Постанова 4851 № 520/9517/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2023 р. Справа № 520/9517/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2023, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 17.01.23 по справі № 520/9517/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області за участю третьої особи Державної Казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (ГУ ДКСУ в Донецькій області, відповідач), третя особа Державна Казначейська служба України ( далі - третя особа), в якому просив суд: - визнати протиправними дії ГУ ДКСУ в Донецькій області щодо відмови у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича від 25 жовтня 2022 року про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21, разом з двома виконавчими листами про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 141 867,88 гривень та судового збору в розмірі 1 418,69 гривень, що видані Слов`янським міськрайонним судом Донецької області в електронному форматі (html) з електронними підписами суду відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»; - зобов`язати ГУ ДКСУ в Донецькій області прийняти заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича від 25 жовтня 2022 року про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21, разом з двома виконавчими листами про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 141 867,88 гривень та судового збору в розмірі 1 418,69 гривень, що видані Слов`янським міськрайонним судом Донецької області в електронному форматі (html) з електронними підписами суду відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та вжити заходів до виконання виконавчих документів відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №

845. В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність відмови відповідача, оформленої листом ГУ ДКСУ в Донецькій області від 02.11.2022 № 04-19-08/2313, щодо неможливості розгляду виконавчих листів, виданих Слов`янським міськрайонним судом Донецької області в електронному вигляді у справі № 243/9049/21, оскільки відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги» такі виконавчі листи є оригіналами електронного документу, юридична сила яких не може бути заперечена виключно через електронну форму, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача прийняти їх до виконання. З огляду на те, що за змістом положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), стягувач повинен надати оригінал виконавчого документу, вимога відповідача про надання виконавчого документу лише в паперовій формі є незаконною, так як оригіналом може бути виконавчий лист у формі електронного документу, засвідченого електронним цифровим підписом, що прямо передбачено положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі №520/9517/22 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича від 25 жовтня 2022 року про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21, разом з двома виконавчими листами про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 141 867,88 гривень та судового збору в розмірі 1 418,69 гривень, що видані Слов`янським міськрайонним судом Донецької області в електронному форматі (html) з електронними підписами суду відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича від 25 жовтня 2022 року про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21, разом з двома виконавчими листами про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 141 867,88 гривень та судового збору в розмірі 1 418,69 гривень, що видані Слов`янським міськрайонним судом Донецької області в електронному форматі (html) з електронними підписами суду відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (проспект Миру, буд. 68, м. Маріуполь, Донецька область,87500, код ЄДРПОУ 37967785) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 661,60 грн (шістсот шістдесят одна гривня 60 копійок). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 520/9517/22, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зі змінами від 16.09.2020 № 3208/5 (далі - Інструкція №512/5), не є нормативним документом, що визначає повноваження органів казначейства під час виконання судових рішень, а тому не може бути підставою для зобов`язання судом відповідача діяти у спосіб, встановлений цим документом, зокрема, приймати до виконання виконавчі документи, видані у формі електронного листа. При цьому, Порядком № 845, яким керується відповідач у своїй діяльності, передбачена необхідність надання стягувачем оригіналу виконавчого документа. Жодних застережень щодо можливості виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного листа, вказаний нормативно-правовий акт не містить. Звернув увагу, що судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено будь-якого порушення відповідачем законодавства при розгляді заяви стягувача щодо виконавчих листів, виданих у формі електронного документа. Вважає, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про виконання виконавчих листів, виданих у формі електронного документа, за відсутності нормативно встановленого порядку та способу дій для органу казначейства, не відповідає ст. 19 Конституції України та Порядку №

845. Позивач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Доводи апелянта про відсутність у Порядку № 845 застережень щодо можливості прийняття до виконання виконавчих листів, виданих в електронні формі, вважає такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», за змістом яких виконавчий документ може бути виданий, як у письмовій так і в електронній формі, і в будь-якому разі такий документ буде оригіналом. А відтак, у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті до виконання електронних виконавчих документів, що в свою чергу доводить порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України. Не погодившись з твердженнями апелянта про застосування судом до спірних правовідносин положень Інструкції № 512/5, одночасно зазначив, що відсутність у Порядку № 845 норм щодо можливості виконання електронного виконавчого документу не надає відповідачу права на неприйняття до виконання електронного виконавчого документу, оскільки такий порядок оформлення відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.02.2021 № 32/2020. ОСОБА_2 перебував на обліку у Слов`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. 11 лютого 2021 року позивачем отримано свідоцтво про право на спадщину від 11.02.2021 у спадковій справі № 32/2020, зареєстроване в реєстрі №

53. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в сумі 507 524,80 грн. Після отримання свідоцтва про право на спадщину, 03.03.2021, довіреною особою ОСОБА_1 було подано заяву про виплату недоотриманої пенсії, до якої було додано оригінал свідоцтва про право на спадщину від 11.02.2021 у спадковій справі № 32/2020, зареєстроване у реєстрі №

53. Згодом управління ПФУ здійснило виплату заборгованості з пенсії в сумі 365656,92 грн. Таким чином, сума в розмірі 141 867,88 грн залишилась не виплаченою. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 141 867,88 гривень. Відповідно до листа від 11.10.2022, наданого у відповідь на запит представника позивача, Слов`янський міськрайонний суд Донецької області зазначив, що згідно обліково-статистичної картки по справі № 243/9049/21 в базі документообігу суду «КП «Д-3» Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, на заяву від 30.06.2022 року (надану через підсистему «Електронний суд») було направлено на електронну адресу / ІНФОРМАЦІЯ_3 / рішення суду на 9-ти арк. та два виконавчих листа по цивільній справі 2/243/2658/2021 (243/9049/21), відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Крім того, у листі міститься посилання на зміни до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджених наказом Державної судової адміністрації України 25.07.2022 р. № 254, у розділі ХІХ: 1) після абзацу другого пункту 4 доповнено новим абзацом такого змісту: "Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження". З урахуванням вищевикладеного, 25 жовтня 2022 року адвокат Чумак Р.В., як представник ОСОБА_1 , направив на електронну пошту ГУ ДКС України у Закарпатській області - office@uz.treasury.gov.ua, яке на період дії воєнного стану виконує повноваження ГУ ДКС України у Донецькій області, заяву про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21 разом з виконавчими листами в електронній формі та з накладеним електронним підписом. Як зазначив представник позивача у позові, у телефонному режимі працівники ГУ ДКС України у Закарпатській області йому повідомили, що дану заяву буде перенаправлено до ГУ ДКС України у Донецькій області. Листом ГУ ДКС України у Донецькій області від 02.11.2022 № 04-19-08/2313 представнику позивача повідомлено про неможливість розгляду виконавчих документів, виданих в електронному вигляді. В обґрунтування відмови відповідачем зазначено, що за змістом пункту 24 Порядку № 845 виконання рішень про стягнення коштів органами Казначейства здійснюється виключно на підставі оригіналів виконавчих документів, виданих у паперовій формі. Позивач, не погодившись з зазначеною відмовою, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови ГУ ДКСУ в Донецькій області прийняти надіслані позивачем до виконання електронні виконавчі документи, оскільки останні видані в електронній формі з накладенням електронного цифрового підпису, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому не могли бути повернуті з підстав невідповідності вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" щодо їх видання не у паперовій формі. За висновками суду відсутність відповідних змін щодо порядку виконання виконавчих документів в електронній формі у Порядку № 845 не надає відповідачу законних підстав для неприйняття до виконання електронного виконавчого документу, оформленого відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження». Розглянувши позовні вимоги зобов`язального характеру суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем не вчинено дій відповідно до п. 9 Порядку № 845 та не проаналізовано зміст поданих позивачем виконавчих листів на їх відповідність іншим вимогам, передбаченим законом, а суд в свою чергу не може підміняти собою орган, уповноважений законом на здійснення вказаних владно-управлінських функцій, відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти заяву позивача від 25 жовтня 2022 року про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21, разом з двома виконавчими листами та вжити заходів до виконання виконавчих документів відповідно до Порядку №

845. Одночасно, враховуючи встановлені у справі обставини та порушення прав позивача, з метою належного їх захисту суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути вищевказану заяву позивача від 25 жовтня 2022 року разом з двома виконавчими листами з урахуванням висновків суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ), статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частини 1 статті 431 Цивільного процесуального кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України. Отже, наведеними нормами прямо передбачено можливість видачі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, виконавчих листів в електронній формі за умови дотримання вимог відповідного законодавства. Так, основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів передбачено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851-IV), дія якого поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів (ст. 2). Відповідно до статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Приписами статті 7 Закону № 851-IV передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. За змістом статті 10 Закону № 851-IV, відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. З аналізу положень Закону № 851-IV слідує, що електронним документом є документ, інформація у якому зафіксована у вигляді електронних даних. Іншими словами, такий документ має буту створений у електронному вигляді. При цьому, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. При цьому, сукупний аналіз положень Закону № 851-IV та Закону № 1404-VІІІ дає підстави стверджувати, що виконавчий лист, виданий судом в електронній формі, є оригіналом електронного документу, копія якого може бути відображена на папері. Пунктами 1, 5 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів, затвердженим наказом Мінюсту України та ДСА України від 14.06.2022 № 177/2370/5, затверджено Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів, що додається, а також передбачено, що до запровадження Реєстру виконавчі документи можуть пред`являтися до виконання в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України, відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 6 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 1 цього наказу, який набирає чинності через 30 днів із дня опублікування повідомлення про початок функціонування Реєстру в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України. На момент виникнення спірних правовідносин Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів не набрало чинності, отже мають застосовуватися нормативні приписи, що врегульовують спірні правовідносини до запровадження Реєстру, а саме виконавчі документи можуть пред`являтися до виконання в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України, відповідно до ст. 4 Закону № 1404-VІІІ. Нормами підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком №

845. Положеннями пункту 2 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до пункту 24 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. На виконання пункту 6 Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: - заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); - оригінал виконавчого документа; - судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); - оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету). До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Як вбачається зі змісту положень підпункту 1 пункту 9 Порядку № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження". Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, отримавши електронні виконавчі листи у справі № 243/9049/21, які видані Слов`янським міськрайонним судом, направив на електронну пошту ГУ ДКС України у Закарпатській області - office@uz.treasury.gov.ua, яке на період дії воєнного стану виконувало повноваження ГУ ДКС України у Донецькій області, заяву про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21 разом з виконавчими листами та з накладеним електронним підписом. Вказані документи в подальшому були перенаправлені до ГУ ДКС України у Донецькій області. Листом ГУ ДКС України у Донецькій області від 02.11.2022 № 04-19-08/2313 представнику позивача повідомлено про неможливість розгляду виконавчих документів, виданих в електронному вигляді, оскільки за змістом пункту 24 Порядку № 845 виконання рішень про стягнення коштів органами Казначейства здійснюється виключно на підставі оригіналів виконавчих документів, виданих у паперовій формі. Також роз`яснено про можливість повторного звернення до ГУ ДКСУ в Донецькій області задля належного пред`явлення виконавчого документа з доданими документами по справі № 243/9049/21, відповідно до приписів Порядку №

845. Отже, підставою для відмови у прийнятті до виконання вищевказаних виконавчих листів слугувало ненадання останніх саме в паперовій формі. Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставним таке посилання відповідача, оскільки зміст пункту 24 та пункту 6 Порядку № 845 жодним чином не вказує на необхідність пред`явлення виконавчих документів виключно в паперовій формі, натомість зазначені норми містять вимогу про надання оригіналу виконавчого документу, а не його копії. Враховуючи, що оригіналом виконавчого документу є не тільки виконавчий лист, виданий в паперовій формі, а й виконавчий лист, виданий з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України «Про електронні довірчі послуги» в електронній формі, висновок відповідача про недотримання позивачем норм чинного законодавства, зокрема положень статті 4 Закону № 1404-VІІІ та Порядку № 845 є хибним. Слід зазначити, що ст. 8 Закону № 851-IV передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом. Отже, чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу. При цьому, за змістом вищенаведеної норми, виконавчі листи, видані судом, не підпадають під виключення щодо можливості їх використання як оригіналів електронних документів. Відтак, виконавчий лист, виданий в електронній формі з накладенням електронного цифрового підпису, відповідає вимогам Закону № 1404-VІІІ, а тому не може бути повернутий з підстав невідповідності вимогам, передбаченим вказаним законом щодо його видання не у паперовій формі. Колегія суддів зазначає, що відповідач не повинен відмовляти в прийнятті електронних виконавчих документів і протиправно заперечувати їх юридичну силу лише тому, що останні мають електронну форму, так як такий підхід суб`єкта владних повноважень порушує право стягувача на виконання судового рішення, а також перешкоджає реалізації права особи на пред`явлення електронного виконавчого документа, запровадженого законодавцем. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відсутність відповідних змін (прямої вказівки на електронний виконавчий документ) у Порядку № 845 не надає відповідачу законних підстав для неприйняття до виконання електронного виконавчого документу, порядок оформлення якого відповідає приписам Закону № 1404-VІІІ. Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155). Також в рішенні ЄСПЛ у справі "Доменічіні проти Італії" (Domenichini v. Italy) від 15 листопада 1996 року, п. 33, Reports 1996-V) Суд нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві (див. рішення у справі "Доменічіні проти Італії" (Domenichini v. Italy) від 15 листопада 1996 року, п. 33, Reports 1996-V). ...». Крім того, в звіті Венеціанської комісії 2011 року (CDL-AD (2011) 003rev. Report on the Rule of Law. Adopted by the Venice Commission at its 86th plenary session (Venice, 25-26 March 2011) ) наголошується, що правова визначеність вимагає, щоб правові норми були зрозумілими і точними та мали на меті гарантування, що ситуації і правовідносини будуть передбачуваними. Зворотна дія не відповідає принципу правової визначеності, щонайменше у кримінальному праві (відповідно до ст. 7 ЄКПЛ), оскільки особи повинні знати наслідки своєї поведінки; але також і в цивільному та адміністративному праві, оскільки це може впливати на права і законні інтереси. Також, правова визначеність вимагає поваги до принципу res judicata - остаточні рішення національних судів не мають ставитися під сумнів. Це також вимагає виконання остаточних судових рішень […]. Система, що дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах і без зазначення строку, не відповідає принципу правової визначеності. За викладених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо відмови у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича від 25 жовтня 2022 року про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21, разом з двома виконавчими листами про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 141 867,88 гривень та судового збору в розмірі 1 418,69 гривень, що видані Слов`янським міськрайонним судом Донецької області в електронному форматі (html) з електронними підписами суду відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Відповідно до п.п. 2, 4 та 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи, що ГУ ДКСУ в Донецькій області під час розгляду заяви позивача від 25.08.2022 разом з виконавчими листами у справі № 243/9049/21, виданими Слов`янським міськрайонним судом, не реалізувало повноваження, передбачених Порядком № 845, не перевірило наявність або відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, визначених п. 9 Порядком № 845 та не проаналізувало зміст виконавчих листів на їх відповідність всім вимогам Закону № 1404-VІІІ, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича від 25 жовтня 2022 року про виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2021 року у справі № 243/9049/21, разом з двома виконавчими листами про стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 141 867,88 гривень та судового збору в розмірі 1 418,69 гривень, що видані Слов`янським міськрайонним судом Донецької області в електронному форматі (html) з електронними підписами суду відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», з урахуванням висновків суду. Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 по справі № 520/9517/22 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій