 року. Надані суду копії сторінок паспорту скаржника не містить відомостей про реєстрацію місця його проживання. Не можуть бути підставою для задоволення скарги на дії державного виконавця те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про витребування державним виконавцем декларації про доходи скаржника, оскільки скаржник не заперечує неотримання ним доходів з 11 серпня 2015 року. Крім того, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Тобто, якщо скаржник мав доходи за вказаний період, він має право надати державному виконавцю такі відомості та за його заявою державний, або ж приватний виконавець, здійснює перерахунок заборгованості. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не надано оцінки правомірності проведення держаним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам, тобто проігноровано ключове питання що ставилось ним в скарзі, що свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи спростовуються доводами, викладеними судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, з якими колегія суддів погоджується та вважає їх правильними. Щодо доводів скарги ОСОБА_1 про неправомірність застосування до нього примусових заходів, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог ч.2, ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано право застосувати до боржника примусові заходи у вигляді накладення арешту на майно, а також винесення інших обмежувальних постанов - про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Стаття 193 СК України регулює стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі. Частиною 3 ст. 193СК України передбачено, що за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. З аналізу статті 193 СК України вбачається, що перерахування аліментів на особистий рахунок дитини, передбачено віносно дітей, які перебувають у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2020 року у справі № 208/6136/15 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2015 року, а починаючи з 08 липня 2017 року в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ч. 1 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 208/6136/15 від 30.03.2021 р. шляхом перерахування аліментів з ОСОБА_1 на особистий рахунок дитини ОСОБА_3 , відкритий у відділенні Державного ощадного банку, не грунтуються на Законі та не можуть бути задоволені в межах розгляду скарги на дії державного виконавця при виконанні рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2020 року. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. При цьому в апеляційній скарзі апелянт не посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при розгляді даної справи. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року. Головуючий: Судді: