Постанова 4820 № 686/26891/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/26891/22 Провадження № 22-ц/4820/1042/23 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/26891/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2023 року (суддя Стефанишин С.Л., повне судове рішення складено 20 березня 2023 року ) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказував, що 04.10.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів Mazda 626 д/н НОМЕР_1 під керуванням відповідачки ОСОБА_1 та Hyundai Sonata д/н НОМЕР_2 під його керуванням, в результаті якої він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Позивач зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України тривав понад п`ять років і ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15.11.2022 задоволено клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; скасовано вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року; звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Також, ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28.11.2022 задоволено клопотання ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки судових витрат по кримінальній справі. Позивач посилається на те, що в результаті вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення йому було заподіяно шкоду здоров`ю, а також матеріальну та моральну шкоду і зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди є суттєве пошкодження майна та надміру тривалий період часу, протягом якого він позбавлений був можливості ним користуватися і його знецінення; фізичні та моральні страждання в результаті спричинених тілесних ушкоджень протягом тривалого часу; неможливість реалізувати себе повноцінно в професійній сфері через спричинені травми в період лікування; абсолютно цинічне ставлення обвинуваченої до кримінального правопорушення, винуватцем якої вона є; вчинення відповідачкою та її захисниками дій, спрямованих на затягування розслідування кримінальної справи; невідшкодування відповідачкою протягом тривалого часу судових витрат, що понесені позивачем в рамках кримінального провадження. А тому ОСОБА_2 оцінює спричинену йому моральну шкоду в сумі 200000 грн. Поміж того, позивач посилається на те, що підлягає до стягнення з ОСОБА_1 і матеріальна шкода в розмірі франшизи, що визначена полісом №АК/7758456 в сумі 1000 грн, адже страхова компанія у добровільному порядку сплатила позивачу, як потерпілій особі, страхове відшкодування. Тому ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь моральну шкоду в розмірі 200000 грн та 1000 грн франшизи, а всього - 210000 грн та вирішити питання судових витрат. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 70000 грн та 1000 грн матеріальної шкоди, а всього 71000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка зазначає, що вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року яким, серед іншого, було частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та ухвалено стягнути з ПрАТ СК «Перша» на його користь 85767,08 грн витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу скасовано ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року. Також, апелянтка вказує, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. І враховуючи скасування вироку Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2021 року і перебування на розгляді Хмельницького міськрайонного суду справи за заявою ПрАТ «СК «Перша» до ОСОБА_2 про поворот виконання, тому не існує обов`язку апелянтки відшкодовувати на користь ОСОБА_2 грошових коштів в якості франшизи. Також, ОСОБА_1 не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, що стягнута з неї на користь позивача і зазначає, що цей розмір підлягає до зменшення, адже в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що жодних істотних наслідків для здоров`я позивача в результаті ДТП не настало (встановлення групи інвалідності, триваючі болі тощо). Крім того, на підтвердження наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем було надано до суду вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року, що був скасований ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, які, на думку ОСОБА_2 , підтверджують протиправність діянь відповідачки та причинно-наслідковий зв`язок між шкодою, що була завдана позивачу і протиправним діянням відповідачки та її вини в заподіянні шкоди. Тому, на думку апелянтки, оскаржуване рішення суду в частині призначеного розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні із приведенням розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди у відповідність до принципів розумності, справедливості та співмірності шляхом зменшення розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 1000 грн матеріальної шкоди та змінити це рішення в частині відшкодування моральної шкоди, шляхом її зменшення. Учасники справи до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. В силу частини другої статті 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Оскільки, як вбачається із доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує судове рішення лише в частині задоволених позовних вимог: стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1000 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі 70000 грн, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині відмови в задоволених позовних вимог ОСОБА_3 . Адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Згідно частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (частина перша статті 263 ЦПК України). Судове рішення в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає вказаним вимогам. Так, задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи із характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань потерпілого, їх тривалості, стану здоров`я потерпілого і часу та зусиль, необхідних для відновлення його попереднього стану, а також врахувавши засади розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, постановляючи судове рішення в оскаржуваній частині, прийшов до висновку про наявність законних підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 70000 грн за вирахуванням 11, 07 грн (5% страхової виплати). Та, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність відповідачки, як водія на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Перша», суд вважав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 франшизи в сумі 1000 грн. Проте, колегія суддів не погоджується із висновками суду в частині визначення суми моральної шкоди, що підлягає до стягнення із ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Так, статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 3 Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У відповідності до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Пунктом першим частини другої статті 1167 ЦК України, визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 вересня 2022 року у справі №686/1699/20 за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - представника цивільного відповідача ПрАТ «СК «Перша» на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018240250000733 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 та касаційну скаргу ПрАТ «СК «Перша» задоволено частково. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В цій постанові суд виходив з того, що за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 : 1000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 50 000 грн - відшкодування моральної шкоди, 29 378,80 грн - витрат на правову допомогу, 3515,18 грн - витрат на прибуття до місця розгляду справи; з ПрАТ «СК «Перша» 85 767,08 грн у рахунок відшкодування витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, 2208 грн - на евакуацію автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) до місця стоянки, 900 грн - на евакуацію автомобіля до місця постійного зберігання; 212,50 грн - на ліки, 1800 грн - на проведення судової автотоварознавчої експертизи. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 10 194,54 грн. Вирішено питання щодо арешту автомобіля та стосовно речових доказів у кримінальному провадженні. Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 04 жовтня 2018 року приблизно о 08:15, керуючи автомобілем марки «Mazda 626» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись другорядною автодорогою О-231702 (М-12) - Ружична через Жучківці в межах Хмельницького району в напрямку до автодороги Н-03 Житомир - Чернівці, яка є головною дорогою від с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області, маючи намір виконати маневр повороту ліворуч, а саме здійснити виїзд із указаної другорядної дороги на головну дорогу Н-03 Житомир - Чернівці та продовжити рух до м. Хмельницького, діючи легковажно та самовпевнено, порушуючи пп. «б» п. 2.3, п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) проявила неуважність, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, грубо порушуючи п. 16.11 та вимоги дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» ПДР, не зупинила керованого нею транспортного засобу перед краєм перехрещення проїзної частини автомобільної дороги Н-03, щоб надати дорогу транспортним засобам, які наближалися до цього перехрестя по головній дорозі, здійснила виїзд автомобілем «Mazda 626» на головну дорогу Н- 03, виконуючи маневр лівого повороту. У цей час по лівій смузі головної дороги Н-03 в напрямку руху від м. Хмельницького до м. Чернівців зі швидкістю 78,67 км/год рухався автомобіль «Hyundai Sonata» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , який, помітивши, що його напрямок руху перетинає автомобіль «Mazda 626» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), з метою уникнення зіткнення застосував екстрене гальмування та частково змінив напрямок руху праворуч. Автомобіль «Hyundai Sonata» в стані екстреного гальмування змістився на праву смугу руху, де передньою лівою частиною на 189 км + 933 м автодороги Н-03 на відстані 4,7 м від лінії дорожньої розмітки 1.3. та 4,9 м від лівого краю проїзної частини дороги О-231702, зіткнувся із заднім лівим крилом автомобіля «Mazda 626», який більшою своєю частиною перебував на лівій смузі руху за напрямком руху до м. Чернівців. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. Порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР та невиконання нею вимог дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу» ПДР знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП та її наслідками - спричиненням потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 03 серпня 2021 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін. Постановив стягнути з останньої на користь ОСОБА_2 3000 грн витрат на правову допомогу в Хмельницькому апеляційному суді та 1483,40 грн витрат на прибуття до місця розгляду справи (а.с. 16 - 19). Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, що набрала законної сили 15 листопада 2022 року, клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року скасовано. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 286 КК України на підставі пункту другого частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї закрито на підставі пункту першого частини другої статті 284 КПК України (а.с. 20 - 23). Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року заяву потерпілого ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240250000733 від 04 жовтня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 процесуальні витрати, а саме: витрати на правову допомогу в сумі 34378 грн 80 коп; витрати, пов`язані із прибуттям до місця судового провадження в сумі 8404 грн 90 коп, а всього на суму 42783 грн 70 коп. Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2022 року. Встановлено, що ПрАТ «СК «Перша» на виконання вироку від 17 лютого 2021 року виплатило позивачу 01 вересня 2021 року суму страхового відшкодування у розмірі 90887,08 грн (а.с.75). Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2023 року, що не набрала законної сили, у справі №686/26136/22 за заявою ПрАТ «СК «Перша» про поворот виконання судового рішення постановлено здійснити поворот виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2021 року у справі №686/1699/20 шляхом повернення ПрАТ «СК «Перша» стягнутих грошових коштів в сумі 90887,08 грн. Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода, яка має бути сплачена страховиком у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином, позивач, вважаючи страхове відшкодування моральної шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика. З огляду на викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що внаслідок ДТП, яка сталася 04 жовтня 2018 року з вини ОСОБА_1 , що констатована ухвалою Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року у кримінальному провадженні №686/1699/20, адже звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не свідчить про виправдовування особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину і у такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально - караного діяння, тому вказані підстави для звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими (див. постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №398/571/15-ц), ОСОБА_2 спричинені глибокі моральні (душевні) страждання, яких він зазнав у зв`язку з: протиправною поведінкою ОСОБА_1 щодо нього, ушкодженням його здоров`я та пошкодженням майна. Проте, при визначенні розміру такого відшкодування міськрайонний суд в достатній мірі не врахував положення вимог статті 23 ЦК України, тому враховуючи конкретні обставини справи, характер правопорушення та характер і обсяг страждань (фізичних і душевних) позивача: фізичного болю та страждань в зв`язку із ушкодженням здоров`я (закритого уламкового перелому нижнього кінця променевої кістки передпліччя зі зміщенням уламків та закритого уламкового перелому щилоподібного відростку нижнього кінця лівої кістки передпліччя з допустимим стоянням уламку); душевних страждань, спричинених протиправною поведінкою відповідачки по відношенню до позивача та душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням свого майна (автомобіля); виходячи із принципу співмірності, розумності та справедливості колегія суддів вважає стягнуту судом на корить ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 70 000 грн (за вирахуванням 5% страхової виплати) завищеною та приходить до висновку про наявність підстав для її зменшення до 50000 грн (з вирахуванням 5% страхової виплати), змінивши судове рішення в цій частині. І з огляду на наведене, аргументи апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення в оскаржуваній частині є такими, що знайшли своє часткове підтвердження. Разом з тим, безпідставними є доводи апеляційної скарги про помилковість стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді франшизи в розмірі 1000 грн через відсутність судового рішення про стягнення із страхової компанії на користь позивача страхового відшкодування. Так, згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (частина вісімнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»). У відповідності до пункту 12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно з частиною 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. З огляду на вищенаведені норми матеріального права та враховуючи, що закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності (пункт перший частини другої статті 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, враховуючи факт наявності спричинення шкоди позивачу внаслідок ДТП, факт страхування цивільно - правової відповідальності власника наземного транспортного засобу ОСОБА_1 на час ДТП у ПрАТ СК «Перша» (розмір франшизи 1000 грн), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення із відповідачки на користь позивача майнової шкоди у розмірі франшизи -1000 грн. За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Розмір заявлених вимог - 201000 грн (100 %), розмір позовних вимог, що підлягають задоволенню - 51000 грн (25,4 %). Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, то розмір судового збору підлягає стягненню з відповідачки на користь держави пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 510,54 грн (2010 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви) х 25,4%). Разом з тим, за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1488 грн. Загальна сума шкоди, що була оскаржена апелянткою становить 71000 грн (100 %), відсоток задоволених вимог апеляційної скарги становить 29,6 (100%-70,4% (50000 грн *100/71000 грн)). З огляду на зміну розміру стягнутої моральної шкоди, відповідачці слід компенсувати за рахунок держави судовий збір у розмірі 440,45 грн (1488 грн х 29,6%). Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За таких обставин, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 70,09 грн (510,54 грн - 440,45 грн). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2023 року в частині судового збору скасувати та в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши стягнуту суму моральної шкоди до 50000 грн. В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) на користь держави 70 (сімдесят) грн 09 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 07 липня 2023 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай