Постанова 4824 № 756/3274/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 756/3274/20 Головуючий у 1 інстанції: Яценко Н.О. провадження №22-ц/824/7697/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 16 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г., при секретарі: Панчошній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» про зобов`язання припинити дії, що порушують право, та зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в : У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . Зазначала, що з метою раціонального опалення, належної їй квартири та несення контрольованих витрат за послуги опалення вона (позивачка) вирішила встановити квартирний вузол обліку теплової енергії на опалення, який ще називається лічильником. Для реалізації цього рішення позивачка направила до ТОВ «Житлобуд-1» заяву про надання дозволу на встановлення квартирного вузла обліку теплової енергії на опалення за помешканням позивачки. Зазначену заяву було задоволено та надано дозвіл на встановлення квартирного вузла обліку теплової енергії та опалення за помешканням, що підтверджується резолюцією головного інженера ТОВ «Житлобуд-1». В подальшому на замовлення позивачки ТОВ «Є-ІНЖИНІРИНГ КО» було розроблено «Робочий проект обладнання вузла обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 , з використанням лічильника теплової енергії LQM- ІІІ- Elf. Зазначений робочий проект був також погоджений ТОВ «Житлобуд-1», що підтверджується відміткою круглої печатки ТОВ «Житобуд-1» на першій сторінці Робочого проекту. Вказані вузли теплової енергії на опалення були встановлені позивачем у її квартирі, взяті на обік ПАТ «Київенерго» та опломбовані, що підтверджується актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення конкретного приміщення. Вказувала, що 08 лютого 2015 року вона уклала договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню № 024016000970100 з ПАТ «Київенерго». Після встановлення лічильників нарахування та сплати за споживання теплової енергії здійснювалися на підставі показників лічильників, що були встановлені у квартирі. 05 листопада 2019 року позивачка отримала від Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» лист за №30/1/1/4550 від 04.10.2019 року. У вказаному листі відповідач КП «Київтеплоенерго» зазначав, що від 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та посилаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 року №829 «Про затвердження порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії», і мету щодо приведення порядку ведення обліку кількості спожитих послуг та порядку нарахування плати за спожиті послуги з централізованого опалення у відповідність до вимог чинного законодавства, порушувало питання про надання акту обстеження будинків із відповідним висновком щодо можливості встановлення вузлів розподільного обліку у будинку з відповідним висновком щодо можливості встановлення вузлів розподільного обліку у будинку, в якому знаходиться квартира, а у разі ненадання зазначеного висновку КП «Київтеплоенерго» буде проводити нарахування за спожиті позивачем послуги з централізованого опалення без урахувань показань лічильників. Зазначала, що 04 листопада 2019 року відповідач КП «Київтеплоенерго» в односторонньому порядку без повідомлення позивачки зняв з абонентського обліку лічильники, що були встановлені у квартирі, та заблокував доступ ОСОБА_2 до передачі показників про спожите тепло через особистий електронний кабінет споживача послуг. Вказувала, що не погоджується з діями відповідача та просила суд зобов`язати Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» взяти на абонентський облік вузли комерційного обліку теплової енергії, що встановлені у квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності; зобов`язати Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» припинити дії щодо нарахування плати за споживання теплової енергії ОСОБА_2 або третьою особою, яка законно користується квартирою АДРЕСА_1 за нормами споживання теплової енергії; зобов`язати Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» здійснювати нарахування плати за споживання теплової енергії ОСОБА_2 або третьою особою, яка законно користується квартирою АДРЕСА_1 , за показниками вузлів комерційного обліку теплової енергії, що встановлені у цій квартирі; зобов`язати Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок розміру плати за надані послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з врахуванням показників вузлів комерційного обліку теплової енергії, що встановлені у цій квартирі, за період від жовтня 2019 року і по день ухвалення рішення у цій справі, а надмірно сплачені ОСОБА_2 кошти зарахувати в плату у майбутні періоди; зобов`язати Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) «Київтеплоенерго» прийняти розрахунки за надані ОСОБА_2 послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період від жовтня 2019 по день ухвалення рішення у справі. Також просила стягнути судові витрати. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачки з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити повністю. Скарга обґрунтована тим, що позивачка законно, у відповідності до діючих нормативів, що регулювали відповідні відносини на той час, встановила в квартирі вузол розподільчого обліку теплової енергії, які відповідач ПАТ «Київтеплоенерго» прийняв на облік та на підставі укладеного Договору здійснював нарахування плати за споживання позивачкою теплової енергії саме за показаннями цього вузла, що підтверджується Актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 02.08.2019 року. Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився факт порушення з боку КП «Київтеплоенерго» вимог абз. 2 пункту 10 Правил №630, відповідно до якого справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, та не надано належної оцінки недобросовісним діям відповідача у спірних правовідносинах всупереч своїй попередній поведінці. Також, доводить факт, що зазначеним судом до спірних правовідносин неправильно було застосовано приписи Порядку №829. Вважає, що припинення КП «Київтеплоенерго» проведення обліку та нарахування за споживання позивачкою послуг з постачання теплової енергії на підставі показників теплового лічильника, що законно встановлений у квартирі позивачки, є порушенням законодавства про захист прав споживачів. За таких обставин, вважає, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року у цивільній справі №756/3274/20 не може вважатися законним та обґрунтованим, в розумінні ст.263 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Київтеплоенерго» просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що у квартирі позивачки не можливе встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії, а тому його показання не могли братись та не брались до уваги КП «Київтеплоенерго» під час здійснення розрахунків зі споживачами таких будинків. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що врахування КП «Київтеплоенерго» показань вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 неможливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановленого розподільного обліку теплової енергії нормативним вимогам, що, як наслідок, призвело до некоректного обліку спожитої теплової енергії по відношенню до мешканців квартир без індивідуальних засобів обліку теплової енергії. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.13-14). На замовлення позивача ТОВ «Є-ІНЖИНІРИНГ КО» було розроблено «Робочий проект обладнання вузла обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 , з використанням лічильника теплової енергії LQM- ІІІ- Elf. Зазначений робочий проект також був погоджений ТОВ «Житлобуд-1», що підтверджується відміткою круглої печатки ТОВ «Житобуд-1» на першій сторінці Робочого проекту. Вказані вузли теплової енергії на опалення були встановлені позивачем у її квартирі, взяті на обік ПАТ «Київенерго» та опломбовані, що підтверджується актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення конкретного приміщення. Також встановлено, що 08 лютого 2015 року позивачка уклала договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню № 024016000970100 з ПАТ «Київенерго». Від 01 травня 2018 року виконавцем послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 стало КП «Київтеплоенерго». До жовтня 2019 року нарахування оплати за послуги з централізованого опалення квартири позивача здійснювалось з урахуванням показань приладу обліку теплової енергії, що встановлений у неї в квартирі. Проте, від листопада 2019 нарахування КП «Київтеплоенерго» оплати за послуги з централізованого опалення здійснювались з урахуванням показань будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири ОСОБА_2 . Щодо правомірності дій відповідача по зміні порядку нарахування за послуги з централізованого опалення, то суд вірно виходив з наступного Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Статтею 1 цього Закону визначено, що вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. Згідно з ч.7 ст.7 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються. У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно. Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги. Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм. Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії (далі - Порядок). За приписами п.6 Порядку технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньо-будинкової системи опалення всім таким критеріям: - окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньо-будинкової системи опалення будівлі (за наявності); - принциповою схемою внутрішньо-будинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньо-будинкової системи опалення будівлі; - під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; - можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації. Отже, власник квартири має право на встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії лише у випадку відповідності внутрішньо-будинкової системи опалення усім чотирьом критеріям, передбаченим у п. 6 Порядку. Як визначено у п.4 Порядку, технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньо-будинкової системи опалення суб`єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у п.6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім`я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з п.6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньо-будинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку. У листі від 08 січня 2019 року «Щодо оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку комунальних послуг» Міністерство розвитку громад та територій України роз`яснило, що вузли розподільного обліку теплової енергії у будинку з вертикальною системою централізованого опалення не встановлюються. Внутрішньо-будинкова система опалення в будинку АДРЕСА_2 підключена до теплових мереж за залежною схемою через елеваторні вузли змішування. В будинку встановлено два теплових лічильника на опалення : АКВА-МВТ, зав. №17-051574 для кв. №1-20 та ТЭРМ-02, зав. №981648 для кв.21-230. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внутрішньо-будинкова система опалення в будинку АДРЕСА_2 відповідає усім критеріям, що визначені у п. -6 Порядку, які надають технічну можливість встановлення вузлів розподільного обліку в квартирах вказаного будинку. За п.12.3.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» за відсутності технічної можливості облаштування системи централізованого опалення поквартирними лічильниками теплоспоживання при відповідному обґрунтуванні допускається застосовувати вертикальну систему опалення з можливістю обладнання/дообладнання зазначеної системи відповідно запірно-регулювальною арматурою згідно з вимогами СНиП 2.04.05, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.5-39, а також можливістю влаштування приладів-розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах для обліку фактичного теплоспоживання квартирами. З вищенаведеного вбачається, що у квартирі позивачки є можливим встановлення приладів-розподілювачів, а не встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що врахування КП «Київтеплоенерго» показань вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 неможливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановленого розподільного обліку теплової енергії нормативним вимогам, що, як наслідок, призвело до некоректного обліку спожитої теплової енергії по відношенню до мешканців квартир без індивідуальних засобів обліку теплової енергії. Згідно з п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, розрахунки за надані позивачеві послуги з централізованого опалення здійснюються відповідачем з урахуванням показань будинкового засобу обліку пропорційно опалюваній площі квартири. З огляду на вищенаведене, суд вірно вважав, що дії відповідача - КП «Київтеплоенерго» щодо неврахування показань вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 при розрахунку оплати за централізоване опалення є правомірним та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 22 червня 2021 року. Головуючий: Судді: