Постанова Київський апеляційний суд № 760/21752/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 760/21752/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/8128/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Оксюта Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Гаращенка Д.Р., Ящук Т.І., секретар - Ольшевський П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державна іпотечна установа, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києвавід 15 серпня 2019 року, встановив: у липні 2019 року приватний виконавець звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі країни боржника ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на його виконанні перебуває об`єднане виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованості в розмірі 908 055 грн. 25 коп., а боржник ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року подання було задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим листом №760/9954/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись з ухвалою, боржник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні подання відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. 29 червня 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, приватний виконавець посилався на те, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованості в загальному розмірі 908 055 грн. 25 коп. Зазначав, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов`язань, не надав на вимогу виконавця декларацію про доходи та майно, що є підставою для встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року подання було задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим листом №760/9954/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором. Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник, будучи обізнаним про відкриття виконавчого провадження, не вчиняє дій, спрямованих на погашення заборгованості, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що боржник не ухилявся від виконання рішення суду, про що свідчить завершення виконавчого провадження внаслідок реалізації арештованого майна. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язання за рішенням. Так, ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Частинами 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Згідно з ч. 5 ст. 48 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Матеріали справи свідчать про те, що приватним виконавцем вчинялись передбачені законодавством виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду. Боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаним про ухвалене судом рішення та повідомленим про початок його примусового виконання, декларації про доходи та майно не надав, дій, спрямованих на виконання своїх зобов`язань, не вчиняв. Частиною 1 ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не ухилявся від виконання своїх зобов`язань колегія суддів вважає неспроможними, оскільки всі обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, як то реалізація арештованого майна та повернення виконавчого документу стягувачу, відбулись вже після постановлення ухвали суду про обмеження боржника у праві виїзду за межі України - у 2020 році. Вказані обставини не спростовують факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань з 2014 року і можуть свідчити про те, що встановлення боржнику обмеження у праві виїзду за кордон у 2019 році сприяло виконанню ним рішення суду. Крім того, при звернення до суду з апеляційною скаргою представником боржника було надано інформаційну довідку щодо виконавчого провадження №60678278, відкритого 21 листопада 2019 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали, яке не було предметом розгляду. При цьому, вказуючи про реалізацію майна та виконання рішення суду, представник скаржника надав до суду інформаційну довідку про виконавче провадження №58822218, в ході виконання якого приватний виконавець звернувся із поданням, яке є предметом розгляду. З вказаної довідки вбачається, що виконавче провадження завершено внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, а не у зв`язку з виконанням боржником своїх зобов`язань, як він про те вказує. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для встановлення боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Боржник ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України з підстав виконання ним своїх зобов`язань, надавши про це відповідні докази. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києвавід 15 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2023 року. Головуючий Судді