Постанова 4855 № 620/1569/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1569/26 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В. та Чуприни О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (надалі по тексту також - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі по тексту також - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (надалі по тексту також - третя особа ОСОБА_1 ), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 03.02.2026 ВП № НОМЕР_1. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.02.2026 ВП № НОМЕР_1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), сплачений відповідно до платіжної інструкції № 378 від 26.02.2026. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області належних дій щодо виконання рішення суду в повному обсязі станом на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу. ОСОБА_1 звернув увагу на те, що листування з Державною казначейською службою України, не можуть свідчити, що боржник у справі № 750/14262/21 належним чином вчиняв дії, скеровані на виконання судового рішення. У апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що вказане рішення суду першої інстанції, створює перешкоди для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №750/14262/21. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 та 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Від Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. На думку позивача, судом вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму судовому рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи. Додатково, у відзиві позивачем зазначено, що органами Казначейства не здійснюється виконання рішень зобов`язального характеру. Головне управління не наділене повноваженнями щодо здійснення безспірного списання коштів з Державного бюджету України, оскільки такі дії відповідно до Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, належать виключно до повноважень Державної казначейської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області не є розпорядником коштів Державного бюджету України та не веде єдиний казначейський рахунок. Головному управлінню, як і будь-якому державному органу, заборонено вчиняти дії, що виходять за межі його законодавчо визначених повноважень. Вихід державного органу за межі своїх повноважень суперечить принципу верховенства права та може свідчити про перевищення владних повноважень. Також, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області вказало, що апеляційна скарга подана особою, права та обов`язки якої не порушувалися оскаржуваним рішенням. Спірні правовідносини виникли виключно між Відділом примусового виконання рішень та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, а предметом розгляду є правомірність накладення штрафу за невиконання судового рішення. Водночас зазначений штраф є заходом процесуального примусу, який відповідно до законодавства стягується до Державного бюджету України, а не на користь ОСОБА_1 у виконавчому провадження. Отже, апелянт у даній справі не набуває жодних майнових чи інших прав від результатів вирішення цього спору. Враховуючи вище викладене, позивач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 №620/1569/26 залишити без змін. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання на розгляд справи судом апеляційної інстанції з`явився ОСОБА_1 та представник Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, які надали свої пояснення. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши доводи апелянта та представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі №750/14262/21 зобов`язано Головне управління здійснити на користь ОСОБА_1 безспірне списання з державного бюджету 531 413,52 грн матеріальної шкоди, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту. Виконавчий документ по вказаній справі перебуває на виконанні у відділі примусового виконання. 21.05.2025 відповідачем у ВП № НОМЕР_1 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн за невиконання рішення суду у справі № 750/14262/21. Позивачем оскаржена вказана постанова в судовому порядку та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2025 у задоволенні позову Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області відмовлено. Рішення суду набрало законної сили. 27.08.2025 позивачем до Державної казначейської служби України направлено лист №04-09-08/6396 про виділення коштів Головному управлінню у сумі 531 413,52 грн з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі № 750/14262/21. У відповідь Державна казначейська служба України в листі від 29.08.2025 № 5-808/18979 повідомила, що безспірне списання органами казначейства 531 413,52 грн матеріальної шкоди, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту за судовим рішенням у справі № 750/14262/21 може бути здійснене виключно з моменту визначення механізму відшкодування зазначеної шкоди та встановлення відповідних бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України. 17.10.2025 позивач листом № 04-09-08/7791 звернувся до Державної казначейської служби України з проханням надати копії листів, з якими Державна казначейська служба України зверталася до МФУ з питанням визначення механізму відшкодування шкоди та листи-відповіді МФУ. У відповідь листом від 23.10.2025 №5-08-08/23400 Державна казначейська служба України повідомила, що з метою гарантування прав громадян на своєчасне одержання коштів за судовими рішеннями звертається до Міністерства фінансів України з питання визначення механізму відшкодування шкоди, завданої прийняттям нормативно-правового акта, що визнаний незаконним та встановлення відповідних бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України на відповідний рік та надало відповідні листи до Головного управління, копії яких містяться в матеріалах справи. 26.01.2026 позивач листом № 04-14-08/626 звернувся до Державної казначейської служби України з проханням розглянути питання щодо виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 по справі №750/14262/21 за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб». У відповідь 28.01.2026 в листі № 508-08/2173 Державна казначейська служба України повідомила, що виконання судового рішення у справі №750/14262/21 за бюджетною програмою не відповідатиме цільовому призначенню зазначеної програми. 05.02.2026 позивач листом № 04-09-08/971 звернувся до Державної казначейської служби України з проханням надати практичну допомогу для виходу із критичної ситуації, яка склалася. У відповідь Державна казначейська служба України листом від 20.02.2026 № 5-08-08/4662 повідомила про звернення до Міністерства фінансів України щодо можливості визначення механізму відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності, та встановлення відповідних бюджетних призначень у Законі України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». В листі від 19.02.2026 №505-1-05/4448 Державною казначейською службою України акцентовано увагу перед Міністерством фінансів України саме на проблематиці виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 по справі №750/14262/21 за позовом ОСОБА_1 . 12.03.2026 позивачем отримано лист ДКС України від 12.03.2026 № 5-08-08/6714 з копією листа-відповіді Міністерства фінансів України від 11.03.2026 № 13210-02-5/6924, які містяться в матеріалах справи. Так, в листі від 11.03.2026 № 13210-02-5/6924 Міністерством фінансів України зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» видатків на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, визнаного незаконним і скасованого, не передбачено. Водночас зазначено, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розробка та затвердження механізму відшкодування за рахунок держави шкоди за судовими рішеннями у вказаній категорії справ потребує спільних дій органів державної влади, які здійснюють забезпечення формування та реалізацію державної правової політики, політики у сфері охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, та інших заінтересованих органів. Про вказані обставини позивач повідомляв відповідача відповідними листами. 26.08.2025 відділом примусового виконання до позивача направлялась вимога виконавця щодо повідомлення про стан виконання рішення суду. На виконання вказаної вимоги, листом від 02.09.2025 №04-1710/6532 позивач повідомив, що рішення залишається не виконаним з поважних причин, адже у Головного управління відсутні повноваження здійснення безспірного списання коштів з Державного бюджету України у відшкодування шкоди. Крім того, Головне управління повідомило відділ примусового виконання, що звернулось до суду апеляційного інстанції з оскарженням ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025, (копії листів містяться в матеріалах справи). 15.01.2026 до позивача повторно надійшла вимога виконавця (вих.№204 від 08.01.2026) щодо стану виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 750/14262/21 та надання документів, підтверджуючих його виконання. У відповідь позивач листом від 26.01.2026 №04-17-10/645 повідомив, що звернувся із листом до Державної казначейської служби України з проханням розглянути питання про виконання виконавчого листа за бюджетною програмою 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» та надало на вимогу підтверджуючі документи. 09.02.2026 до позивача надійшла вимога виконавця (вих. №1243 від 03.02.2026) щодо повідомлення про стан виконання рішення суду, станом на дату надання відповіді, та надання підтверджуючих документів. 18.02.2026 №04-09-06/1293 позивач повідомив, що листом від 26.01.2026 № 04-14-08/626 повторно звернувся до Державної казначейської служби України з проханням розглянути питання щодо виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 по справі №750/14262/21 за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (копії листів надаються). 03.02.2026 головним державним виконавцем відділу Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Я.О. (надалі по тексту також - виконавець) складено акт, в якому вказано, що судове рішення у справі № 750/14262/21 не виконано. 03.02.2026 виконавцем винесено постанову ВП НОМЕР_1 про накладення на позивача штрафу в розмірі 10 200,00 грн за невиконання рішення суду у справі №750/14262/21. Позивач не погодившись із вказаною постановою, звернувся до суду з позовною заявою так як вважає, що судове рішення не виконується з незалежним від нього причин. Спірним питанням в даній справі є встановлення чи були у позивача поважні причини невиконання рішення суду у справі №750/14262/21. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі по тексту також - Закон № 1404-VIII). У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За правилами частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Судом першої інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області не здійснено безспірне списання з державного бюджету на користь ОСОБА_1 531 413,52 грн матеріальної шкоди, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту. У спірних відносинах, причиною невиконання рішення суду стало відсутність повноважень у позивача на безспірне списання з державного бюджету коштів на відшкодування завданої шкоди, так як управління не є розпорядником коштів Державного бюджету України та не веде єдиний казначейський рахунок, а неодноразові звернення до Казначейської служби України на час розгляду справи не призвели до виконання рішення суду. Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно з частиною першою статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні Державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів з державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Згідно з п. 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Тобто, згідно норм статей 25 та 43 Бюджетного кодексу України лише Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень місцевих про бюджетів стягнення коштів або державного та боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Постанова № 845). Згідно пункту 3 Постанови № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, в тому числі: - повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; - звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання (п.5 Постанови № 845). Відповідно до п. 20 Постанови № 845 у разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв`язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету. Якщо законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти за кодом класифікації доходів бюджету „Інші надходження". Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку, що передбачено п. 25 Постанови №

845. Відповідно до пункту 35 Порядку № 845 Державна казначейська служба України, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Пунктом 36 Порядку №845 визначено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження. Пунктом 38 Постанови № 845 визначено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Отже, наведеними нормами встановлено механізм щодо безспірного списання коштів державного бюджету та алгоритм дій, які вчиняються ДКС України в межах такого списання. Водночас до повноважень позивача вчинення таких дій не віднесено. Судом першої інстанції досліджені дії відповідача, спрямовані на виконання судового рішення по справі № 750/14262/21, про що докладно викладено в рішенні суду, а саме: неодноразові звернення до Казначейської служби України, яка здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, з метою відшкодування завданої шкоди ОСОБА_1 та прийшов до висновку що наведені обставини вважаються об`єктивними причинами, які унеможливлюють виконання позивачем судового рішення у справі № 750/14262/21, та не залежали від власного волевиявлення позивача. Крім того позивач у відповідності до положень Постанови № 845 звертався до Чернігівського Окружного адміністративного суду з заявами про зміну способу виконання рішення суду від 28.12.2023 по справі № 750/1426/21 та про роз`яснення рішення у вказаній справі. Про всі дії, спрямовані на виконання рішення суду від 28.12.2023 по справі № 750/1426/21 Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області повідомляло Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Колегія суддів наголошує, що Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

41. За такого правового регулювання та обставин справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання. Підсумовуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Попова О.Г. Суддя Говорун О.В. Суддя Чуприна О.В.