Постанова 4851 № 953/8819/23

Головуючий І інстанції: Пасечнік О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 р. Справа № 953/8819/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.03.26 по справі № 953/8819/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Голови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , Секретара ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 р. у справі №953/8819/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , голови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , секретаря ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії, в якій просив суд:

1. Здійснити судовий контроль за виконанням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 р. (вх. №59736/23) та рішення від 04.06.2024 р. у справі №953/8819/23.

2. Встановити для відповідачів обов`язок надати зазначений витяг до суду та позивачу у визначені законом строки.

3. У межах здійснення судового контролю позивач просив суд визнати недопустимим вчинення відповідачами та іншими органами, уповноваженими здійснювати мобілізаційні заходи, будь-яких дій щодо позивача (розшукових заходів, вручення повісток, направлення на ВЛК) до моменту фактичного та повного виконання зазначених судових рішень у спосіб, який забезпечує реальне усунення порушень і задоволення прав Позивача.

4. З огляду на встановлений факт невиконання ухвали від 20.11.2023 р. та рішення від 04.06.2024 р. у справі №953/8819/23 просив суд застосувати до відповідачів заходи процесуального примусу, передбачені ст. 382 КАС України. В обгрунтування вимог заяви позивач зазначає, що на момент ухвалення рішення суду у справі №953/8819/23 (04.06.2024 р.) система електронного обліку «Резерв+» ще не функціонувала. Відтак вона не могла бути використана для підтвердження виконання рішення суду. Тому претензії та вимоги відповідачів та інших органів, які посилаються на «Резерв+» як на підставу для невиконання ухвали, є безпідставними та свідчать про створення штучних перешкод у виконанні судового рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України від 04.06.2024 р. у справі №953/8819/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , голови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , секретаря ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву про встановлення судового контролю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що зазначена ухвала є незаконною, оскільки фактично легалізує систематичне невиконання судових рішень відповідачами та нівелює право на ефективний судовий захист. Наголошує, що відповідачі не виконали рішення суду навіть формально - жодних дій, спрямованих на його реальне виконання, не було вчинено, а обов`язок подати звіт про виконання залишився проігнорованим. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем не виконано судове рішення у цій справі, та, як наслідок відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову задоволення позову з наступних підстав. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 382-3 КАС України. За приписами частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. За приписами частин 1, 3, 10, 11 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Аналіз викладених норм права свідчить про те, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, від 10.02.2022 у справі №160/13013/19, що враховуються судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 року по справі №953/8819/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , голови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , секретаря ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування висновку ВЛК №8/1403 (вих.№2224) від 21.03.2023. Зобов`язано Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про скасування висновку ВЛК №8/1403 (вих.№2224) від 21.03.2023, з прийняттям відповідного рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду, обставини виконання (невиконання) судового рішення (розгляд заяву ОСОБА_1 про скасування висновку ВЛК №8/1403 (вих.№2224) від 21.03.2023, з прийняттям відповідного рішення.) судом не досліджувалися та відповідні докази не витребовувались. Наведеним обставинам належна оцінка судом першої інстанції не надавалася, незважаючи на доводи позивача, викладені у заяві щодо невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, судом першої інстанції не досліджувалось питання виконання (невиконання) рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №953/8819/23. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника (по суті) в частині невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 953/8819/23, що свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяви про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, висновки суду першої інстанції є передчасними. Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 по справі № 953/8819/23 скасувати. Адіміністративну справу № 953/8819/23 позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Голови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , Секретаря ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку статті 382 КАС України. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Ральченко Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов