Ухвала КГС ВС № 922/4343/21

УХВАЛА 10 липня 2023 року м. Київ cправа № 922/4343/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області (суддя - Суслова В.В.) від 01.12.2022 на додаткове рішення Господарського суду Харківської області (суддя - Суслова В.В.) від 13.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді: Сгара Е.В., Склярук О.І.) від 31.05.2023 у справі № 922/4343/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", Красноградської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", Красноградської міської ради про визнання права власності, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2022 у справі №922/4343/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 номінальним власником (контролером) частки в розмірі 50% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є ОСОБА_2 . В частині позовних вимог до Красноградської міської ради про зобов`язання провести реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіома", якими до графи "Інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу", зазначити ОСОБА_2 в якості кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", який здійснює непрямий вирішальний вплив через ОСОБА_1 , як номінального власника - відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" про ухвалення додаткового рішення у справі 922/4343/21 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіома" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 96 000,00 грн. В іншій частині заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 63 000,00 грн - відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2022 у справі №922/4343/21 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 залишено без змін. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2022 в частині задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_4 скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами Фізичної особи ОСОБА_4 у повному обсязі. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 у справі №922/4343/21 залишено без змін. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2022, додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №922/4343/21, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення. Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2270, 00 грн. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову, предметом спору якого є дві вимоги немайнового характеру. Отже розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання касаційної скарги становить 9080, 00 грн = (2270, 00грн*2) *200%, де 2270, 00 - ставка судового збору за вимогу немайнового характеру, 2 - кількість вимог немайнового характеру 200% - ставка за подання касаційної скарги. Разом з тим до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі. Крім того, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 однією з підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах. Проте скаржник не наводить в яких саме постановах Верховного Суду, викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні та не зазначає яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) було застосовано судом апеляційної інстанції без урахування вказаного висновку. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частин 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2022, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №922/4343/21 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: - надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9080, 00 грн за подання касаційної скарги у даній справі; - навести в яких саме постановах Верховного Суду, викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні та зазначити яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) було застосовано судом апеляційної інстанції без урахування вказаного висновку;

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя - доповідач В. Студенець