Постанова 4857 № 300/2900/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Главач І.А. 10 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2900/21 пров. № А/857/10171/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 300/2900/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 15.06.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просив суд: - визнати протиправними дії щодо застосування обмеження максимальним розміром пенсії при виплаті такої з 01.01.2018р. - зобов`язати здійснити виплату перерахованої пенсії з 01.01.2018р. без обмеження максимальним розміром, з врахування уже здійснених виплат; Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2021р. в позові відмовлено. 06.12.2021р. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду скасоване Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2021р. та прийнята нова постанову, якою суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром пенсії, що не може перевищувати десять прожиткових мінімумів при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019р. Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі вимог ст.ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (з урахуванням раніше виплачених сум), з 01 квітня 2019 року, без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти вимог відмовлено. 16.03.2023р. ОСОБА_1 подав заяву про встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2021р. 27.03.2023р. Ухвалою Івано - Франківського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю залишено без задоволення. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, ухвалу Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити та зобов`язати суб`єкта владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати звіт про виконання судового рішення, що набрало законної сили . ч.1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ст.370 КАС України видно, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. ч.1 ст.372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано ст.382 КАС України. Із змісту ч.ч. 1, 2 ст.382 КАС України видно, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Тобто, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи - позивача. З аналізу зазначених норм законодавства видно, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Щодо доводів апелянта про те, що рішення суду не виконується у спосіб, який просить ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. 13.02.2023р. ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби з заявою щодо примусового виконання судового рішення. 15.02.2023р. головний державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 71032905. 01.03.2023р., боржник, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомив державного виконавця, що рішення від 06.12.2021р. у справі № 300/2900/21 виконане, шляхом проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 19 631,16 грн. Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що в судовому засіданні не встановлено, що пенсійний орган, ухиляється від виконання рішення суду. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області в межах своїх повноважень виконав можливі залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення у даній справі. Щодо доводів апелянта про те, що за правильним розрахунком розмір пенсії ОСОБА_1 повинен становити - 23 879,52 грн. (18 177,00 грн. (сума грошового забезпечення за довідкою) * 0.90% грошового забезпечення = 16 359,30 грн. (основний розмір пенсії) + 3 729,921 грн. (надбавка за проживання в гірській місцевості) + 2 290,30 грн. (індексація - 16 359,30 грн. * 0,14%) + 1 500,00 грн. (індексація станом на 01.01.2023р. - 16 359,30 грн. * 0,198%, з максимальним розміром 1500,00 грн.) = 23 879,52 грн., колегія суддів звертає увагу апелянта, що вищевказані дії мали місце після ухвалення постанови від 06.12.2021р. у справі №300/2900/21 та не були предметом дослідження судом у цій справі. Тобто, після проведення перерахунку між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області виникли нові правовідносини у зв`язку з перерахунком пенсії. Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта і на те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст.1 Закону України Закону України "Про виконавче провадження"). При цьому, рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку; разом з тим, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку в апелянта наявна можливість отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, ч.1 ст.287 КАС України чітко передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про передчасність звернення ОСОБА_1 , із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки позивач не реалізував можливість виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, в тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", оскільки апелянт самостійно зазначає, що виконавче провадження станом на день подання заяви про встановлення судового контролю від 16.03.2023р. триває. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю в даній справі. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 300/2900/21- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 10.07.2023р.