Постанова 4824 № 756/9670/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/9414/2023 Справа № 756/9670/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Белоконної І.В. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила визнати неправомірними дії КП «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку вузла розподільного обліку теплової енергії, встановленого в належній на праві власності ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_1 та нарахування оплати за комунальну послугу з централізованого опалення (теплопостачання) за опалювальні сезони 2019 - 2020, 2020 - 2021, 2021 - 2022 років без урахування показників лічильника, зобов`язати відповідача у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» повернути на облік вузол розподільного обліку теплової енергії, встановленої в квартирі за вказаною адресою, станом на 01 жовтня 2019 року, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок нарахувань за теплопостачання (централізоване опалення) з жовтня 2019 року, враховуючи показання вузла розподільного обліку спожитого тепла та розміру здійснених ОСОБА_1 платежів за послугу з централізованого опалення (теплопостачання) згідно з квитанціями про оплату, зобов`язати відповідача здійснювати нарахування оплати за теплопостачання в квартирі АДРЕСА_1 з урахуванням показань вузла розподільного обліку тепла, що встановлений в квартирі. Позов мотивувала тим, що 31 серпня 2012 року нею за власні кошти обладнана належна їй квартира за вказаною адресою приладом обліку теплової енергії типу SensoStar 2, заводський номер 22681307, який встановлено в квартирі відповідно до робочого проекту, розробленого на замовлення позивача спеціалізованою організацією та погодженого ТОВ «Житлобуд-1» як балансоутримувачем будинку. Згідно з актом від 31 серпня 2012 року вузол комерційного обліку теплової енергії введений в експлуатацію. 16 вересня 2016 року ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» проведено повірку теплолічильника і видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки про відповідність лічильника вимогам ДСТУ. Згідно з Актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 28 листопада 2017 року вказаний вузол обліку теплової енергії взятий на облік ПАТ «Київенерго» та опломбований. Після повірки лічильника позивачем регулярно надавалися ПАТ «Київенерго» і відповідачу поточні та попередні показники спожитої теплової енергії за звітний місячний період. Станом на 30 жовтня 2019 року з особового кабінету позивача на сайті відповідача, без будь-якого попередження та обґрунтування, зникло поле з інформацією про лічильник, у зв`язку з чим відсутня можливість вносити його показники як через особистий кабінет, так будь-яким іншим способом, з листопада 2019 року до теперішнього часу. З цього часу відповідач припинив нарахування позивачу плати за спожиту теплову енергію відповідно до фактичних показань лічильника. 11 січня 2022 року ДП «Київоблстандартметрологія» проведено повірку лічильника і видано свідоцтво про відповідність лічильника вимогам ДСТУ. Згідно з актом від 11 січня 2022 року вузол обліку теплової енергії введений в експлуатацію та опломбований ТОВ «Техенергосервіс». 24 січня 2022 року ОСОБА_1 направляла відповідачу заяву про опломбування лічильника в її квартирі та прийняття його на облік після повірки, проте до цього часу вона не отримала відповіді від відповідача на своє звернення і лічильник в її квартирі відповідачем не опломбований. Вказувала, що прилад обліку теплової енергії в її квартирі встановлений 31 серпня 2012 року і прийнятий на облік ПАТ «Київенерго» 28 листопада 2017 року на підставі Правил № 630, тому посилання відповідача на Порядок № 829, який набрав чинності 24 жовтня 2018 року, як на підставу зняття його з обліку, є помилковим. Виставляючи рахунки за теплопостачання за показниками обліку засобу квартирного обліку тепла і приймаючи відповідну оплату за період з жовтня 2018 року по листопад 2019 року, відповідач визнав законність обладнання її квартири приладом обліку тепла. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року позов частково задоволено, визнано неправомірними дії КП «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку вузла розподільного обліку теплової енергії та проведення нарахування за комунальну послугу з централізованого опалення (теплопостачання) в опалювальні сезони 2019-2022 років без урахування щомісячних показників лічильника (заводський номер 22681307), що обліковує теплову енергію по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язано КП «Київтеплоенерго» у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» повернути на облік вузол розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язано КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань за теплопостачання (централізоване опалення) з 30 жовтня 2019 року по 30 березня 2023 року, враховуючи показання вузла розподільного обліку спожитого тепла (заводський номер 22681307), встановленого в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 та розміру здійснених ОСОБА_1 платежів за послугу з централізованого опалення (теплопостачання) згідно з квитанціями про оплату. В решті позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов та зобов`язати КП «Київтеплоенерго» у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» повернути на облік вузол розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 жовтня 2019 року, зобов`язати КП «Київтеплоенерго» здійснити ОСОБА_1 з жовтня 2019 року перерахунок (коригування) вартості спожитої теплової енергії в квартирі АДРЕСА_3 з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії (заводський номер 22681307), що встановлений в квартирі, та розміру здійснених ОСОБА_1 платежів за послугу з централізованого опалення (теплопостачання) згідно з квитанціями про оплату; задовольнити позовні вимоги про здійснення нарахування оплати за централізоване опалення (теплопостачання) в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі. В апеляційній скарзі на аркушах 1-12 позивач повторно наводила обставини справи, зазначені в позовній заяві, а також наводила встановлені судом обставини та висновки суду з приводу розглянутих вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що суд в описовій та мотивувальній частині рішення не надав правової оцінки фактам, на які вона вказувала у позові, а саме, що теплолічильник в квартирі позивача встановлений відповідно до робочого проекту, розробленого на замовлення позивача спеціалізованою організацією; що згідно з актом обстеження № 52 від 17 грудня 2021 року технічної можливості встановлення вузла розподільного обліку є можливим встановлення теплолічильника в квартирі позивача; що відповідно до роз`яснення Мінрегіону від 25 листопада 2020 року № 7/11/18881-20 «технічна можливість визначається перед встановленням вузлів розподільного обліку, на встановлені відповідно до проектів прилади розподільного обліку теплової енергії, які прийнято на абонентський облік до затвердження Порядку № 829, складання акту про технічну можливість їх встановлення Порядком не вимагається». Вказувала, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, повернув лічильник на облік не станом на 01 жовтня 2019 року (дата зняття лічильника з обліку відповідачем), як вона просила, а повернув без терміну виконання зобов`язання відповідачем, чим дозволив останньому затягнути час повернення лічильника на облік. Зазначала, що суд безпідставно обмежив строк проведення перерахунку нарахувань датою ухвалення рішення в справі 30 березня 2023 року, починаючи не з дати зняття лічильника з обліку, а з 30 жовтня 2019 року. Відмовивши в проведенні нарахувань по квартирному лічильнику, суд, у період з 31 березня 2023 року до дати підписання сторонами відповідного акту про прийняття лічильника на облік, позбавив її права на користування квартирним лічильником, дозволяючи відповідачу в цей період проводити нарахування по загальнобудинковому лічильнику, чим також позбавив її права на отримання перерахунку нарахувань по квартирному лічильнику, що змусить її повторно звернутися до суду за захистом своїх прав. Наголошувала, що встановивши неправомірність дій відповідача щодо проведення нарахування за комунальну послугу в опалювальні сезони 2019 - 2022 років без урахування щомісячних показників лічильника, що обліковує теплову енергію по квартирі позивача, суд відмовив у вимозі щодо зобов`язання відповідача здійснювати нарахування оплати за опалення з урахуванням показань вузла розподільного обліку, мотивуючи неможливістю захисту на майбутні періоди права, яке не було порушено. Проте, мова йде не про час/період, розмір/суму, а про здійснення нарахувань відповідачем (у рахунках-повідомленнях) відповідно до показань квартирного лічильника, а не загальнобудинкового, як це робить відповідач. Відмовляючи в цій частині позову, суд знівельовує своє рішення про визнання дій відповідача неправомірними. Вважала, що з урахуванням вищевикладеного суд вийшов за межі предмету позову, а крім того, не врахував постанову Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 756/2361/20-ц по іншій квартирі в будинку позивача, на яку вона посилалась у позові і якою зобов`язано відповідача здійснювати нарахування оплати за опалення з урахуванням вузла розподільного обліку тепла, що встановлений в квартирі, та здійснити позивачу перерахунок нарахувань за теплопостачання з 03 жовтня 2019 року, враховуючи показники приладу обліку спожитого тепла в квартирі. Від відповідача КП "Київтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що позивач в апеляційній скарзі просить суд задовольнити фактично ту ж саму вимогу, оскільки відновлення порушеного права відбувається з моменту його порушення. В даному випадку, вузол розподільного обліку теплової енергії підлягає поновленню на обліку з моменту його зняття з обліку з жовтня 2019 року. Аналогічні положення стосуються і другої вимоги позивача. Стосовно вимоги позивача зобов`язати КП "Київтеплоенерго" здійснювати нарахування оплати за централізоване опалення (теплопостачання) в її квартирі з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії, зазначив, що дана вимога позивача фактично зобов`язує відповідача до вчинення певних дій у майбутньому, а тому не підлягає задоволенню, оскільки захисту підлягає тільки порушене право. Повідомляв, що відповідачем в добровільному порядку виконано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року, тобто відновлено облік вузла розподільного обліку теплової енергії з жовтня 2019 року, тобто з моменту, коли його було знято. В подальшому нарахування за послугу з теплової енергії будуть проводитися з врахуванням вузла розподільного обліку теплової енергії. Здійснено перерахунок за період з жовтня 2019 року по квітень 2023 року (станом на сьогоднішній день), враховуючи показання вузла розподільного обліку теплової енергії та розмір здійснених позивачем платежів за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії. Сума перерахунку становить 12449,33 грн. в сторону зменшення. Суму, отриману в результаті перерахунку, буде відображено в рахунку-повідомленні за послугу з теплової енергії за травень 2023 року. Крім того, відповідачем оплачено покладений на нього судовим рішенням судовий збір в розмірі 2977,20 грн. на користь держави. Враховуючи вищевикладене, вважав, що станом на сьогоднішній день право позивача жодним чином не порушено. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, в повній мірі вказаним вимогам закону не відповідає. Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 07 вересня 2000 року (а. с. 8). 31 серпня 2012 року за власні кошти ОСОБА_1 обладнала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 приладом обліку теплової енергії типу «SensoStar 2» (заводський номер 22681307), монтаж приладу обліку проведено балансоутримувачем будинку ТОВ «Житлобуд-1». Теплолічильник в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 встановлений відповідно до Робочого проекту, розробленого на замовлення ОСОБА_1 спеціалізованою організацією ПП «ПП ВІК» та погодженого ТОВ «Житлобуд-1» як балансоутримувача будинку (а. с. 9 - 25). Актом від 31 серпня 2012 року вузол квартирного обліку введений в експлуатацію та прийнятий на комерційний облік (а. с. 29). 06 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Київенерго» договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню № 024017500250100 (а. с. 32 - 33). 16 вересня 2016 року ДП «Всукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» проведено повірку теплолічильника і видано свідоцтво про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки № 24-1-2К/2433 про відповідність лічильника вимогам ДСТУ EN 1434 (а. с. 30). Згідно з Актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 28 листопада 2017 року вузол обліку теплової енергії взятий на облік ПАТ «Київенерго» та опломбований (а. с. 31). Згідно з Актом обстеження № 52 від 17 грудня 2021 року щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, замовником якого є співвласник будинку ( ОСОБА_1 ), а виконавцем - ТОВ «Техенерго-Клімат», суб`єкт господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 829 за адресою АДРЕСА_2 : розводка системи опалення - однотрубна, змішана з верхньою подачею; вузол обліку теплової енергії наявний на загальному вводі; забудовником передбачено встановлення теплолічильника на зворотному трубопроводі; проектне рішення складається з встановленням теплолічильника та першого термоопору на зворотному трубопроводі. другий термоопір монтується в найближчий подавальний стояк з опломбованим шаровим краном для запобігання перекриття потоку теплоносія. Висновок щодо можливості встановлення теплолічильника: Можливо (а. с. 34). 11 січня 2022 року ДП «Київоблстандартметрологія» проведено чергову повірку приладу обліку теплової енергії та було видано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П33М020982332752021 про відповідність лічильника вимогам ДСТУ EN 1434, яке чинне до 11 січня 2026 року (а. с. 36). Згідно з Актом від 11 січня 2022 року вузол обліку теплової енергії введений в експлуатацію та опломбований ТОВ «Техенерго-клімат» (а. с. 38). 24 січня 2021 року ОСОБА_1 направила на адресу КП «Київтеплоенерго» заяву про опломбування лічильника в її квартирі та прийняття його на облік після планової повірки (а. с. 39). З 01 травня 2018 року виконавцем послуг з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_2 стало КП «Київтеплоенерго». До жовтня 2019 року нарахування оплати за послуги з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_2 КП «Київтеплоенерго» здійснювалось з урахуванням показань приладу обліку теплової енергії, що встановлений у даній квартирі. На а. с. 41 - 50 наявні копії квитанції про оплату ОСОБА_1 рахунків за постачання теплової енергії, в тому числі з жовтня 2018 року по жовтень 2019 року з урахуванням різниці попередніх та поточних показників засобу обліку квартирного лічильника тепла. Станом на 30 жовтня 2019 року теплолічильник не відображається в особистому кабінеті позивача на сайті КП «ГІОЦ», а нарахування оплати за послуги з централізованого опалення здійснюється КП «Київтеплоенерго» з урахуванням показань внутрішньобудинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири позивача. Згідно відповіді КП «Київтеплоенерго» на колективне звернення мешканців будинку за адресою АДРЕСА_4 щодо зняття з обліку вузлів розподільного обліку теплової енергії, повідомлено, що з введенням в дію Порядку № 829 КП «Київтеплоенерго» з 01 жовтня 2019 року знято з обліку вузли розподільного обліку теплової енергії, що встановлені в будинках з внутрішньобудинковою вертикальною системою подачі теплоносія, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства (а. с. 58 - 59). На а. с. 89 знаходиться копія акту обстеження № 3/9-2300 від 10 грудня 2020 року, складеного комісією в складі головного інженера ТОВ «Житлобуд-1», т.в.о. заступника начальника РВЗ № 3, провідного інженера групи контролю договірних умов з юридичними споживачами РВЗ-3 СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» про те, що обстежено житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 на предмет визначення відповідності будинкової системи централізованого опалення критеріям технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, визначених Порядком № 829, встановлено відсутність можливості встановлення вузлів розподільного обліку. На а. с. 116 - 117 знаходиться роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України від 25 листопада 2020 року № 7/11/18881-20, згідно якого, технічна можливість визначається перед встановленням вузлів розподільного обліку; на встановлені відповідно до проектів прилади розподільного обліку теплової енергії, які прийнято на абонентський облік до затвердження Порядку № 829, складання акту про технічну можливість їх встановлення Порядком не вимагається. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Крім того, після відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про приєднання нових доказів, а саме копії постанови Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в справі № 754/3857/22 за аналогічним позовом іншої особи до КП «Київтеплоенерго», яку просила врахувати при ухваленні рішення. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Виходячи з викладеного, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, та оскільки позивачем не надано докази неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України відхилив клопотання про долучення доказів. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (а не постановах апеляційного суду). Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано +5 посилань. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Згідно статті 6 Закону України «Про теплопостачання» державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах, зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії. Згідно п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які діяли станом на час встановлення лічильника в квартирі позивача), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги). Відповідно до абз. 2 п. 10 Правил № 630, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Згідно вимог абз. 5 п. 15 Правил № 630, у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання. Відповідно до пункту 29 Правил № 630 споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно. Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги. Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм. Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. Відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії. Пунктом 6 Порядку № 829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації. Згідно п. 3 Порядку № 829 розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах. Відповідно до вимог п. 10 Порядку № 829 оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року № 205, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. З огляду на те, що Порядок № 829 набрав чинності лише 24 жовтня 2018 року, положення та вимоги даного Порядку мають застосовуватися з моменту набрання ним чинності, до нових відносин, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та не мають зворотної сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік. Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, Порядок № 829 не передбачає зняття з обліку тих лічильників споживачів, які були погоджені та взяті на облік до набуття чинності цієї постанови, та не встановлює заборони щодо врахування показників по даним лічильникам, які надаються споживачами. Також, не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку №

829. Так, згідно п. 12 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 жовтня 2018 року № 270, не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії), який раніше був прийнятий на абонентський облік, в приміщенні реконструйованої, капітально відремонтованої будівлі, якщо реконструкція, капітальний ремонт будівлі були здійснені без заміни такого вузла обліку (приладу - розподілювача теплової енергії). Судом першої інстанції встановлено, що в 2022 році встановлений в квартирі позивача теплолічильник пройшов чергову повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, з якого вбачається, що він відповідає вимогам ДСТУ EN 1434, яке чинне до 11 січня 2026 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 829, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП «Київтеплоенерго», і що у відповідача були відсутні правові підстави для зняття з обліку індивідуального лічильника позивача. Наведені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 756/2361/20-ц (провадження № 61-10724св21) і належно враховані судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення (а. с. 151), відтак доводи апеляційної скарги, що суд при ухваленні рішення не врахував вищезазначену постанову, на яку вона посилалась в позовній заяві, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом. Виходячи із наведеного, суд прийшов до висновку про визнання неправомірними дій КП «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку вузла розподільного обліку теплової енергії та проведення нарахування за комунальну послугу з централізованого опалення (теплопостачання) в опалювальні сезони 2019 - 2022 років без урахування щомісячних показників лічильника (заводський номер 22681307), що обліковує теплову енергію по квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції в описовій та мотивувальній частинах рішення не зазначено та не надано правової оцінки основним фактам та доказам, на які посилалася ОСОБА_1 , а саме, що теплолічильник в квартирі позивача встановлений відповідно до робочого проекту, розробленого на замовлення позивача спеціалізованою організацією; що згідно з актом обстеження № 52 від 17 грудня 2021 року технічної можливості встановлення вузла розподільного обліку є можливим встановлення теплолічильника в квартирі позивача; що відповідно до роз`яснення Мінрегіону від 25 листопада 2020 року № 7/11/18881-20 «технічна можливість визначається перед встановленням вузлів розподільного обліку, на встановлені відповідно до проектів прилади розподільного обліку теплової енергії, які прийнято на абонентський облік до затвердження Порядку № 829, складання акту про технічну можливість їх встановлення Порядком не вимагається». Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо зняття з обліку вузла розподільного обліку теплової енергії та проведення нарахування за комунальну послугу з централізованого опалення (теплопостачання) в опалювальні сезони 2019 - 2022 років без урахування щомісячних показників лічильника, сама по собі відсутність в судовому рішенні правової оцінки кожного факту та доказу, на які посилалася позивач в позовній заяві, не впливає на обґрунтованість рішення суду першої інстанції і не спростовує його висновків. Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що вказані докази наявні в матеріалах справи, були безпосередньо досліджені судом першої інстанції та враховані ним при ухваленні рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині задоволені, а відповідачем рішення суду першої інстанції, в тому числі з мотивів його необґрунтованості, не оскаржене. Разом із тим, в прохальній частини позовної заяви ОСОБА_1 просила суд повернути на облік вузол розподільного обліку теплової енергії станом на 01 жовтня 2019 року, тобто на дату зняття лічильника з обліку відповідачем, яка встановлена на підставі відповіді КП «Київтеплоенерго» на колективне звернення мешканців будинку за адресою АДРЕСА_5 . Встановивши неправомірність дій КП «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку вузла розподільного обліку теплової енергії в квартирі ОСОБА_1 , суд першої інстанції зобов`язав відповідача у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» повернути на облік вузол розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі позивача, не встановивши в рішенні дату повернення лічильника на облік та залишивши поза увагою відповідні вимоги позову. Крім того, ОСОБА_1 просила зобов`язати КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахувань за теплопостачання (централізоване опалення) з жовтня 2019 року, враховуючи показання квартирного вузла обліку спожитого тепла та розміру здійснених позивачем платежів за дану послугу. Вирішуючи дану вимогу, суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити перерахунок нарахувань за теплопостачання (централізоване опалення) з 30 жовтня 2019 року по 30 березня 2023 року (на дату ухвалення рішення в справі), не врахувавши, що після ухвалення судом рішення відповідач з 31 березня 2023 року до кінця опалювального сезону 2023 року продовжував нараховувати, а позивач - оплачувати надані послуги, і що згідно п. 10 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 жовтня 2018 року № 270, тільки з дати складання відповідачем та підписання сторонами відповідного акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік і опломбування його відповідачем, встановлений в квартирі позивача теплолічильник буде вважатися прийнятим на облік відповідачем і його показники будуть обов`язковими для врахування відповідачем. З огляду на зазначене, суд своїм рішенням в частині здійснення перерахунку з 30 жовтня 2019 року по 30 березня 2023 року позбавив позивача права на отримання перерахунку за весь період неврахування відповідачем показань квартирного теплолічильника (з дати зняття лічильника з обліку по дату підписання сторонами відповідного акту про прийняття лічильника на облік і його опломбування), в зв`язку з чим вона буде змушена повторно звернутися до суду для здійснення перерахунку за період, починаючи з 31 березня 2023 року по дату підписання сторонами відповідного акту про прийняття лічильника на облік. Крім того, всупереч ст. 265 ЦПК України суд першої інстанції не обґрунтував, чому саме з 30 жовтня 2019 року необхідно зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, а не з 01 жовтня 2019 року, коли лічильник було знято з обліку. Також, встановивши неправомірність дій відповідача щодо проведення нарахування за комунальну послугу в опалювальні сезони 2019 - 2022 років без урахування щомісячних показників лічильника, що обліковує теплову енергію по квартирі позивача, суд відмовив у вимозі щодо зобов`язання відповідача здійснювати нарахування оплати за опалення з урахуванням показань вузла розподільного обліку, мотивуючи неможливістю захисту права, яке не було порушено, на майбутні періоди. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Разом із тим, судом залишено поза увагою, що позивачем заявлялись вимоги не в межах будь-яких періодів часу на майбутнє, а про зобов`язання здійснення нарахувань відповідачем (у рахунках-повідомленнях) відповідно до показань квартирного лічильника, а не загальнобудинкового, відтак висновки суду першої інстанції про необхідність захисту реально порушеного права та відмову в позові в цій частині є передчасними, помилковими та не відповідають вимогам щодо ефективності способу захисту порушеного права позивача. Виходячи із вищевикладеного, рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог про зобов`язання відповідача виконати дії ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відтак судове рішення в наведеній частині не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу, що відповідачем добровільно виконано рішення суду від 30 березня 2023 року, а саме відновлено облік вузла розподільного обліку теплової енергії з жовтня 2019 року та здійснено перерахунок за період з жовтня 2019 року по квітень 2023 року, про що надано відповідну довідку, з огляду на те, що наведені обставини не спростовують доводів апеляційної скарги позивача та встановлених апеляційним судом підстав для скасування рішення . Вирішуючи по суті позов ОСОБА_1 про зобов`язання виконати дії, апеляційний суд виходить із того, що з 01 травня 2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 5 якого передбачено, що комунальною послугою є, зокрема, постачання теплової енергії, що є тотожньою послугою з надання послуги з централізованого опалення, а відтак, задоволення позову з урахуванням наведених змін не вважатиметься виходом за межі позовних вимог. Отже, з огляду на неправомірність дій відповідача щодо зняття 01 жовтня 2019 року з обліку встановленого в квартирі позивача приладу обліку теплової енергії та нарахування оплати за комунальну послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в опалювальні сезони 2019 - 2022 років без урахування щомісячних показників лічильника, а також з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо ефективності обраного способу захисту, відповідності цього способу змісту відповідного права та характеру його порушення, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання КП «Київтеплоенерго» вчинити певні дії, а саме про зобов`язання у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» повернути на облік вузол розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 жовтня 2019 року, здійснити з жовтня 2019 року перерахунок вартості спожитої теплової енергії в квартирі АДРЕСА_3 з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії (заводський номер 22681307), що встановлений в квартирі АДРЕСА_1 , та розміру здійснених ОСОБА_1 платежів за послугу з централізованого опалення (теплопостачання) згідно з квитанціями про оплату, здійснювати нарахування оплати за постачання теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, з прийняттям нової постанови про задоволення позову. В частині задоволення вимог про визнання дій неправомірними рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року в частині зобов`язання Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вчинити певні дії скасувати та прийняти в цій частині нову постанову. Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» повернути на облік вузол розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 жовтня 2019 року. Зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити ОСОБА_1 з жовтня 2019 року перерахунок нарахування вартості спожитої теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1 з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії (заводський номер 22681307), що встановлений в квартирі АДРЕСА_1 , та розміру здійснених ОСОБА_1 платежів за послугу з централізованого опалення (теплопостачання) згідно з квитанціями про оплату. Зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснювати нарахування оплати за постачання теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії, що встановлений в квартирі. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 06 липня 2023 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.