Постанова 4820 № 686/5714/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/5714/23 Провадження № 22-ц/4820/913/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. за участю учасників справи та представника учасника справи розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/5714/23 за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2023 року (суддя Карплюк О.І.). Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила винести обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 у вигляді 6 місяців, заборонивши ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , заборонити наближатися ОСОБА_2 на відстані ближче п`ятсот метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 . На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що у 2014 році в будинок АДРЕСА_1 , де заявниця зареєстрована та постійно проживала, переїхала її дочка ОСОБА_3 разом із своїми малолітніми дітьми та чоловіком ОСОБА_2 . Даний будинок на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 - розмір частки 4/6, та її дітям ОСОБА_4 - розмір частки 1/6, та ОСОБА_3 - розмір частки 1/6. Право власності на житловий будинок зареєстровано у 2020 році. З того часу, як зять заявниці ОСОБА_2 почав проживати разом в одному будинку із заявницею, її життя стало просто нестерпним. ОСОБА_2 тривалий час вчиняє по відношенню до заявниці ОСОБА_1 домашнє насильство, постійно ображає її, погрожує фізичною розправою, плює на заявницю, штовхає її, псує належне їй майно. Дані знущання зі сторони ОСОБА_2 носять системний характер і не припиняються. З 2015 року заявниця постійно звертається до правоохоронних органів та викликає поліцію, так як вбачає загрозу своєму життю та здоров`ю зі сторони ОСОБА_2 . У провадженні Хмельницького міськрайонного суду за період 2018-2022 років перебувала значна кількість справ про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_2 щодо вчинення ним домашнього насильства відносно заявниці: №686/25823/18, №686/28977/18, №686/17821/18, №686/2921/19, №686/1514/19, №686/7241/19, №686/5528/20, №686/10252/20, №686/10662/21, №686/26095/22. Разом з тим, заходи адміністративного характеру відносно ОСОБА_2 не змінили поведінку останнього, а тому заявниця змушена звернутись до суду за більш дієвим засобом свого захисту, як особа, яка зазнала домашнього насильства. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2023 року вимоги заяви задоволено. Видано обмежувальний припис ОСОБА_2 строком на шість місяців із забороною: перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатись на відстань ближче п`ятсот метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відносно нього. Посилається на незаконність судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що було порушено його право на захист оскільки участі в судовому засіданні не приймав. Вказує, що з моменту вчинення адміністративних правопорушень у 2019 році, передбачених ст. 173-2 КУпАП пройшло більше трьох років шести місяців, а тому він вважається особою, яка не піддавалась адміністративному стягненню. Таким чином, вважає, що за вчинене адміністративне правопорушення, за яке згідно з постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2022 року було накладено штраф до нього в подальшому застосований обмежувальний припис (системність відсутня). Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на утриманні заявника знаходяться троє неповнолітніх дітей а він є єдиною особою в сім`ї, яка працює. Зазначає, що суд не дослідив та не надав оцінку тому доказу, що ОСОБА_2 разом із своєю дружиною та дітьми проживають в одному будинку з ОСОБА_1 , частка дружини в будинковолодінні становить 1/6. Іншого житла у ОСОБА_2 не має. Вказує, що виконання обмежувального припису є неможливим, оскільки це позбавляє його права бачитись та приймати участь у вихованні дітей, також позбавляє заявника права на житло, так як йому не має де жити, а коштів для оренди житла та утримання сім`ї не буде вистачати. В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу. Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 - розмір частки 4/6, іншими співвласниками є ОСОБА_4 (син) - розмір частки 1/6 та ОСОБА_6 (дочка) - розмір частки 1/6 (а.с. 22-23). Згідно з постановою Хмельницького міськрайонного суду від 20.07.2021 у справі №686/10662/21, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 25.08.2021, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді адміністративного арешту строком на 7 діб. Відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 27.12.2022 у справі №686/25865/22, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 255 грн. Даними судовими рішеннями встановлено факти вчинення ОСОБА_2 за місцем проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 відносно ОСОБА_1 домашнього насильства, що виразилось у висловлюванні нецензурної лайкою та погрозах фізичною розправою, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. Згідно з терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 15.02.2023, уповноваженою особою органу поліції відносно ОСОБА_2 як кривдника, вжито заходи термінового заборонного припису строком на 10 діб: залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с. 12). Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності обставин вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та необхідність вжиття заходів тимчасового обмеження. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Основним правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно із пунктом 3 частини першої статті 1 якого домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 зазначеного вище Закону). До спеціальних заходів протидії домашньому насильству належать такі: терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника (пункти 1, 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Відповідно до пункти 4-6 частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, серед яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 755/937/21. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). За змістом ч. 1, 2 ст. 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України). Враховуючи викладене, зважаючи на тривалість та системність протиправної поведінки ОСОБА_2 , суд першої інстанції мотивовано виходив із того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, вчиняє агресивні дії по відношенню до заявниці, не бажає змінювати свою поведінку, а тому доводи заявниці про ризик продовження кривдником таких дій по відношенню до неї, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на те, що вжиті судом заходи тимчасового обмеження позбавляють його права на житло, оскільки життя та здоров`я, недоторканність і безпека заявниці як найвища соціальна цінність переважають над правом заінтересованої особи на її житло, а тому допускається його обмеження, оскільки втручання держави у це право через механізм обмежувального припису є виправданим, якщо суд встановив підстави для застосування цього обмежувального припису. Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично проживає у АДРЕСА_1 , разом з тим, зареєстрованим місцем проживання останнього є АДРЕСА_2 . Не приймаються до уваги і посилання ОСОБА_2 на те, що на його утриманні заявника знаходяться троє неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а він є єдиною особою в сім`ї, яка працює. Оскільки застосовані судом заходи тимчасового обмеження ніяким чином не перешкоджають ОСОБА_2 , як батьку, брати участь в утриманні своїх дітей. Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що відносно постанов у справах про адміністративні правопорушення від 17.04.2019, 08.08.2019, на які посилається суд першої інстанції, ОСОБА_2 вважається таким, що не має адміністративних стягнень, з огляду на те, що за змістом ст. 39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, проте, ОСОБА_2 не надано суду доказів дати закінчення виконання стягнення за кожною із постанов, та не вчинення протягом року з дня закінчення виконання стягнень нового адміністративного правопорушення. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про розгляд справи, оскільки, враховуючи обмежені законом строки розгляду справ про видачу обмежувального припису та необхідність у зв`язку з цим термінового повідомлення учасників справи, інформація щодо дати та часу судового засідання була розміщена на вебсайті судова влада України. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 липня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай