Постанова 4875 № 922/1163/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/1163/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Істоміна О.А., за участю секретаря судового засідання Склярук С.І., та представників учасників справи: від позивача Кушнір С.Л.; від відповідача не з`явився; розглянувши в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року (повний текст складено 13.03.2023 року) у справі №922/1163/22, за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП", Кіровоградська область, м. Світловодськ, до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м.Харків, про - стягнення коштів 1 414 435,15 грн, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" (далі - Позивач), звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БІОЙЛ" (далі - Відповідач), про стягнення з останнього на користь Позивача заборгованості за Договором №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг від 13.09.2021 року в розмірі 1 414 435, 15 грн., з яких : 1235 992,18 грн. - основна заборгованість, 99 354,81 грн. - пеня, 65 093,12 грн. - інфляційні втрати, 13 995,04 грн. - 3% річних. Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року (повний текст складено 13.03.2023 року) вищезазначені позовні вимоги задоволено. Судовий збір у розмірі 21 216,53 грн, віднесено на Відповідача. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішенням скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає наступне: - Позивачем у встановлений ухвалою суду від 07.12.2022 року строк не було усунуто недоліків позовної заяви, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 174 ГПК України, позовна заява разом з усіма додатками до неї мала бути повернута Позивачу без розгляду, проте означеного судом першої інстанції виконано не було; - судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 207 ЦК України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, викладені у постановах від 13.10.2020 року у справі №910/4050/17, від 28.04.2020 року у справі №922/452/19 про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на неналежне оформлення актів наданих послуг, а саме скріплення їх факсимільним відтворенням підпису, а також висновки у справах №922/1743/17, №922/4590/16, №5027/805-6/2012 про те, що підписання документу за допомогою факсиміле не дає можливості встановити вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних наслідків; - сторонами у договорі письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах досягнуто не було, а окрема угода не укладалася, а тому наявність факсимільного відтворення підпису директора ТОВ "Торговий дім "БІОЙЛ" на актах наданих послуг не відповідає положенням частини 3 статі 207 ЦК України; - судом першої інстанції не враховано, що рахунки на оплату в розумінні статі 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинними документами, а відтак вони не можуть підтверджувати наявність або відсутність у Відповідача заборгованості за договором; - судом першої інстанції залишено поза увагою доводи Відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні ТТН, СМR, а також заявки на перевезення, які з огляду на правову природу правовідносин між сторонами, є доказами, що безпосередньо підтверджують факт перевезення (переміщення) товару; - матеріали справи не містять доказів, які в сукупності з актами наданих послуг можуть підтверджувати надання Позивачем послуг за договором, а також істотні умови такого надання; - здійснений Позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є арифметично та методологічно невірним, однак суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 70, 86 ГПК України означеного не з`ясував, відповідного перерахунку не здійснив. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року у справі №922/1163/22 та встановлено сторонам строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідних заяв, клопотань та заперечень в межах даної справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 року, зокрема, призначено справу № 922/1163/22 до розгляду на 26.06.2023 р. о 11:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №

131. До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого Позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване судове рішення без змін. До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від представників сторін надійшли зави про проведення судового засідання в даній справі призначеного на 26.06.2023 року о 11:45 год в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеозв`язку ЄСІТС та EasyCon поза межами суду. До Східного апеляційного господарського суду через систему Електронний суд в день судового засідання 26.06.2023 року від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №922/1163/22 на іншу дату, за мотивами того, що на дату судного засідання жодного процесуального документу з приводу участі представника Відповідача в режимі відеоконференції, апеляційним судом прийнято не було. Буд-якого іншого обґрунтування причин до відкладення розгляду справи - клопотання не містить. Ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання від 26.06.2023 року, на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у задоволенні означеного клопотання Відповідача, оскільки причина неявки представника Відповідача визнана судом неповажною та необґрунтованою. Судова колегія зазначає, що за змістом ст. 197 ГПК України, право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості - презюмується. Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду виносити ухвалу з приводу дозволу чи заборони учасникам справи брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, норми закону лише вимагають від учасників повідомляти суд про таку участь. Так, Відповідач в своїй заяві повідомив, що має намір взяти участь в судовому засідання 26.06.2023 року в режимі відеоконференції за участю представника Відповідача адвоката Каблучко Д.О. з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua/), у зв`язку з чим просив суд таку участь забезпечити, посилаючись, зокрема, на п. 45 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему підсистема відеоконференцзв`язку та вищенаведену норму закону. Разом з тим, представник Відповідача в судове засідання не з`явився, в тому числі, не приєднався до участі в режимі відеоконференції. Оскільки Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки представника в судове засідання, або неможливості приєднання його в режимі відеоконференції - суд не повідомив, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався правами, передбаченими статтею 42 ГПК України. Представник Позивача судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у наданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини: - укладення між сторонами 13.09.2021 року Договору №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг, за змістом якого Позивач зобов`язався надати Відповідачу транспортні послуги, пов`язані з обслуговуванням вантажів останнього, а Відповідач зобов`язався надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного Договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. (п.2.1 Договору); - підписання між сторонами на виконання умов Договору Актів надання послуг від 19.09.2021 на суму 111 798,40 грн., від 20.09.2021 на суму 149 341,76 грн., від 21.09.2021 на суму 144 714,40 грн., від 22.09.2021 на суму 161 988,80 грн., від 24.09.2021 на суму 144 172,48 грн., від 25.09.2021 на суму 72 909,44 грн., від 27.09.2021 на суму 208 435,64 грн., від 03.10.2021 на суму 111 203,20 грн., від 04.10.2021 на суму 256 699,84 грн., від 07.10.2021 на суму 141 272,64 грн., від 08.10.2021 на суму 112 641,60 грн., від 09.10.2021 на суму 199 143,68 грн., від 10.10.2021 на суму 55 998,40 грн., від 22.10.2021 на суму 73 074,30 грн., від 27.10.2021 на суму 108 999,20 грн., від 28.10.2021 на суму 4 684,00 грн.-на загальну суму 2 057 017,18 грн.; - виставлення Позивачем Відповідачу рахунків на оплату №2688 від 14.09.2021, №2687 від 14.09.2021, №2908 від 19.09.2021,№2907 від 19.09.2021, №2717 від 19.09.2021, №2718 від 20.09.2021, №2720 від 20.09.2021, №2719 від 20.09.2021, №2722 від 21.09.2021, №2721 від 21.09.2021, №2743 від 21.09.2021, №2742 від 21.09.2021, №2749 від 21.09.2021, №2750 від 22.09.2021, №2747 від 22.09.2021, №2748 від 22.09.2021, №2754 від 24.09.2021, №2753 від 24.09.2021, №2756 від 24.09.2021, №2755 від 24.09.2021, №2758 від 25.09.2021, №2874 від 25.09.2021, №2757 від 25.09.2021, №2818 від 27.09.2021, №2875 від 27.09.2021, №2821 від 27.09.2021, №2820 від 27.09.2021, №2819 від 27.09.2021, №2885 від 03.10.2021, 2888 від 03.10.2021, №2887 від 03.10.2021, №2886 від 03.10.2021, №2897 від 04.10.2021, №2910 від 04.10.2021, №2909 від 04.10.2021, №2902 від 04.10.2021, №2901 від 04.10.2021, №2900 від 04.10.2021, №2899 від 04.10.2021, №2898 від 04.10.2021, №2914 від 07.10.2021, №2913 від 07.10.2021, №2912 від 07.10.2021, №2911 від 07.10.2021, №2922 від 08.10.2021, №2921 від 08.10.2021, №2920 від 08.10.2021, №2919 від 08.10.2021, №2923 від 09.10.2021, №2925 від 09.10.2021, №2924 від 09.10.2021, №2928 від 09.10.2021, №2927 від 09.10.2021, №2926 від 09.10.2021, №2932 від 10.10.2021, №2931 від 10.10.2021, №3133 від 22.10.2021, №3132 від 22.10.2021, №3160 від 27.10.2021, №3163 від 27.10.2021, №3162 від 27.10.2021, №3161 від 27.10.2021; - часткова оплата Відповідачем зазначених рахунків на суму 821 025,00 грн; - направлення Позивачем на адресу Відповідача 12.05.2022 року претензії з вимогою погасити спірну заборгованість та залишення означеної претензії без належного реагування зі сторони Відповідача. Факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо повної та своєчасної оплати прийнятих Відповідачем та наданих Позивачем послуг, став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором у розмірі 1 414 435, 15 грн., з яких: 1 235 992,18 грн - основна заборгованість, 99 354,81 грн - пеня, 65 093,12 грн - інфляційні втрати, 13 995,04 грн - 3% річних. Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про відсутність спірної заборгованості за Договором за мотивів недоведеності факту надання транспортних послуг в силу відсутності в матеріалах справи товарно-транспортних накладних або вантажних накладних CMR, які, на думку Відповідача, мали б підтверджувати факт організації Позивачем виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем належним чином з наданням відповідних доказів факту невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати наданих Позивачем послуг у розмірі 1 235 992,18 грн. Судом також задоволено в повній мірі позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 99 354,81 грн - пені, 65 093,12 грн - інфляційний втрат та 13 995,04 грн - 3% річних за мотивів обґрунтованості Позивачем таких вимог та їх відповідності приписам чинного законодавства та умовам спірного Договору. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Факт укладення спірного Договору сторонами не заперечується. Означений Договір за своєю юридичною природою та за сукупністю його складових елементів, а саме предмету, прав та обов`язків сторін - є договором перевезення вантажу. Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення За приписами статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Відповідно до пункту 2.2. означеного Договору на підтвердження надання Позивачем послуг за цим Договором, складаються відповідні Акти виконаних робіт. Згідно до п.5.1 Договору розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом переказу коштів на поточний рахунок Перевізника впродовж трьох банківських днів згідно виставлених рахунків. Відповідно до п.5.2 Договору Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати Виконавцеві вмотивовані зауваження в письмовому вигляді. При відсутності таких зауважень в п`ятиденний строк з моменту отримання, Акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими, відповідно до умов дійсного Договору (п.5.3 Договору). За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік. Згідно з пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Вимоги Закону щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Матеріали справи містять копії актів надання послуг за Договором за період з 19.09.2021 року по 28.10.2021 року на загальну суму 2 057 017,18 грн, що підписані сторонами та скріплені їх печатками. Також матеріали справи містять докази часткової оплати Відповідачем рахунків у сумі 821 025,00 грн, що були виписані на підставі означених актів, отже вартість наданих та неоплачених транспортних послуг складає 1 235 992,18 грн.. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані акти є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення вищезазначених актів наданих послуг, зокрема в силу того, що вони скріпленні факсимільним відтворенням підпису, що в свою чергу не передбачено умовами Договору колегією суддів не приймаються до уваги та визнаються необґрунтованим за наступних підстав. Вимогами ч.4 ст.165 ГПК України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач в суді першої інстанції не посилався на обставину неналежного підписання зазначених актів, зокрема, щодо скріплення їх факсимільним відтворенням підпису, що не передбачено умовами Договору, також він в апеляційній скарзі не навів обґрунтування та не послався на докази щодо неможливості надання таких заперечень з підстав, що не залежали від його волі в суді першої інстанції. За таких підстав, оскільки в суді першої інстанції Відповідач не оспорював факт належного підписання актів його представником, він в силу наведеної норми закону не може спростовувати цю обставину. Викладене також спростовує заперечення Відповідача, про необхідність врахування господарським судом висновків Верховного Суду у справах, в яких досліджувалося питання, зокрема, підписання документу за допомогою факсиміле. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведення Позивачем факту неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору, щодо нездійснення останнім оплати наданих Позивачем послуг у розмірі 1 235 992,18 грн. Означена сума господарським судом визнана такою, що підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а тому позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів не приймає до уваги посилання Відповідача на залишення судом першої інстанції поза увагою факту відсутності в матеріалах справи ТТН, СМR, а також заявки на перевезення, оскільки сторонами в п.2.2 Договору обрали докази підтвердження факту надання Позивачем послуг за цим Договором у вигляді складених сторонами Актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи та підписані сторонами без жодних зауважень. Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат у розмірі 65 093,12 грн., 3% річних у розмірі 13 995,04 грн та пені у розмірі 99 354,81 грн, судова колегія зазначає наступне. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до пункту 6.5 Договору сторони визначили, що за несвоєчасну сплату наданих послуг Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу. Доказів невідповідності наведених Позивачем розрахунків та/або належного фактичного та юридичного спростування таких розрахунків Відповідачем, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції надано не було. Враховуючи означене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у розмірі 13 995,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 65 093,12 грн та пені у розмірі 99 354,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги щодо невірності зазначеного розрахунку - не підтверджуються будь-якими конкретними доводами Відповідача, яким також не надано власного контррозрахунку позовних вимог в цій частині. Доводи Відповідача щодо порушення господарським судом приписів процесуального законодавства, а саме ч. 4 ст. 174 ГПК України, через порушення Позивачем строку усунення недоліків позовної заяви колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки таких порушень не встановлено. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права, які призвело до неправильного вирішення справи в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи - судова колегія не вбачає. Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року у справі № 922/1163/22 щодо задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг від 13.09.2021 року в розмірі 1 414 435, 15 грн., з яких : 1235 992,18 грн. - основна заборгованість, 99 354,81 грн. - пеня, 65 093,12 грн. - інфляційні втрати, 13 995,04 грн. - 3% річних - ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, у вигляді судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покладаються на Відповідача. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року у справі № 922/1163/22 - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року у справі №922/1163/22 залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м. Харків. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення У судовому засіданні 26.06.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 07.07.2023 року. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя Д.О. Попков Суддя О.А. Істоміна