Постанова 4873 № 910/590/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" червня 2023 р. Справа№ 910/590/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В. учасники справи: від позивача: не з`явився від відповідача 1: не з`явився від відповідача 2: не з`явився від відповідача 3: Цоток І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Безносюк Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 (повне судове рішення складено 08.05.2023) у справі №910/590/23 (суддя Полякова К.В.) за позовом Безносюк Наталії Анатоліївни до 1) Державної податкової служби України 2) Державної казначейської служби України 3) Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області про стягнення 11000000 грн УСТАНОВИВ: Безносюк Наталія Анатоліївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової служби України та Державної казначейської служби України про стягнення 1000000 грн збитків та 10000000 грн моральної шкоди, завданих унаслідок неправомірного нарахування заборгованості перед бюджетом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/590/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є правовою підставою для відмови в покладенні на державу (в особі відповідачів) відповідальності згідно зі статтями 1173, 1174 ЦК України. Не погодившись з прийнятим рішенням Безносюк Наталія Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/590/23 від 27.04.2023; задовольнити позов у повному обсязі; стягнути з державного бюджету України, розпорядником, якого є Державна казначейська служба України збитки, завдані неправомірними рішеннями ГУ ДФС України 1 000 000 гривень майнових збитків та 10 000 000 грн - моральної шкоди. Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. При цьому позивач посилається на те, що з метою захисту своїх прав зверталася зі скаргами та адміністративними позовами до суду щодо дій та рішень ГУ ДФС у Кіровоградській області. Також для забезпечення захисту прав позивач наймала фахівців в галузі права та аудиту і бухгалтерії, що привело до значних витрат, пов`язаних із консультаціями та підготовкою документів, оплатою відряджень. У той же час, в адміністративному порядку в разі задоволення скарги не передбачено компенсації витрат на правову допомогу. Крім того, за зверненнями ГУ ДФС в Кіровоградській області відкрито виконавчі провадження, в межах яких з позивача стягнуто виконавчі збори та накладені на рахунки позивача арешти, що змусило позивача припинити підприємницьку діяльність, відмовитись від вигідних контрактів та призвело до втратити можливості реалізувати об`єкти нерухомості. Також позивача включено до реєстру боржників, у зв`язку з чим остання була вимушена відмовитись від придбання корпоративних прав ряду підприємств. До того ж, позивач оскаржувала постанови ДВС до суду, що потягло за собою необхідність сплати судових зборів, оплату послуг юристів. Загальну суму понесених збитків позивач оцінила в 1000000 грн. Завдання 10000000 грн моральної шкоди апелянт обґрунтовує вимушеною необхідністю припинення реєстрації ФОП та фактичною втратою засобів до існування. Апелянт стверджує, що не змогла виконати ряд зобов`язань перед контрагентами, що завдало шкоди її діловій репутації. Одночасно, внаслідок арешту грошових коштів, позивач не могла забезпечувати всім необхідним своїх дітей, яких вона утримує самостійно, у зв`язку з чим позивачу доводилося позичати кошти. ГУ Державної податкової служби України у Кіровоградській області у відзиві на апеляційну скаргу просило суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Безносюк Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/590/23, розгляд справи призначено на 28.06.2023. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як убачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП Безносюк Наталії Анатоліївни з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої був складений акт №454/11-28-13-03/3121303527 від 21.11.2017. Даним актом було встановлено: порушення п. 177.2, пп. 177.4.1 пп. 177.4.4 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 721820,13 грн, в тому числі: за 2015 рік на суму 689210,07 грн; за 2016 рік на суму 32610,06 грн; порушення п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, пункту 4.4. розділу 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за 3 квартал 2015 року було відображено з недостовірними даними та помилками податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них, що призвело до зміни даних платника податків; порушення п.2 частини 1 ст.7, п.1 частини 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 124557,98 грн, в т.ч. за 2015 рік на суму 84701,24 грн, за 2016 рік на суму 39856,74 грн; порушення пп. 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України занижено податкове зобов`язання по військовому збору на загальну суму 54918,87 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 52201,37 грн, за 2016 рік на суму 2717,50 грн; порушення п.57.1 статті 57, пп. е) п.176.1 статті 176, п.п. 250.2.1 п. 250.2 статті 250 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з екологічного податку за 3 квартал 2014 рік; порушення підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 до пункту 177.10 статті 177 Податкового Кодексу України в частині не зберігання та ненадання на перевірку документів. 27.11.2017 позивач подала до ГУ ДФС у Кіровоградській області заперечення на вказаний акт. За наслідками позапланової документальної перевірки ФОП Безносюк Наталії Анатоліївни згідно з наказом виконувача обов`язків начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області від 04.12.2017 № 1631 складений акт №592/11-28-13-03/3121303527 від 19.12.2017, в якому встановлено наступні порушення законодавства: порушення пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 923721,94 грн за 2014 рік; порушення п.2 ч. 1 ст.7 , п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 87292,70 грн за 2014 рік; порушення підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не зберігання та ненадання на перевірку документів. Згідно відповіді заступника начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області від 27.12.2017 № 579/ФОП/11-28-13-03-07 про результати розгляду заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки від 21.11.2017 № 454/11-28-13-03/3121303527 висновки акту перевірки залишено без змін. На підставі актів перевірок ГУ ДФС у Кіровоградській області винесені та вручені ФОП Безносюк Наталії Анатоліївні податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017, а саме: - №0005881303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 84144,08 грн і нарахованих штрафних санкцій - 21036,025 грн; - №0005891303 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору осіб за основним платежем у сумі 6677,78 грн і нарахованих штрафних санкцій - 1669,45 грн; - №0005871303 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 55605, 26 грн і нарахованих штрафних санкцій - 13901,32 грн; - №0005861303 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у сумі 6771,00 грн; - №0005851303 про нарахування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн; - №0005901303 від 29.12.2017 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №3648/Б/99-99-11-62-01-14 від 15.03.2018 скаргу ФОП Безносюк Наталії Анатоліївни задоволено частко, скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0005881303, №0005891303, №0005871303, №0005861303, від 29.12.2017 №0005901303, а податкове повідомлення-рішення №0005851303 від 28.12.2017 - залишено без змін. На підставі акту перевірки №454/11-28-13-03/3121303527 від 21.11.2017 з врахуванням акту №592/11-28-13-03/3121303527 від 19.12.2017 винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002041303 від 28.12.2017, яким донараховано 85297,46 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі п. 3 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до фізичної особи-підприємця Безносюк Наталії Анатоліївни штрафні санкції у розмірі 17019,87 грн Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі № П/811/250/18 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі № П/811/250/18 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Безносюк Наталії Анатоліївни задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця Безносюк Наталії Анатоліївни, на підставі наказу від 04.12.2017 за №1631 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП Безносюк Наталії Анатоліївни» з питань, що не були предметом оскарження. У задоволені позову в іншій частині відмовлено. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 826/7238/18 позов Фізичної особи-підприємця Безносюк Наталії Анатоліївни задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 № Ф-0000241303, від 28.12.2017 № Ф-0000871303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.03.2018 № 0000681303. В решті позову відмовлено. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 826/7321/18 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002041303 від 28.12.2017. В іншій частині у задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 у справі № 826/7321/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 залишено без змін. Обґрунтовуючи заявлений позов та апеляційну скаргу, апелянт стверджує, що з метою захисту своїх прав зверталася зі скаргами та адміністративними позовами до суду щодо дій та рішень ГУ ДФС у Кіровоградській області. Також для забезпечення захисту прав позивач наймала фахівців в галузі права та аудиту і бухгалтерії, що привело до значних витрат, пов`язаних із консультаціями та підготовкою документів, оплатою відряджень. У той же час, в адміністративному порядку в разі задоволення скарги не передбачено компенсації витрат на правову допомогу. Крім того, за зверненнями ГУ ДФС в Кіровоградській області відкрито виконавчі провадження, в межах яких з позивача стягнуто виконавчі збори та накладені на рахунки позивача арешти, що змусило позивача припинити підприємницьку діяльність, відмовитись від вигідних контрактів та призвело до втратити можливості реалізувати об`єкти нерухомості. Також позивача включено до реєстру боржників, у зв`язку з чим остання була вимушена відмовитись від придбання корпоративних прав ряду підприємств. До того ж, позивач оскаржувала постанови ДВС до суду, що потягло за собою необхідність сплати судових зборів, оплату послуг юристів. Загальну суму понесених збитків позивач оцінила в 1000000 грн. Також на думку апелянта, вищевказаними діями їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінила на 10000000 грн Зокрема апелянт стверджує,що завдання моральної школи було спричинено вимушеною необхідністю припинення реєстрації ФОП та фактичною втратою засобів до існування. Крім того, позивач не змогла виконати ряд зобов`язань перед контрагентами, що завдало шкоди її діловій репутації. Одночасно, внаслідок арешту грошових коштів, позивач не могла забезпечувати всім необхідним своїх дітей, яких вона утримує самостійно, у зв`язку з чим позивачу доводилося позичати кошти. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України). За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17. Позивачем оскаржувалися результати проведення ГУ ДФС у Кіровоградській області документальної позапланової перевірки на підставі наказу від 04.12.2017 за №1631 фізичної особи-підприємця Безносюк Наталії Анатоліївни, податкові повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0005881303, №0005891303, №0005871303, №0005861303, від 29.12.2017 №0005901303, №0005851303 від 28.12.2017, вимоги Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 № Ф-0000241303, від 28.12.2017 № Ф-0000871303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.03.2018 № 0000681303, рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002041303 від 28.12.2017. За наслідками розгляду цих вимог у судовому порядку в справах № П/811/250/18, № 826/7321/18, № 826/7321/18 адміністративні позови фізичної особи-підприємця Безносюк Наталії Анатоліївни частково визнані обґрунтованими та задоволені. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої до відшкодування суми збитків на заявлену суму 1000000 грн. Так, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем для захисту своїх прав при оскарженні протиправних дій ГУ ДФС в Кіровоградській області витрат на наймання фахівців у галузі права, аудиту і бухгалтерії, оплати відряджень, консультацій, підготовки документів. Разом із тим, із копій судових рішень у справах № 826/7238/18, № 826/7321/18 убачається, що позивачу присуджено до відшкодування витрати по сплаті судового збору. Також відсутні докази того, що внаслідок відкриття за зверненням ГУ ДФС в Кіровоградській області виконавчих проваджень апелянт втратила можливість реалізувати об`єкти нерухомості та мала відмовитися від придбання корпоративних прав ряду підприємств. Так само апелянтом не наведено переліку таких об`єктів нерухомого майна, не зазначено відомостей щодо вчинення дій із його реалізації, не надано даних щодо конкретних підприємств, корпоративні права яких позивач мала намір придбати, їх вартості та доказів проведення перемовин щодо придбання позивачем таких прав, або доказів відмови позивачу в придбанні корпоративних прав. Зі копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «Грабівський вапняк», ТОВ «Горіхи Прибужжя», інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не можливо встановити на підтвердження яких доводів надано відповідні докази. З урахуванням принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, змагальності сторін, суд не вправі самостійно визначати за позивача якими доказами останній обґрунтовує свої позовні вимоги. Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів та відомостей про контракти, від виконання яких позивач мала відмовитися внаслідок відкриття щодо неї виконавчих проваджень. Апелянтом не доведено, що саме неправомірні дії ГУ ДФС в Кіровоградській області зумовили позивача припинити підприємницьку діяльність та слугували підставою для понесення заявлених позивачем до відшкодування збитків у розмірі 1000000 грн. При цьому суд ураховує, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, нормами ст. ст. 1173, 1174 ЦК України не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Позивачем не доведено наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є правовою підставою для відмови в покладенні на державу, в особі відповідачів, відповідальності згідно зі статтями 1173, 1174 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у п. 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 зазначила, що застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України 1 000 000 грн збитків. Щодо позовних вимог про стягнення 10 000 000 грн моральної шкоди, колегія суддів відзначає наступне. Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди юридичній особі, завданої органами державної влади саме позивач має довести на підставі належних і допустимих доказів, які втрати немайнового характеру настали в позивача. Суд наголошує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судова колегія відзначає відсутність належних та допустимих доказів завдання позивачу моральної шкоди. Так, позивачем не доведено неможливості виконання внаслідок неправомірних дій ГУ ДФС в Кіровоградській області зобов`язань перед контрагентами, завдання шкоди діловій репутації позивача, як і не надано даних щодо переліку таких контрагентів, сум не виконаних зобов`язань тощо. Крім того позивач стверджувала, що неправомірні дії ГУ ДФС в Кіровоградській області спричинили вимушену необхідність припинення реєстрації ФОП, призвели до фактичної втрати засобів до існування, необхідності позичати грошові кошти, та позивач не могла забезпечувати всім необхідним своїх дітей, яких вона утримує самостійно. Проте позивачем не надано відповідних доказів щодо настання таких обставин, не надано відомостей про наявність у позивача дітей, їх кількість та вік. Одночасно, за відсутності доказів завдання шкоди, також не доведено причинного взаємозв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення Державного бюджету України 10 000 000 грн моральної шкоди з огляду на недоведеність заявлених вимог. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Безносюк Наталія Анатоліївна , у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва 27.04.2023 у справі №910/590/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/590/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Безносюк Наталії Анатоліївни на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/590/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 у справі №910/590/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2023. Головуючий суддя В.В. Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран