Постанова 4824 № 369/7050/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/5807/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 369/7050/21 29 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Осадченко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича на рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Волчко А.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,- в с т а н о в и в: 26 травня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2000 року, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Коцюрбою Г.Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-3866, є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 серпня 2003 року № 28/45 ОСОБА_2 безкоштовно надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 . Рішенням Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 грудня 2004 № 58/34 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки і передачу у власність» вирішено затвердити матеріали інвентаризації згідно з фактичним користуванням загальною площею 0,1587 га, внести зміни до рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28серпня 2003 № 28/45 «Про надання земельних ділянок у приватну власність» та передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1587 га, в тому числі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначеним рішенням також було передано безкоштовно у власність відповідача ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1436 га у АДРЕСА_2 . Як зазначає позивач, під час оформлення документів для державної реєстрації права власності на передану їй земельну ділянку вона дізналась, що відповідачкою ОСОБА_1 було отримано державний акт серії ЯА № 380942 від 24 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1436 га з кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також зареєстровано в Державному земельному кадастрі цю земельну ділянку (проте в Державному земельному кадастрі в адресі номер земельної ділянки було вказано як 30) та право власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень таким чином, що фактично межа цієї ділянки проходить через будинок, що належить позивачу, що є неможливим у відповідності до вимог чинного законодавства. Після чого позивач звернулась до судового експерта Свістунова Ігоря Сергійовича із заявою про проведення судової земельно-технічної експертизи. За результатами проведення вищезазначеної експертизи, судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем було виготовлено висновок від 22 грудня 2020 року № 1054/12-2020, в якому експерт визначив, що: «Пляма забудови житлового будинку (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , накладається на дві земельні ділянки, а саме: 3222487201:01:017:0022 - площа накладання становить 17,0 кв. м (12% від загальної площі забудови будинку); 3222487201:01:017:0018 - площа накладання становить 126,3 кв. м (88% від загальної площі забудови будинку)». Зазначені обставини позбавляють можливості позивача повноцінно використовувати, обслуговувати, за потреби реконструювати чи перебудовувати належний їй житловий будинок, так як він частково знаходиться на земельній ділянці, що належить не їй, а відповідачу, тобто має місце порушення її права власності на цей житловий будинок. З огляду на вище викладене, просила суд усунути перешкоди з боку ОСОБА_1 у здійсненні нею права користування та розпорядження житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , відновивши становище, що існувало до порушення права, шляхом: скасування Державного акту серії ЯА № 380942 від 24 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,1436 га з кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1984069632224; припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1984069632224; скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном задоволено. Усунуто перешкоди з боку ОСОБА_1 у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Відновлено становище, що існувало до порушення права ОСОБА_2 та: скасовано Державний акт серії ЯА № 380942 від 24.11.2005 на право власності на земельну ділянку площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1984069632224; припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1984069632224; скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1436 га за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 18 січня 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Муравлянік Олександр Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Вказує на те, що при виготовлені проектно-технічної документації на земельну ділянку позивача, яка використовувалась під час проведення земельно-технічної експертизи, допущено помилку в частині зазначення межі земельної ділянки. Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи перед експертом було поставлено питання: В межах якої із земельних ділянок: 3222487201:01:017:0018 або 3222487201:01:017:0022 розташовується житловий будинок (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому експертом не досліджувалось питання чи є порушення з боку відповідача чи позивача норм ДБН Б.2.2.-12:2019, у зв`язку з чим, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо порушення прав позивачки. Крім того, зазначає, що експертом при проведенні земельно-технічної експертизи були прийняті до уваги невірні координати поворотних точок. Також вказує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки у даному випадку позивачу необхідно було в позасудовому порядку відновити (встановити) межі земельної ділянки на місцевості. 13 березня 2023 року представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Безпалюк Наталією Володимирівною подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Волчко А.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року залишити без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що у ході розгляду справи в суді першої інстанції було доведено, що право позивача на користування та розпорядження її житловим будинком було порушено і порушено саме відповідачем. Твердження представника відповідача про те, що експертом при складанні висновку були прийняті до уваги невірні координати поворотних точок, не підтверджені жодним доказом. Вказівка апелянта на допущення помилки при виготовлені проектно-технічної документації на земельну ділянку позивача в частині зазначення межі земельної ділянки, не відповідають дійсності, так як проект землеустрою на земельну ділянку, на якій розташований в більшій частині житловий будинок позивача, було виготовлено вже після реєстрації права власності відповідачем на її земельну ділянку та є правильним. Також зазначає, що позивачем обрано спосіб захисту її прав, який відповідає вимогам законодавства та судовій практиці. У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Муравлянік Олександр Сергійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Позивачка ОСОБА_2 та її представник Безпалюк Наталія Володимирівна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2000 року, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Коцюрбою Г.Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-3866, є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 серпня 2003 року № 28/45 ОСОБА_2 безкоштовно надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,2 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 . Рішенням Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 грудня 2004 № 58/34 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки і передачу у власність» вирішено затвердити матеріали інвентаризації згідно з фактичним користуванням, загальною площею 0,1587 га, внести зміни до рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 серпня 2003 № 28/45 «Про надання земельних ділянок у приватну власність» та передати безкоштовно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1587 га, в тому числі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначеним рішенням також було передано безкоштовно у власність відповідача ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1436 га у АДРЕСА_2 . Земельній ділянці позивача, наданій їй у власність на підставі вище вказаних рішень Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, було присвоєно кадастровий номер 3222487201:01:017:0018, площа 0,1587 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23 травня 2021 року. Відповідач є власником земельної ділянки, площею 0,1436 га, з кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Державного акту серії ЯА № 380942 від 24.11.2005 на право власності на земельну ділянку. Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 23 травня 2021 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1436 га з кадастровим номером: 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 257821411 від 23 травня 2021 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, відповідно до вказаної інформації, відповідач є власником земельної ділянки, площею 0,1436 га з кадастровим номером: 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку зазначено: державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер: ЯА № 380942, виданий 24 листопада 2005 року, видавник: Києво-Святошинський райвідділ земельних ресурсів Київської області. З вищевикладеного вбачається, що за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка, площею 0,1436 га з кадастровим номером: 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, місцезнаходження вказаної земельної ділянки є: АДРЕСА_1 . Відповідно до висновку експерта № 1054/12-2020 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 22 грудня 2020 року, пляма забудови житлового будинку (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , накладається на дві земельні ділянки, а саме: 3222487201:01:017:0022 - площа накладання становить 17,0 кв. м (12% від загальної площі забудови будинку); 3222487201:01:017:0018 - площа накладання становить 126,3 кв. м (88% від загальної площі забудови будинку). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем ОСОБА_1 було зареєстровано на своє ім`я спірну земельну ділянку, площею 0,1436 га з кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в Державному земельному кадастрі та право власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень таким чином, що її площа на 17,0 кв. м накладається на площу житлового будинку позивача, що в свою чергу позбавляє позивачку можливості у повному обсязі здійснювати її право власності на належний їй житловий будинок, в тому числі, доглядати за ним і здійснювати його поточний ремонт, для чого ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» визначено відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни не менше 1,0 м. За обставин же, що мають місце у цьому спорі, вказане не є можливим. Крім того, позивачка, через вказані обставини, позбавлена права розпорядитись житловим будинком, з огляду на нерозривність прав на житловий будинок та на земельну ділянку, на якій він розміщений. Поновити її порушене право, тобто, усунути перешкоди з боку ОСОБА_1 у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження належним позивачці житловим будинком з надвірними будівлями і спорудами можливо лише шляхом відновлення становища, що існувало до порушення цього права та виключно через скасування державного акту серії ЯА № 380942 від 24.11.2005, виданого відповідачу на земельну ділянку за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, припинення права власності на неї та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що призведе до скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки з технічними характеристиками, що накладають цю ділянку на житловий будинок позивача. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Приписами статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. У постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, а визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 368/1473/15-ц (провадження № 61-519св22). Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем. Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим № 3222487201:01:017:0018, площею 0,1587 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 . Згідно висновку судового експерта Свістунова Ігора Сергійовича № 1054/12-2020 за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 22 грудня 2020 року, пляма забудови житлового будинку (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 , накладається на дві земельні ділянки, а саме: 3222487201:01:017:0022 - площа накладання становить 17,0 кв. м (12% від загальної площі забудови будинку); 3222487201:01:017:0018 - площа накладання становить 126,3 кв. м (88% від загальної площі забудови будинку). Доказів на спростовування вказаного висновку експерта відповідачкою та її представником надано не було, так само і не заявлялось клопотань про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, а тому колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про те, що експертом при проведенні земельно-технічної експертизи були прийняті до уваги невірні координати поворотних точок. Так само колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 - адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича щодо невірно обраного позивачем способу захисту, оскільки здійснення позивачем права користування та розпорядження належним позивачу житловим будинком з надвірними будівлями і спорудами можливо лише шляхом відновлення становища, що існувало до порушення цього права, яке можливо відновити виключно через скасування державного акту серії ЯА № 380942 від 24 листопада 2005 року, виданого відповідачу на земельну ділянку за кадастровим номером 3222487201:01:017:0022, припинення права власності на неї та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що призведе до скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки з технічними характеристиками, що накладають цю ділянку на належний позивачці на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності на вказаний будинок було видано Виконкомом Хотівської сільської ради ОСОБА_4 на підставі рішення № 70 від 03.08.1993 року. ОСОБА_2 набула право власності на вказаний будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Коцюрбою Г.Г. 12 грудня 2000 року. Вказаний будинок цегляний, житловою площею 69,1 кв.м., позначений літ " А", при ньому будівлі і споруди: гараж літ " Б"; погріб літ " В"; літня кухня літ " Г"; сарай літ " Д"; прибудова літ " Є"; вбиральня літ " Ж", огорожа 1-3, свердловина 4, розташовані на земельній ділянці. Право власності на вказаний будинок та будівлі і споруди зареєстровано за ОСОБА_2 у Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації 13.10.2000 року, зареєстровано в реєстрі за №

650. З викладеного вбачається, що належний позивачці на праві власності будинок з господарськими будівлями за адресою : АДРЕСА_1 був побудований ще батьком позивачки і зареєстрований на праві власності 03.08.1993 року, а надання відповідачці у власність земельної ділянки відбулось на підставі рішення Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.08.2003 року № 28/45, тобто, на момент надання земельної ділянки відповідачці будинок позивачки вже був побудований і на нього були отримані правовстановлюючі документи ( свідоцтво про право власності ) в 1993 році, що повинно було враховуватись при оформленні технічної документації на земельну ділянку. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Доводи, викладені представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Муравлянік Олександром Сергійовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича. Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 липня 2023 року. Головуючий: Судді: