Постанова Харківський апеляційний суд № 638/3251/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/3251/23 Головуючий суддя І інстанції Рибальченко Л. М. Провадження № 33/818/668/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кубай Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року,- в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець м. Харкова, - визнані винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на них накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Також з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. Постановою встановлено, що 30 березгня 2023 року о 10:50 год. в м. Харкові, вул. Клочківська, 274 ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ТОЙОТА», д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу» внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 84б, 16.11 ПДР України. Крім цього, постановою встановлено, що 30 березня 2023 року о 10:50 год. в м. Харкові вул. Клочківська, 274 ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 не обрав безпечної швидкості руху внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальну шкоду. Дана дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з тим, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, 12.3, 12.4 ПДР України. В своїй апеляційній скарзі захисник Шубін В.М. просив судову постанову скасувати в частині визнання його винуватим та закрити провадження у справі стосовно нього у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що він рухався з безпечною швидкістю руху та враховував технічний стан свого автомобіля, дорожню обстановку і мав змогу постійно контролювати рух свого автомобіля. Вказує, що вживав заходів щодо екстреного гальмування. Швидкість руху не порушував. Вважає, що лише протиправні дії іншого водія, який порушив вимоги певних пунктів ПДР України обумовлювали виникнення дорожньо-транспортної пригоди. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. Зокрема, на поштову адресу ОСОБА_2 , яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 4), була направлена судова повістка, яку останній в відділенні поштового зв`язку не отримав. Крім того, в протоколі зафіксований номер мобільного телефону ОСОБА_2 , на який останньому 19.06.2023 року об 16:25 год. була передана телефонограма про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, а також положення ст.ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_2 , враховуючи що він апеляційної скарги не подавав. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кубай Ю.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Оскільки ОСОБА_2 апеляційну скаргу не подавав, суд апеляційної інстанції не переглядає судову постанову в цій частині. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п.п. 12.1, 12.3, 12.4. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості: протоколу про адміністративне правопорушення; схеми місця ДТП; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; відеозапису реєстратора, який був розташований в салоні автомобіля ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 3), ОСОБА_1 керуючи автомобілем не обрав безпечної швидкості руху внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Тойота» від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальної шкоди. Аналізуючи зміст цього протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис та власноручні пояснення у цьому протоколі. Також, належить взяти до уваги те, що протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою державою особою і дії посадової особи що їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для ініціювання проведення службової перевірки, не зверталися з позовом до суду в порядку КАСУ на дії працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції. Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 та його захисника, а також відповідних висновків інших компетентних органів щодо незаконності дій працівників поліції під час складення ними протоколів про адміністративні правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності, тому можуть слугувати доказами у справі. Крім того, в матеріалах справи міститься схема ДТП (арк.5), з відомостями якої ОСОБА_1 був ознайомлений та погодився з тим, що ці відомості відповідають дійсності, про що свідчить наявність його власноручного підпису у цій схемі. В своїх письмових поясненнях (арк. 6) ОСОБА_1 зазначив, що він рухався по головній дорозі в напрямку вул. Берегової зі сторони вул. Букова. З другорядної дороги виїжджав автомобіль «Тойота», який намагався виконати поворот ліворуч без включення поворотників. Він намагався уникнути зіткнення. Сталася ДТП. В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 повідомив, що він рухався по головній дорозі по вул. Клочківська зі швидкістю 60 70 км/год. Відповідно до відеозапису, який міститься в матеріалах справи (арк. 8), вбачається, що відеореєстратор на який здійснювався відеозапис події, розташований в салоні автомобіля, яким керував ОСОБА_1 . З відомостей цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 рухався по проїжджій частині, яка має три смуги руху в одному напрямку. Відповідно до вимог п. 11.2 ПДР України, на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом. З відеозапису об`єктивно вбачається, що автомобілей в попутному з ОСОБА_1 напрямку руху не було, а останній рухався у центральній смузі руху, що поза розумним сумнівом свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог цього пункту ПДР України. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перед зіткненням з автомобілем «Тойота», під`їжджав до перехрестя на якому був миготливий зелений сигнал світлофору. Проте, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не виконав будь-яких дій для зниження швидкості руху перед цим світлофором. Також з відеозапису вбачається, що перехрестя він вже проїжджав на заборонений сигнал світлофора. Відповідно до вимог п.п. 8.7.3 в ПДР України, зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Тобто, ОСОБА_1 , не звернув увагу на те, що зелений сигнал світлофору миготів та не знизив швидкості руху і проїхав перехрестя на забороняючий сигнал світлофора. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , підтвердив, що перед зіткненням він проїжджав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, оскільки на цьому світлофорі не було пішоходів та інших автомобілів, які б заважали проїзд перехрестя. Поряд з цим, відповідно до вимог п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що він рухався зі швидкістю 60-70 км/год. Враховуючи такі пояснення ОСОБА_1 та аналізуючи відеозапис, - поза розумним сумнівом вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався зі швидкістю, яка перевищує допустиму швидкість руху у населеному пункті. Поряд з цим, ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції пояснював, що перед зіткненням застосував екстрене гальмування. Однак, відомості схеми місця ДТП, яку власноручно підписав ОСОБА_1 та погодився із правильністю зафіксованих в ній відомостей (арк. 5), вбачається, що перед місцем зіткнення відсутні сліди екстреного гальмування автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що об`єктивно спростовують такі твердження апелянта. Поряд з цим, відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Проте, з відеозапису вбачається, що проїхавши світлофор на заборонений сигнал та не зменшивши швидкість руху, ОСОБА_1 , рухаючись в середній смузі руху, поза розумним сумнівом мав реальну можливість бачити автомобіль «Тойота», який виїжджав з другорядної дороги праворуч від нього, та пересікав проїжджу частину, по якій рухався ОСОБА_1 , оскільки подія відбувалась вдень, а погода була сонячна. Отже об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 міг заздалегідь побачити та своєчасно вжити заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки автомобіля або безпечно об`їхати перешкоду. Однак, враховуючи відсутність гальмівного шляху та відомості відеозапису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не був уважним під час керування транспортним засобом та відразу не помітив автомобіль, під керуванням ОСОБА_2 та допустив з ним зіткнення. Твердження апелянта про те, що він обрав безпечну швидкість руху, врахував його технічний стан, дорожню обстановку, аби мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним суд апеляційної інстанції розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення ним відповідальності, оскільки він рухався зі швидкістю, яка перевищувала допустиму швидкість, що вбачається з його власних пояснень та з відеозапису, а тому поза розумним сумнівом вбачається, що в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, ОСОБА_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п.12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст. 124 КУпАП до відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков