Постанова 4857 № 380/15262/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15262/22 пров. № А/857/2848/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року (прийняте у письмовому провадженні у м. Львові суддею Мартинюком В. Я.) в адміністративній справі № 380/15262/22 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними дій, скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2022 року фізична особа підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; - скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/001108; - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/900102/2 від 21.09.2022. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ним було надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом за ціною договору та преференційного походження товару у декларації № UA209170/2022/073088 від 20.09.2022. Вказував, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватись розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Стверджував, що відповідач обрав невірний резервний 6 метод, позаяк визначення ціни не може ґрунтуватися на припущеннях чи догадках. Посилання відповідача на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів у разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливості визначити вартість товару. Також, вказував, що Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Зазначав, що неподання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та загалом не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ФОП ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що потягло за собою неповне з`ясування судом фактичних обставин справи та постановлення неправомірного рішення. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви. При цьому зазначає, що відповідач в рішенні про коригування митної вартості, зазначає, що лише відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) є непідтверджені. Суд не надав правової оцінки обставинам, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, та зазначені безпосередньо в ньому. Судом не були досліджені докази в справі, що спростовують висновок відповідача про не підтвердження складових митної вартості, а саме витрат на страхування та транспортування, оскільки відсутністю саме цих відомостей відповідач обґрунтовує своє рішення. Також вказує на те, що суд дійшов помилкового висновок про правомірність застосування відповідачем методу визначення митної вартості резервний, при чому зазнаючи, що у відповідачу була відсутня можливість застосування інших методів. Львівська митниця подала відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що така є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому покликається на те, що з детального аналізу наданих позивачем копій та оригіналів документів видно, що у них є деякі відмінності. Ці обставини у своїй сукупності вказують на те, що у митниці були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що зумовило неможливість визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за ціною договору, тобто за першим методом. Відтак, просить суд у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Як встановлено судом, 20.09.2022 позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA209170/2022/073088. За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/001108, якою повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 21.09.2022 UA209000/2022/900102/2) ст. 54 п. 6, ст. 55 МКУ, постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій, наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа. 21.09.2022 Львівська митниця (Управління МПКМВ та МТР ЗЕД Львівської митниці) прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900102/2. У вказаному рішенні контролюючим органом зазначено наступні порушення: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 ст.53МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не місять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; - декларантом не подано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг (відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч.21 ст.58 МКУ); - встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом; - відмова в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, у зв`язку із чим Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість товару. Не погоджуючись із вказаними карткою відмови та рішенням позивач оскаржив їх до суду. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що встановлені під час розгляду справи обставини у своїй сукупності вказують на те, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Відповідачем правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості імпортованого товару у спірних правовідносинах. При цьому, відповідачем до справи долучено копії митних декларацій типу ІМ40ДЕ №UA209190/2022/026765, №UA100100/2022/030422, №UA209190/2022/033177, №UA209170/2022/047139, №UA209170/2022/048061, які подавалися декларантами для митного оформлення такого ж товару, який декларує позивач у цьому випадку. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що митниця як суб`єкт владних повноважень, у цьому випадку діяла правомірно. Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України). Відповідно до частин першої, другої, восьмої - одинадцятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. А стаття 53 МК України регулює перелік та порядок подачі документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідно до приписів цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. За приписами статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей. Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових. Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів. Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно зі статтею 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Так, відповідно до приписів частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод. У частині третій статті 55 МК України встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Як зазначено вище, митна вартість товару, згідно з поданою митною декларацією, визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту), на підтвердження чого митного органу ним були надані відповідні документи. А підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів було те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності, відтак митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України. Як розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, що відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Рахунок фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом не подано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Тобто, відповідач в рішенні про корегування митної вартості, зазначає, що лише відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) є непідтверджені. На підтвердження такої складової митної вартості як транспортування та страхування позивач надав належні докази, зокрема Довідка про транспортні витрати № б/н від 15.09.2022 (Додаток № 6 до позову), Договір транспортного експедирування від 01.01.2021 (Додаток № 7 до позову); Рахунок на оплату перевезення № СФ-0001114 від 23.09.2022 (Додаток № 11до позову); Акт № ОУ-0001114 від 23.09.2022 (Додаток №12 до позову); Платіжне доручення про оплату перевезення № 9777 від 26.09.2022 (Додаток №13 до позову); Платіжне доручення про оплату перевезення № 9778 від 26.09.2022 (Додаток №14 до позову). Проте, суд не надав правової оцінки цим обставинам, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, та зазначені безпосередньо в ньому. Судом не були досліджені докази по справі, що спростовують висновок відповідача про не підтвердження складових митної вартості, а саме витрат на страхування та транспортування, оскільки відсутністю саме цих відомостей відповідач обґрунтовує своє рішення. Натомість в порушення норм процесуального права суд надав правову оцінку тим обставинам, якими відповідач своє рішення не обґрунтовував. Колегія суддів зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції. Згідно пункту 27 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.03.2017 дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів та зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органів доходів та зборів, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином досліджуючи обставин, які не були досліджені відповідачем при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів (та не знайшли свого відображення у тексті рішення про корегування митної вартості), суд виконує функції митного контролю замість митного органу, що суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влади. Також судом не врахована правова позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14 липня 2021 року в справі № 520/11590/19, відповідно до якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення. Досліджуючи обставини, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, суд дійшов помилкового висновку, що позивач під час митного оформлення не надавав контракт № GMBH-0102 від 11.05.2014, чинний на дату поставки терміном дії до 31.12.2023. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та наявним в матеріалах справи документам. Так, Контракт № GMBH-0102 від 11.05.2014 був укладений сторонами ще в 2014 році, за період його виконання в зазначений контракт сторонами контракту вносились зміни та доповнення, що знайшли своє відображення в додаткових угодах до контракту. Враховуючи досить великий об`єм змін, що були внесені до контракту № GMBH-0102 від 11.05.2014 в період його чинності, 01.02.2022 сторони контракту дійшли згоди викласти контракт № GMBH-0102 від 11.05.2014 в новій редакція яка, врахує всі зміни та доповнення, що вносились до контракту в період його чинності, яка діє з 01.02.2022 (про що зазначено в п.9.4 нової редакції контракту). Тобто, до митного оформлення була надана редакція контракту GMBH-0102 від 11.05.2014, що відповідно до п.9.4 діє з 01.02.2022, тобто чинна на дату поставку партії товару та термін дії якого встановлений до 31.12.2023. Редакції контракту GMBH-0102 від 11.05.2014, що відповідно до п.9.4 діє з 01.02.2022, тобто чинна на дату поставку партії товару та термін дії якого встановлений до 31.12.2023, була у відповідача на дату винесення рішення про корегування митної вартості, що підтверджено самим відповідачем, шляхом надання його копії до Відзиву. Крім того, колегія суддів вважає, що суд при розгляді справи дійшов помилкового висновку, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, звертаючи увагу на різні місяця розташування печатки позивача на копіях та оригіналах договору транспортного експедирування від 01.01.2021, довідки про транспортні витрати, контракту № GMBH-0102 від 11.05.2014 (нова редакція) на українській та російській мовах, штампу продавця товару компанії Dikabo GMBH на копії та оригіналі інвойсу від 14.09.2022, а також на різні місця розташування та форму підписів на оригіналах та копіях цих документів. Такий висновок суду стосовно різних місяць розташування печатки позивача на копіях та оригіналах документів, мають вплив на визначення митної вартості є помилковим, та зроблений без врахування висновків верховного суду. Так, згідно правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 23.01.2018 у справі № 815/469/15, відмінність підписів на печатці і штампі сама по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, так як виготовлення іноземним контрагентом документів, що підтверджують митну вартість товарів, на різних бланках та підписання їх різними особами за відсутності розбіжностей у числових значеннях не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Такі розбіжності не свідчать про невірні числові значення складових митної вартості товарів. Згідно пояснень позивача, певні відмінності місяця розташування печатки позивача на копіях та оригіналах документів могли статися в наслідок здійснення копіювання цих документі та особливостей роботи копіювальної техніки. Колегія суддів зазначає, що факт недійсності чи підробки документів судом не встановлено. При цьому митним органом не надано жодних доказів які б свідчили, що ці документи є недійсними. Суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, митний орган не навів жодних відомостей про те, яким саме чином певні відмінності місяця розташування печатки позивача на копіях та оригіналах документі наслідок здійснення копіювання цих документі та особливостей роботи копіювальної техніки, впливає на визначення митної вартості товару. Колегія суддів апеляційного суду також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновок про правомірність застосування відповідачем методу визначення митної вартості резервний, при чому зазнаючи, що у відповідачу була відсутня можливість застосування інших методів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом. Так у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 р. у справі № 809/4367/15, від 19 червня 2018 р. в справі № 826/6346/16, від 05 лютого 2019 р. в справі № 816/1199/15-а, від 25 травня 2021 р. в справі № 520/10386/2020. Відповідно до змісту рішення про корегування митної вартості, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14. Крім того, судом не були належним чином досліджені та не надано належної оцінки доказам по справі зокрема: митним деклараціям, що були використані відповідачем як джерела інформації про митну вартість (№UA209190/2022/026765, №UA100100/2022/030422, №UA209190/2022/033177, №UA209170/2022/047139, №UA209170/2022/048061). Відповідачем надані копії митних декларацій, митна вартість визначена за резервним (6 методом), про що зазначено в гр. 43 (Код МВВ). Проте відповідачем не надано суду доказів того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідними вантажними митними деклараціями не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Крім того умови поставки партії товару суттєво відрізняється від партії товару, що оцінюється. А в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 826/6346/16 (провадження № К/9901/36092/18). Таким чином, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 № 826/28024/15. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару і не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте, всупереч зазначеним приписам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них є ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що картка відмови у прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому їх необхідно визнати протиправними та скасувати. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позаяк позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору до суду першої та апеляційної інстанції, а саме 15 877,45 грн (6 350,98 грн та 9526,47 грн). З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року в адміністративній справі № 380/15262/22 скасувати. Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Львівської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209170/2022/001108; Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2022/900102/2 від 21.09.2022. Стягнути за рахунок бюджетних фінансувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 15 877 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн 45 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин