Постанова 4824 № 754/18734/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/548/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 травня 2023 року місто Київ справа № 754/18734/21 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання -Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив: визнати незаконними дії КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку у програмному комплексі КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київенерго» вузла розподільного обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421); зобов`язати відповідача поставити на облік у програмному комплексі КП «Київенерго» вузол розподільного обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421); зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення з урахуванням показань вузла природнього обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 за період з 2019 року - 2021 року; стягнути з відповідача на йогокористь моральну шкоду у розмірі 15000 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що йомуна праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , він є споживачем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення, а відповідач є виконавцем зазначеної послуги. Вказував, що оплата за централізоване опалення проводилась за показниками засобу обліку теплової енергії. Однак, починаючи з листопада 2019 року відповідач почав безпідставно нараховувати вартість за централізоване опалення не відповідне до показників лічильника. Зазначав, що станом на 01 грудня 2019 року за централізоване опалення відповідачем нарахована плата в розмірі 1182,57 грн. З рахунку-повідомлення не вбачається можливим зясувати, яка саме сума за опалення місць загального користування, а яка нарахована за опалення саме квартири позивача. Посилався на те, що 20 серпня 2018 року компанія «Аква Україна» встановила у його квартирі лічильник системи опалення у відповідності з проектом, затвердженими 17 серпня 2018 року СП «Енергозбут» дозвільними документами та проведено відповідну реєстрацію лічильника. Вказував, що зтого часу по листопад 2019 року нарахування за централізоване опалення відбувалось виключно за місця загального користування, а з листопада 2019 року відповідач почав нараховувати за опалення у повному обсязі незважаючи на те, що позивач не є споживачем даної послуги та не зважаючи на те, що у квартирі позивача встановлено засіб обліку теплової енергії. Зазначав, що у грудні 2019 року він звернувся із заявою до відповідача з проханням сторнування (виправлення помилок у розрахунках та нарахуванні плати) необґрунтовано нарахованої суми та у подальшому виключення нарахування оплати (крім місць загального користування) за централізоване опалення, однак відповідач листом від 13 січня 2020 року повідомив позивачу, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 функціонує система опалення, в якій поєднані властивості вертикальної та горизонтальної схеми підключення опалювальних пристроїв. З набуттям чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також до встановлення та обслуговування засобів обліку теплової енергії. Власник квартири встановлює вузол розподільного обліку теплової енергії лише у випадку відповідності внутрішньо будинкової системи 4 нормативно - визначеним категоріям відповідно по п.6 Порядку. Оскільки з наданого акту обстеження щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії вбачається, що у будинку позивача всі подавальні стояки вертикального типу, тому вузом розподільного обліку встановлено без дотримання вимог Порядку. Вказував, що відповідач зазначив, що у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» знято з обліку вузли розподільного обліку, що встановлено у будинках з внутрішьобудинковою вертикальною системою подачі теплоносія, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на те, що Порядок №829 набрав чинності лише 24 жовтня 2018 року, то положення та вимоги даного порядку мають застосовуватися з моменту набрання ним чинності, до нових відносин, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та не мають зворотної сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік. Зазначав, що Порядок №829 не передбачає зняття з обліку лічильників споживачів, які були погоджені та взяті на облік до набуття чинності цієї постанови, та не встановлює заборони щодо врахування показників по даним лічильникам, які надаються споживачам. Також не вимагають на повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку №829. Вважає,що у КП «Київтеплоенерго» не було підстав для зняття з обліку його індивідуального лічильника, встановленого в належній йому на праві власності квартири згідно проекту, який був погоджений, взятого на облік ПАТ «Київенерго» та опломбований 22 серпня 2018 року. Посилався на те, що внаслідок нарахування відповідачем за послуги з централізованого опалення без врахування показань законного вузла обліку теплової енергії в квартирі позивача, останній зазнав та зазнає досі моральних переживань. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що робочий проект обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 в місті Києві розглянуто відповідачем та затверджено керівником департаменту 18 серпня 2018 року, про що свідчить відповідна відмітка на титульному аркуші робочого проекту. Вказував, що з огляд на те, що Порядок №829 набрав чинності лише 24 жовтня 2018 року, то положення та вимоги даного порядку мають застосовуватися з моменту набрання ним чинності, до нових відносин, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та не мають зворотної сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік.При цьому, суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав оцінку вказаним обставинам, хоча позивач звертав увагу на це ще у відповіді на відзив. Зазначав, що у КП «Київтеплоенерго» були відсутні правові підстави для зняття з обліку індивідуального лічильника позивача, встановленого в належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1 ТОВ «Житлобуд 1» згідно проекту, який був погоджений, взятого на облік ПАТ «Київенерго» та опломбованого 22серпня 2018 року. Вважає, що КП «Київтеплоенерго» було порушено вимоги абз.2 пункту 10 Правил №630 відповідно до якого, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цихПравил. 27 січня 2023 року від відповідача до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач та третя особа у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач направив до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи у його відсутність. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій відповідача щодо зняття з обліку у програмному комплексі КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)«Київенерго» вузла розподільного обліку теплової енергії квартири АДРЕСА_1 (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421) незаконними та зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі позивача не відповідає критеріям, встановленим Порядком визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №829, а тому дії відповідача КП «Київтеплоенерго» щодо зняття з абонентського обліку зазначеного вузла розподільного обліку не суперечать вимогам чинного законодавства. Також суд першої інстанції зазначав, що позовні вимоги в частині зобов`язання КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок нарахування за спожиті послуги з централізованого опалення з урахуванням показань вузла розподільного обліку теплової енергії в квартирі позивача за період 2019-2021 роки не підлягають задоволенні, оскільки здійснити перерахунок показань вузла розподільного обліку, за якими проводився комерційний розрахунок неможливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановлених вузлів розподільчого обліку нормативним вимогам, що, як наслідок, призвело до некоректного обліку спожитої теплової енергії по відношенню до мешканців квартир без індивідуальних засобів обліку теплової енергії. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 17 грудня 1998 року. На замовлення позивача у 2018 році СПД ОСОБА_2 розроблено Робочий проект обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Зазначений робочий проект погоджений ТОВ «Житлобуд-1», що підтверджується відміткою круглої печатки ТОВ «Житлобуд-1» на першій сторінці Робочого проекту. Згідно договору-акту виконаних робіт №П-3310 від 20 серпня 2018 року та акту виконаних монтажних робіт з установки вузла обліку від 20 серпня 2018 року, підрядником СПД ОСОБА_2 за замовленням ОСОБА_1 був проведений монтаж вузла квартирного обліку теплової енергії (тепло лічильник типу MicroCLIMA за №63983421) за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказаний вузол обліку теплової енергії на опалення встановлений ТОВ «Аква Україна» у квартирі позивача (на кухні), взятий на облік КП «Київтеплоенерго» та опломбований, що підтверджується актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 22 серпня 2018 року. КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення з 01 травня 2018 року. 04 жовтня 2019 року відповідач КП «Київтеплоенерго» звернувся до позивача з листом про необхідність надання акту обстеження із відповідним висновком з метою підтвердження технічної можливості встановлення вузла розподільного обліку у квартирі останнього відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 10 жовтня 2018 року, якою регламентовано процедуру визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі. Надання такого акту відповідач обґрунтовував необхідністю приведення у відповідність до вимог чинного законодавства ведення обліку кількості спожитих послуг та порядку нарахування плати за спожиті послуги з централізованого опалення. З акту обстеження щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії згідно постанови Кабінету Міністрів №829 від 10 жовтня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного проектною організацією ТОВ «Техенерго-Клімат» вбачається, що належна позивачу квартира за адресою: АДРЕСА_1 є двокімнатною, загальною площею 60,9 кв.м., розводка системи опалення у квартирі - однотрубна, змішана з верхньою подачею. Перевіркою відповідності критеріям, передбаченим постановою Кабінету Міністрів №829 від 10 жовтня 2018 року, в акті встановлено наступне: - окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньо будинкової системи опалення в будівлі - Так, забудовником передбачене встановлення теплолічнильника на зворотному трубопроводі; - принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі - Так, всі радіатори оснащені автоматичними регуляторами температури; - під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб - Так ; - можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації - Ні. 12грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити сторнування необґрунтовано нарахованої суми та в подальшому виключення нарахування оплати за централізоване опалення. 13 січня 2020 року на звернення позивача КП «Київтеплоенерго» була надана відповідь про зняття з абонентського обліку вузол розподільного обліку, встановлений у квартирі позивача, враховуючи те, що з наданого акту обстеження щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії вбачається, що в будинку позивача всі подавальні стояки вертикального типу, тому вузол розподільного обліку встановлено без дотримання вимог Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №829. Роз`яснено, що власник квартири може встановити вузол розподільного обліку теплової енергії лише у випадку відповідності внутрішьнобудинкової системи 4 (чотирьом) нормативно-визначеним критеріям відповідно до п.6 зазначеного Порядку. Відповідач вказав, що у програмному комплексі КП «Київтеплоенерго» знято з обліку вузли розподільного обліку, що встановлено у будинках з внутрішньобудинковою вертикальною системою подачі теплоносія, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що по листопад 2019 року нарахування за централізоване опалення по його квартирі відбувалось виключно за місця загального користування, а з листопада 2019 року відповідач почав нараховувати за опалення у повному обсязі незважаючи на те, що позивач не є споживачем даної послуги та не зважаючи на те, що у його квартирі встановлено засіб обліку теплової енергії. Відповідач КП «Київтеплоенерго» як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 обладнаний будинковим засобом обліку теплової енергії, діапазон розповсюдження - всі квартири. Будинковий засіб обліку теплової енергії встановлено на вводі будинку. Перед кожним опалювальним періодом будинковий засіб обліку теплової енергії перевіряється, тобто чи знаходиться в робочому стані та чи працює коректно, що підтверджується копією акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 01 листопада 2019 року№14/3879. Зазначав, що позивачем до позовної заяви надано акт обстеження щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії згідно постанови від 10 жовтня 2018 року №829, за адресою: АДРЕСА_1 , проте згідно даних, квартирний засіб обліку у квартиріпозивача не відповідає 1 та 4 критеріям імперативної норми п.6 Постанови №829. Посилався на те, що у позивача відсутній єдиний тепловий ввід в квартиру, що унеможливлює встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та вказував на те, що вузол розподільчого обліку (квартирний вузол обліку теплової енергії) у квартирі позивача встановлено без дотримання вимог Порядку. Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано +5 посилань. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Статтею 6 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. До прийняття порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02 серпня 2017 року), діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630. Пунктом 10 вказаних Правил передбачено, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Згідно зп.29 Правил споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Статтею 1 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»передбачено, що: - вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); - вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. Відповідно до ч.7 ст.4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно. Модель приладу-розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги. Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм. Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії. Пунктом 6 Порядку №829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації. Згідно з п.3 Порядку №829 розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах. Відповідно до вимог п.10 Порядку №829 оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року №205, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. Разом з тим, Порядок №829 набрав чинності лише 24 жовтня 2018 року, то положення та вимоги даного порядку мають застосовуватися з моменту набрання ним чинності, до нових відносин, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та не мають зворотної сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік. Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, Порядок №829 не передбачає зняття з обліку тих лічильників споживачів, які були погоджені та взяті на облік до набуття чинності цієї постанови, та не встановлює заборони щодо врахування показників по даним лічильникам, які надаються споживачами. Не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку №829. Отже, зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку №829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільного обліку теплової енергії. Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, було визначено право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку. Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку №829, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП «Київтеплоенерго». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі №756/2361/20-ц, від 22 лютого 2023 року в справі №753/2748/20. А відтак, посилання відповідача на те, що вузол розподільчого обліку (квартирний вузол обліку теплової енергії) у квартирі позивача встановлено без дотримання вимог Порядку №829, спростовуються вищевикладеним. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у КП «Київтеплоенерго» були відсутні правові підстави для зняття з обліку у програмному комплексі КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вузла розподільного обліку теплової енергії (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421) встановленого у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , який був взятий на облік КП «Київтеплоенерго» та опломбований, лише в зв`язку зі зміною законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників), отже такі дії відповідача є неправомірними. З огляду на неправомірність дій відповідача щодо зняття з обліку встановленого в квартирі позивача приладу обліку теплової енергії, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення порушеного права шляхом зобов`язання відповідача поставити на облік у програмному комплексі КП Виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вузла розподільного обліку теплової енергії (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421). Позивач у позовній заяві зазначає назву програмного комплексу, з якого був знятий з обліку вузол розподільного обліку теплової енергії, як КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київенерго», однак як з`ясовано у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вірна назва вказаного програмного комплекту - програмний комплект КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго». Отже, колегія суддів вважає вірним зазначити правильну назву вказаного програмного комплексу. Положеннями абз.2 п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодно та гарячої води і водовідведення №630, передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил, виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Оскільки, починаючи з листопада 2019 року відповідач нараховув вартість за централізоване опалення по квартирі позивача без врахування показників лічильника (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421)та з урахуванням принципу диспозитивності, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення з урахуванням показань вузла природнього обліку теплової енергії (тепло лічильника MicroCLIMA за №63983421) по квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , починаючи з листопада 2019 року по грудень 2021 року. Таким чином, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про часткове задоволення вказаних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Доказів на підтвердження завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, ОСОБА_1 надано не було. Отже, оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої хвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно вимог ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову та апеляційної скарги, виходячи з пропорційності задоволених вимог з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 6810 грн. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії скасувати та ухвалити в цій частині нове. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати незаконними дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо зняття з обліку у програмному комплексі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вузла розподільного обліку теплової енергії (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421) встановленого у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» поставити на облік у програмному комплексі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вузол розподільного обліку теплової енергії (тепло лічильник MicroCLIMA за №63983421), встановлений у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення з урахуванням показань вузла природнього обліку теплової енергії (тепло лічильника MicroCLIMA за №63983421) по квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 починаючи з листопада 2019 року по грудень 2021 року. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - залишити без змін. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: місто Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421 на користь держави судові витрати у розмірі 6810 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 04 травня 2023 року. Головуючий: Судді: