Постанова 4813 № 520/4151/17

Номер провадження: 22-ц/813/115/23 Справа № 520/4151/17 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Сегеди С.М., Громіка Р.Д., при секретарі: Узун Н.Д., за участю: позивача ОСОБА_1 , переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання попереднього договору припиненим та стягнення упущеної вигоди,- В С Т А Н О В И В: 07 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 09 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом. У попередньому договорі сторони визначили ціну об`єкту в сумі 335 000 грн. Відповідно до умов попереднього договору сторони домовились про укладення основного договору купівлі-продажу зазначеної квартири в строк до 01.04.2017. На виконання умов попереднього договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 270 000 грн. Однак, ОСОБА_2 ухилявся від укладання основного договору купівлі-продажу. ОСОБА_3 у позовній заяві зазначила, що неодноразово направляла письмові пропозиції про укладення основного договору на адресу ОСОБА_2 , однак останній не відповідав на пропозицію. Згодом сторони таки домовились про укладання основного договору у нотаріуса 31.03.2017. Відповідач ОСОБА_2 з`явився до нотаріуса, однак без необхідних документів для оформлення договору купівлі-продажу. У зазначений час також приїхала мати позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 з нотаріальною довіреністю для укладення основного Договору купівлі-продажу. Відповідач ОСОБА_2 відмовився від підписання основного договору з представником позивача. Зустріч у нотаріуса було відкладено на 06.04.2017, на яку ОСОБА_2 з`явився, але знову без необхідних для укладання основного договору документів. Попереднім договором передбачено, що у разі ухилення продавця від продажу зазначеного у попередньому договорі майна, останній має повернути покупцю отримані за договором грошові кошти та сплатити штраф у розмірі 100% від отриманої суми. Позивач звернулась до відповідача з вимогою повернути сплачені нею кошти у сумі 270 000 грн та сплатити штраф у розмірі 270 000 грн за ухилення від укладання основного договору, але відповідач відмовився. На підставі зазначеного ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд задовольнити її позовну заяву в повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав. Представник відповідача - адвокат Єнчева О.О. надала заперечення на позовну заяву, в якій зазначила, що обставини, викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, ОСОБА_2 в повному обсязі виконав умови попереднього договору, підготував необхідні документи для укладання основного договору купівлі-продажу, з`явився до нотаріуса 31.03.2017, але представник позивача не мав повноважень на укладання договору, оскільки довіреність позивач надана тільки на виконання представницьких функцій, а також обмежила представника щодо відчуження та розпорядження майном позивача, а особисто позивач не з`явилась до нотаріальної контори. 06 квітня 2017 року відповідач з`явився до нотаріальної контори з повним пакетом документів для укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, але позивач відмовилась від укладання цього договору. Щодо надіслання позивачем пропозицій стосовно укладення основного договору пояснила, що зазначені пропозиції надсилались за адресою реєстрації відповідача та він їх не отримував, оскільки фактично відповідач проживав за адресою: АДРЕСА_2 , - про що було відомо позивачеві. Представник відповідача також зазначила, що 06.04.2017 ОСОБА_2 направив ОСОБА_3 кур`єрською службою пропозицію щодо укладання основного договору 10.04.2017, однак ОСОБА_3 відмовилась від його отримання, про що кур`єром було здійснено відповідну відмітку на накладній кур`єрської доставки. Просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі. 17 серпня 2017 року адвокат Єнчева О.О. в інтересах ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву з вимогами про визнання попереднього договору припиненим та стягнення упущеної вигоди. Позовну заяву обґрунтовано ухиленням ОСОБА_3 від укладення основного договору. У зустрічній позовній заяві викладені підстави, зазначені у відзиві на первісний позов, а саме: 31.03.2017 відповідач (позивач за первісним позовом) ОСОБА_3 не з`явилась особисто до нотаріальної контори для підписання основного договору купівлі-продажу, її представник не був уповноважений на укладання основного договору, 06.04.2017 позивач (відповідач за первісним позовом) ОСОБА_2 підготував пакет документів, необхідних для укладання основного договору, з`явився до нотаріальної контори, проте відповідач відмовилась від підписання договору посилаючись на відсутність грошових коштів. ОСОБА_2 направив ОСОБА_3 кур`єрською службою пропозицію щодо укладання основного договору 10.04.2017, однак ОСОБА_3 відмовилась від його отримання, про що кур`єром було здійснено відповідну відмітку на накладній кур`єрської доставки. Вважає, що саме відповідач відмовилась від укладання основного договору. На підставі чого просила суд задовольнити зустрічну позовну заяву, визнати попередній договір припиненим, грошові кошти у сумі 270 000 грн, сплачені відповідачем за попереднім договором, визнати штрафом та залишити у власності ОСОБА_2 , стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору. Відповідач (позивач за первісним позовом) ОСОБА_3 надала заперечення на зустрічну позовну заяву, в якій зазначила, що 31.03.2017 основний договір не був підписаний, оскільки позивач (відповідач за первісним позовом) не підготував повний пакет документів для укладання основного договору. 06.04.2017 позивач вимагав підписання договору за іншою ціною, ніж зазначено в попередньому договорі, а саме: у розмірі 630 000 грн. Стосовно надіслання на її адресу повідомлення кур`єрської службою пояснила, що не отримувала від кур`єра жодних повідомлень та взагалі не бачила кур`єра. Просила відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі. 12 червня 2018 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подана заява про збільшення первісних позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 крім заявлених позовних вимог, додатково моральну шкоду у розмірі 100 000 грн (т. 1 а.с. 244-246). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2018 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму грошових коштів в розмірі 270 000 гривень, сплачених за попереднім договором купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області 09.09.2014 та зареєстровано в реєстрі під №358. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму штрафу в розмірі 270 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 8 000 гривень. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 в повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу судового збору, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Таким чином, рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2018 року оскаржується лише в частині первісного позову, а тому в іншій частині рішення суду не перевіряється. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року змінено у справі позивача ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_1 (т. 2 ас. 208). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2021 року змінено у справі позивача ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 99-100). Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Сторони про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно. Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників цієї справи, що не з`явились у судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 09 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстровано в реєстрі під №1358 (надалі - Попередній договір (т. 1 а.с. 7-8). Відповідно до п. 1 Попереднього договору, сторони зобов`язались у майбутньому, в строк до першого квітня дві тисячі сімнадцятого року, укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах, визначених цим договором (основний договір). Істотні умови основного договору визначені у п. 2 Попереднього договору. За умовами п.п. 2.1 Попереднього договору об`єктом купівлі-продажу за основним договором визначено квартиру АДРЕСА_3 . Ціна об`єкту договору під час укладання договору купівлі-продажу (основного) визначена сторонами у розмірі 335 000 (триста тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок (п. 2.3 Попереднього договору). Як зазначено у п. 4 Попереднього договору, продавець зобов`язується підготувати за свій рахунок та в строк до укладання основного договору документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. За домовленістю сторін місце нотаріального посвідчення основного договору визначається покупцем (п. 6 Попереднього договору). В пункті 8 Попереднього договору зазначено, що покупець сплачує продавцю суму в розмірі 190 000 гривень 00 копійок, необхідну для підготовки нерухомого майна для купівлі-продажу. Грошова сума, сплачена покупцем продавцю, відповідно до цього пункту договору, зараховується в загальну суму договору згідно п. 2.3 цього договору. Згідно із умовами п. 9 Попереднього договору, сторони домовились, що сторона, яка буде необґрунтовано ухилятися від укладання договору купівлі-продажу, передбаченого цим договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, штрафні санкції, а саме: - якщо продавець відмовиться продавати вказане майно, то грошова сума, яка отримана ним, повертається, а також він сплачує штраф у розмірі 100% від отриманої суми; - якщо покупець відмовиться придбати вказане майно та сплатити належну з нього грошову суму, то грошова сума, яка вже сплачена ним вважається штрафом та залишається у продавця. Відповідно до умов п. 11 Попереднього договору, якщо за десять днів після спливу терміну, передбаченого п. 1 цього договору, не буде укладено договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання, зобов`язання за цим договором припиняються. Сторони домовились, що пропозиція направляється у вигляді рекомендованого листа або телеграми, або нотаріальної засвідченої заяви. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відносини з укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна регулюються ст. 635 ЦК України та параграфом 1 Глави 54 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Згідно із положеннями ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що невстановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок невстановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору невстановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Таким чином, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Для підтвердження укладення між сторонами попереднього договору, за яким у сторін виникають певні зобов`язання, цей договір має містити в собі предмет та інші істотні умови основного договору, а, також, попередній договір повинен укладатись в тій самій формі, в якій повинен укладатись основний договір. Судом встановлено та не оспорюється сторонами факт укладання Попереднього договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири на умовах, визначених вище. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Під час розгляду справи, суд першої інстанції на підставі досліджених матеріалів справи, а саме копій пропозицій, повідомлень, довіреності на ім`я ОСОБА_1 , показах свідка приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та ОСОБА_1 , дійшов висновку, з яким й погоджується судова колегія, що неукладання основного договору є насідком необґрунтованого ухилення відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 від укладання основного договору на умовах, визначених Попереднім договором. Сторонами визнається факт передачі позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) ОСОБА_3 відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) ОСОБА_2 на виконання умов Попереднього договору грошової суми у загальному розмірі 270 000 гривень. Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання. Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої із сторін, то аванс повертається його власникові. Отже, у разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом, а не завдатком і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов`язання випливає із договору, укладеного сторонами. Якщо покупець, бажаючи в майбутньому придбати товар, нерухоме майно, вносить продавцеві частину коштів. Продавець приймає ці кошти під зобов`язання у майбутньому продати саме дане нерухоме майно саме цьому покупцеві то це не є завдаток, це є аванс, що має місце в даній справі. Як вбачається із правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року №711/5065/15-ц, «посилання заявника на те, що саме з вини іншої особи сторони не уклали основний договорів, а тому позивачка за первісним позовом втратила право вимагати повернення коштів, є безпідставними, оскільки сума грошових коштів, що за своєю правовою природою є авансом, підлягає поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору. За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що враховуючи, що сторони домовилися укласти договір у майбутньому, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору кошти визнаються авансом, а тому повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались. Оскільки Попереднім договором встановлена відповідальність для продавця у разі відмови від укладання основного договору, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 суму штрафу в розмірі 100% від отриманої суми, тобто в розмірі 270 000 грн. Доводи апеляційної скарги, колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, які б призвели до неправильного вирішення справи, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника ОСОБА_2 , які є ідентичними доводам у суді першої інстанції, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову, у зв`язку з чим, на підставі положеньст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 05 липня 2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький С.М. Сегеда Р.Д. Громік